Завод з Ірландії постачає в Росію критичну сировину для ракет: розслідування виявило масштабну схему

В Ірландії викрили масштабний ланцюг постачання стратегічної сировини до Росії, завод, який входить до структури пов'язаного з РФ алюмінієвого гіганта "Русал", переробляв імпортований боксит на глинозем, після чого щомісяця близько 14 суден вивозили тисячі тонн білого порошку до Санкт-Петербурга. Далі метал міг через російські промислові ланцюги потрапляти до підприємств військово-промислового комплексу, пов'язаних із виробництвом ракет "Іскандер" і Х-101, танків Т-72, авіації та іншого озброєння. 

Про це йдеться в розслідуванні журналіста та документаліста Каолана Робертсона. У центрі історії – білий порошок, який на перший погляд не має нічого спільного з війною, це глинозем – сировина для виробництва алюмінію.

Саме цей метал широко застосовують у цивільній промисловості, але він також критично важливий для авіації, бронетехніки, ракетних систем та іншого озброєння. За даними, наведеними у розслідуванні, щомісяця близько 14 суден можуть залишати порт на західному узбережжі Ірландії, перевозячи глинозем, частина вантажів прямує до Санкт-Петербурга.

Журналіст простежив за судном, яке вирушило до Росії

Робертсон зацікавився цією історією після публікацій The Irish Times, журналісти якої досліджували зростання ірландського експорту до РФ на тлі загального скорочення торгівлі між Європою та Росією після початку повномасштабного вторгнення в Україну. За словами журналіста, значну роль у цій статистиці міг відіграти саме експорт глинозему.

Прибувши на західне узбережжя Ірландії, команда Робертсона дізналася, що одне із суден готується залишити порт. На його борту, як стверджується у розслідуванні, перебували понад 2 тисячі тонн сировини, а кінцевим пунктом маршруту була Росія. Журналісти підняли дрон та зафіксували вихід судна з порту, за кілька днів корабель мав прибути до Санкт-Петербурга.

Саме тоді Робертсон поставив головне питання свого розслідування, куди потрапляє глинозем після доставки до РФ і чи може виготовлений із нього алюміній використовувати російський військово-промисловий комплекс. Водночас прямих лабораторних доказів того, що конкретна партія ірландського глинозему була використана у конкретній російській ракеті чи іншому озброєнні, на момент проведення розслідування не було. 

Російський власник заводу та ланцюг поставок

Завод Aughinish Alumina розташований у графстві Лімерик на естуарії річки Шеннон. Підприємство переробляє боксити, які доставляють з різних регіонів світу, зокрема Бразилії та Африки. На заводі боксит перетворюють на глинозем. Далі сировину завантажують на судна та перевозять до інших підприємств, де з неї виплавляють алюміній.

Власником ірландського підприємства є структура, пов'язана з російським алюмінієвим гігантом "Русал". Саме цей факт став одним із ключових у розслідуванні Робертсона. Журналіст стверджує, що протягом кількох тижнів намагався отримати коментар від представників підприємства. Він телефонував за доступними номерами та надсилав електронні листи, однак відповіді не отримав.

Тоді команда вирішила приїхати безпосередньо до заводу. Робертсон звернув увагу на посилену систему відеоспостереження, заборони на зйомку та написи російською мовою поблизу підприємства. За його словами, навіть цифрова присутність заводу демонструвала тісний зв'язок із російською корпоративною структурою.

Як глинозем може потрапити до російської військової промисловості

Окрему частину розслідування Робертсон присвятив побудові можливого ланцюга поставок. Схема починається з бокситу, його доставляють до Ірландії, де на заводі Aughinish виробляють глинозем. Після цього сировина морем прямує до Росії.

На російських плавильних підприємствах глинозем перетворюють на високоякісний алюміній. Далі метал може продаватися іншим підприємствам та промисловим групам. Саме на цьому етапі, на думку авторів розслідування, відповідальність починає розмиватися між десятками юридичних осіб, заводів та посередників.

Робертсон вказує на підприємства російського військово-промислового комплексу, пов'язані з виробництвом ракет, бронетехніки та авіаційних компонентів. Серед іншого у розслідуванні згадуються виробничі ланцюги, пов'язані з ракетами "Іскандер" та Х-101, а також танками Т-72.

Журналіст наголошує, що сам факт експорту глинозему до Росії ще не є доказом використання конкретної партії сировини у виробництві зброї. Однак масштаби поставок, російська власність підприємства та роль алюмінію у військовій промисловості, на його думку, потребують повноцінного державного розслідування.

Під час роботи в Лімерику журналісти зіткнулися ще з однією проблемою, яка роками турбує місцевих жителів. Фермер Пет розповів Робертсону, що його сім'я була змушена залишити власний будинок через забруднення поблизу підприємства. За словами чоловіка та його дружини, територію регулярно накривав червоний пил, а в повітрі відчувався їдкий запах.

Родина заявила про проблеми зі здоров'ям, які вони пов'язують із діяльністю заводу.  Незалежний ірландський режисер Кевін Коллінз також документував наслідки забруднення навколо підприємства. Він знімав червоний пил, забруднені території та зміни ландшафту.

Політики уникали прямих відповідей

Наступним етапом розслідування стали спроби отримати коментарі ірландських політиків. Робертсон надсилав електронні листи, телефонував до офісів депутатів та міністрів, однак, за його словами, багато посадовців не погоджувалися на інтерв'ю.

Тоді журналіст вирушив на сільськогосподарську виставку у Ньюкасл-Уест, де очікувалася присутність місцевих політиків. Частина співрозмовників уникала прямої відповіді. Вони наголошували на важливості заводу для місцевої економіки та робочих місць. Саме робочі місця стали одним із головних аргументів противників радикальних рішень.

Від діяльності підприємства прямо або опосередковано залежать сотні, а за деякими оцінками понад тисяча сімей. Однак Робертсон наполягав, щоекономічна важливість заводу не скасовує необхідності перевірити можливий зв'язок його продукції з російським військово-промисловим комплексом.

Після публікації перших відео Робертсона історія почала стрімко поширюватися у соціальних мережах. За кілька днів ролики журналіста набрали мільйони переглядів. Однак, у деяких місцевих газетах він не знайшов матеріалів про завод навіть тоді, коли тема вже активно обговорювалася на національному рівні.

Робертсон почав досліджувати фінансування місцевих медіа та звернув увагу на державні грантові програми. Він припустив, що залежність частини редакцій від державного фінансування могла впливати на їхню готовність критикувати політиків.

Водночас представник одного з місцевих медіа визнав, що навколо Aughinish Alumina існує серйозна напруга. За його словами, політики можуть побоюватися, що різкі заяви призведуть до скорочення робочих місць або негативної реакції російських власників.

У центрі історії з'явилося ім'я Олега Дерипаски

Розслідуючи корпоративні зв'язки підприємства, Робертсон звернув увагу на російського олігарха Олега Дерипаску – засновника "Русала". Дерипаска перебуває під західними санкціями та протягом багатьох років вважався одним із найбільш впливових російських бізнесменів.

Для автора розслідування цей зв'язок принципово змінює сприйняття ірландського підприємства. На його думку, Aughinish не можна розглядати виключно як місцевий завод, який випадково має російських клієнтів. Підприємство є частиною значно більшої міжнародної корпоративної системи.

Після поширення розслідування тема Aughinish Alumina почала звучати у політичних дискусіях значно голосніше. Ірландський уряд закликали пояснити, чому глинозем продовжує експортуватися до Росії та чи перевіряли можливе використання сировини підприємствами військово-промислового комплексу РФ.

Представники влади та частина політиків, зі свого боку, закликають дочекатися результатів офіційних перевірок. Вони також попереджають, що радикальні санкції проти підприємства можуть завдати шкоди ірландській та європейській промисловості.

Окремі депутати Європарламенту заявили, що якщо буде доведено, що продукція підприємства справді сприяє виробництву російської зброї, такі поставки необхідно припинити.

Наприкінці свого фільму Робертсон повідомив про голосування, яке, за його словами, може стати початком серйозних змін навколо російського контролю над підприємством. Остаточна доля підприємства та поставок глинозему до Росії поки залишається невизначеною.

Як повідомляв OBOZ.UA раніше, попри офіційне припинення експорту прикрас Cartier до Росії, журналісти виявили, що елітні товари й надалі можуть потрапляти до російських покупців через Казахстан. Компанія Richemont, яка управляє брендом Cartier, заперечує порушення санкцій, хоча й не заперечує різкого зростання поставок своєї продукції до Казахстану після 2022 року.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!