Блог | Валютні рахунки більше не "захищені": що змінює новий механізм стягнення податкового боргу

Національний банк України виніс на громадське обговорення проєкт змін до Положення про порядок виконання платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах. Формально документ має технічний характер – він гармонізує українські правила із європейськими стандартами ISO 20022 та Регламентом ЄС № 260/2012.

Однак у тексті проєкту міститься новація, яка має значно ширші наслідки для бізнесу, ніж здається на перший погляд.

Йдеться про новий механізм примусового стягнення коштів із валютних рахунків.

Продаж валюти без затягувань

Проєкт передбачає, що банк зобов’язаний виконати платіжну інструкцію контролюючого органу на примусове списання коштів у національній валюті шляхом продажу іноземної валюти, що знаходиться на рахунку боржника.

Продаж валюти має відбутися не пізніше наступного операційного дня після списання.

Фактично це означає, що:

• податковий борг може бути погашений за рахунок валютних коштів;
• банк зобов’язаний конвертувати валюту в гривню;
• валютні залишки більше не можуть "затримувати" процес стягнення.

Якщо раніше наявність коштів у валюті створювала технічну паузу або ускладнювала процедуру, тепер така можливість усувається.

Банк більше не перевіряє судове рішення: зміна процесуальної ролі

Окремої уваги заслуговує норма, відповідно до якої контролюючий орган більше не подає банку судове рішення або рішення керівника (чи уповноваженої особи), на підставі якого оформлено платіжну інструкцію на примусове списання.

Фактично банк виконуватиме платіжну інструкцію виключно на підставі самого документа, отриманого від контролюючого органу, без додаткового підтверджуючого пакета.

З формальної точки зору це спрощення процедури. Банк перестає бути суб’єктом, який перевіряє наявність і коректність судового рішення. Його функція звужується до технічного виконання платіжної інструкції – за умови відповідності її реквізитів вимогам Положення.

Проте з процесуальної точки зору це суттєве переформатування балансу.

Раніше наявність судового рішення в пакеті документів фактично створювала додатковий рівень документальної верифікації. Хоч банк і не оцінював правомірність рішення по суті, сама необхідність його подання виконувала роль додаткового запобіжника від технічних або процедурних помилок.

Після внесення змін цей елемент контролю усувається. Банк не аналізує правову підставу стягнення і не перевіряє судовий документ – він покладається на сам факт оформлення інструкції контролюючим органом.

Водночас важливо підкреслити: мова не йде про скасування судового контролю як такого. Платник податків зберігає право оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному чи судовому порядку. Проте оскарження відбуватиметься вже після фактичного списання коштів, а не до його виконання банком.

Таким чином, змінюється не правова основа стягнення, а процесуальна архітектура його реалізації. Механізм стає швидшим і менш залежним від документального супроводу, але водночас концентрує більше довіри до первинного рішення контролюючого органу.

Практичне значення цієї зміни полягатиме в тому, наскільки ефективно працюватимуть механізми оскарження та повернення коштів у випадку помилки або скасування рішення. Саме тут і проходитиме межа між процедурною оптимізацією та потенційним ризиком для платника.

Курсовий ризик для боржника

Оскільки валюта продається на ринку, сума конвертації залежить від курсу на момент продажу.

Це означає, що:

• боржник не контролює момент конвертації;
• можливі курсові втрати;
• гривнева сума, що буде списана, визначатиметься ринковими умовами.

Таким чином, податковий борг фактично стає чутливим до валютної динаміки.

Зміна рахунку більше не допоможе

Ще одна важлива новація: арешт коштів не припиняється у разі зміни номера рахунку платника.

Якщо рахунок закрито через технічну процедуру зміни номера, арешт переноситься на новий рахунок.

Це закриває можливість обійти обмеження шляхом зміни реквізитів.

Європейський контекст

Частина змін дійсно спрямована на гармонізацію українських правил із європейськими стандартами. Перехід на ISO 20022 та оновлення кодів платіжних інструкцій є технічним, але необхідним кроком для інтеграції у міжнародний платіжний простір.

Водночас у країнах ЄС примусове стягнення коштів супроводжується чітким багаторівневим контролем, а банки мають чітко визначені процесуальні межі своєї участі.

Український проєкт робить акцент на швидкості виконання та мінімізації технічних бар’єрів для стягнення.

Що це означає для бізнесу

Для компаній, які мають валютні рахунки, це означає:

• валютні кошти більше не є менш ліквідним активом у контексті податкового боргу;
• стягнення відбуватиметься швидко;
• конвертація здійснюватиметься без участі платника;
• зміна рахунку не впливає на арешт.

Фактично валютні рахунки стають повністю інтегрованими у механізм примусового виконання.

Чи є це посиленням контролю?

Так. Але радше в технічному, ніж у політичному сенсі.

Держава усуває прогалину, яка дозволяла боржникам відтерміновувати виконання зобов’язань через валютну форму зберігання коштів.

Питання полягає в іншому – чи буде забезпечено достатній процесуальний баланс і прозорість застосування цього механізму.

Адже швидкість стягнення не повинна підміняти собою гарантії прав платника.

Висновок

Запропоновані зміни виходять далеко за межі технічного оновлення платіжних правил. Вони фактично формують нову логіку виконання рішень контролюючих органів – швидшу, більш автоматизовану та менш залежну від процедурних пауз.

Після ухвалення постанови валютні рахунки перестануть виконувати роль своєрідного "відтермінувального механізму" у випадку податкового боргу.

Безумовно, це може підвищити ефективність стягнення. Проте реальна оцінка нової моделі залежатиме від того, наскільки вона буде врівноважена належними гарантіями прав платника – можливістю своєчасного оскарження та дієвим судовим контролем.

Саме практика застосування покаже, чи стане ця реформа інструментом впорядкування системи, чи джерелом нових процесуальних ризиків.