Два роки тому Орбан разом з німецьким канцлером вийшов із кімнати для засідань попити каву і таким чином не ветував надважливе рішення щодо України. Я тоді зазначав: хтось отримує тисячі за вихід на сцену, хтось - мільйони за вихід на ринг, а хтось - мільярди за вихід із кімнати.

Відео дня

Тепер епоха Орбана (1998-2002, 2010-2026) скінчилася. Знову тимчасово чи ні, покаже час, а наразі ЄвроУрсула вже написала в соцмережі Х англійською й угорською:"Угорщина зробила вибір на користь Європи. Європа завжди обирала Угорщину". 

Підтримували ж Орбана на цих виборах не тільки Трамп-Венс, Путін, Вучич та Вайдель (з Альтернативи для Німеччини), але також, приміром, Мелоні, Нетаньягу й Мілей. З Італією, Ізраїлем і Аргентиною ми, звісно, товаришуємо, але ж права солідарність їх керівників тут була вочевидь недоречною, адже Орбан це не стільки частина правого політтабору (до речі, вельми умовна й кон’юнктурна), скільки його ганьба.

Важливо, що американський постріл Венсом у повітря виявився холостим, адже в партійних перевагах виборців нічого не змінив, а от в персональному голосуванні в округах, де програш однопартійців Орбана несподівано виявився приголомшливим, навіть зіграв, схоже, в зворотній бік, бо ФІ до його Фідесу стало практично теріторіально-тотальним.

Партія поваги й свободи (Тіса) набрала мандатів як партія й в округах відповідно 45 і 93, а Фідес - 42 і 13, тобто вирішальним був саме провал орбанівців за округами, внаслідок якого мадярівська (це на честь і країни, і лідера колишньої опозиції) Повага-Тіса не просто перемогла, але й дещо несподівано здобула при цьому конституційну більшість - її сумарні 138 це понад 2/3 від загальних 199.

(Тож трампівський подразник Венс виявився виявився не тільки не в той бік, а ще й міцним і потужним.)

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...