Антон Шухнін – український підприємець, засновник і власник Domino, меценат та керівник благодійного фонду Domino Foundation. Його позиція чітка: бізнес у час війни не має права на відстороненість. В інтерв’ю Антон Шухнін говорить про відповідальність підприємців, системну допомогу армії та особисті рішення, які формують нову етику українського бізнесу.

Відео дня

– Антоне, для вас війна не обмежується подіями останніх років. Як цей досвід вплинув на ваше мислення?

– Війна – це досвід, який не залишає ілюзій. Вона дуже швидко знімає всі зовнішні нашарування: уявлення про стабільність, контроль, довгострокові гарантії. Те, що в мирний час здавалося важливим – темпи зростання, розширення, статус – відходить на другий план. Залишається лише головне: цінності, відповідальність і готовність діяти.

Коли ти втрачаєш дім, звичне середовище і бачиш, як за лічені дні може зникнути те, що будував роками, змінюється саме мислення. Ти більше не чекаєш "кращого моменту". Є лише теперішній час і твоє рішення в ньому. Цей принцип – діяти тут і зараз – став основою і мого особистого життя, і управління бізнесом Domino.

– Як у таких умовах існує і розвивається бізнес Domino?

– Бізнес під час війни – це щоденна робота в режимі невизначеності. Тут немає класичних сценаріїв розвитку або красивих стратегій на роки вперед. Горизонт планування короткий, але відповідальність кожного рішення колосальна.

Domino довелося швидко адаптуватися: переглянути витрати, формати роботи, внутрішні процеси. Але головне – зберегти команду і сенс. Бізнес, який у війні намагається просто перечекати, поступово втрачає енергію. Ми ж зробили вибір не зупинятися, а змінюватися. Не для зовнішнього ефекту, а для внутрішньої стійкості. Саме вона сьогодні є головною цінністю.

– Ви наголошуєте, що бізнес не може бути осторонь війни. Чому це для вас принципово?

– Для мене це принципово саме тому, що бізнес ніколи не існує окремо від країни. Він є живою частиною суспільства – простором, у якому реалізується людський потенціал, створюються робочі місця, формується внутрішній економічний фронт. Бізнес тримає економіку зсередини: це податки, це зайнятість, це стабільність для тисяч родин, навіть у найважчі часи.

Але водночас бізнес не може існувати без держави. Саме держава і військо забезпечують те, що ми часто не помічаємо у мирний час: безпеку, інфраструктуру, базові умови для життя і роботи. Без цього жоден підприємець, жодна компанія не зможе функціонувати – незалежно від масштабів чи амбіцій.

Тому між бізнесом і державою існує не розділення, а взаємна відповідальність. Бізнес забезпечує внутрішній економічний фронт, держава – захист і опору. У час війни цей зв’язок стає особливо очевидним. І саме тому бізнес не має права відсторонюватися. Він не може бути "поза війною", бо є частиною країни, яка бореться. Це не питання політики – це питання чесності й зрілості.

Саме тому нейтральність у час війни для мене є ілюзією. Вона може виглядати як прагматизм, обережність або бажання "не втручатися", але насправді це форма втечі від відповідальності. У критичні моменти не існує позиції "поза процесом". Або ти стаєш частиною спільної опори, або автоматично опиняєшся осторонь, навіть якщо цього не декларуєш.

Для мене, як для власника Domino, це не політична заява і не спосіб позиціонування бренду. Це етична позиція. Бізнес не має морального права користуватися країною, її можливостями і довірою суспільства, але водночас залишатися стороннім спостерігачем у момент, коли ця країна бореться за своє існування. Війна дуже чітко ставить кожного на своє місце і змушує робити вибір – не словами, а діями.

– Domino системно підтримує армію. Однією з резонансних ініціатив стало авто для ГУР. Як виникло це рішення?

– Це було усвідомлене і дуже конкретне рішення. У серпні Domino провів благодійну акцію до Дня Прапора та Дня Незалежності України. Увесь прибуток за 23 та 24 серпня ми спрямували на потреби бойового підрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Результатом став сучасний позашляховик, необхідний для виконання оперативних завдань.

Для мене підтримка Збройних сил – це не разова добродійність, а спільна відповідальність громадян і бізнесу. Саме військові забезпечують нам можливість працювати, розвивати компанії і будувати майбутнє. Тому логічно, що бізнес Domino визначає спеціальні дні, коли весь дохід спрямовується на потреби армії. Я переконаний, що такий підхід може і повинен стати прикладом для інших підприємств.

– Також, Domino Foundation передала ГУР унікальний автомобіль для спецоперацій. Розкажіть детальніше про цей проєкт.

– Domino Foundation системно займається забезпеченням Сил оборони. Одним із важливих проєктів стала передача ГУР автомобіля Mercedes Sprinter у рідкісній комплектації. Це авто створене для роботи в екстремальних умовах: подовжена до 10 метрів база, посилена підвіска, збільшена вантажопідйомність, надміцна гума. Такі характеристики критично важливі для виконання спеціальних завдань на передовій.

Під час передачі ми наголосили, що автівки сьогодні – одна з найбільш дефіцитних і необхідних речей на фронті. Domino Foundation регулярно передає транспорт, дрони, техніку – настільки, наскільки дозволяють можливості. Це не про разову акцію, а про системну роботу.

– Domino Foundation також допомагає на найгарячіших напрямках фронту?

– Так. Спільно з фондом "Батальйон Волонтер" ми передали на Донецький напрямок потужний позашляховик Dodge RAM, який працює на Покровському напрямку – одному з найскладніших. Це авто забезпечує мобільність, може перевозити боєкомплект, поранених або використовуватися для евакуації.

Окрім цього, Domino Foundation самостійно придбала Toyota Hilux вартістю понад три мільйони гривень. Пікап був додатково оснащений спеціальним обладнанням і переданий підрозділам, які працюють у найгарячіших точках. Це конкретні речі, які реально рятують життя.

– Ви також долучилися до підтримки музею при військовому університеті. Чому для вас це важливо і що саме було зроблено?

– Національний університет оборони України- це місце, де проходили навчання практично всі наші офіцери, еліта Збройних сил. Там формується не лише професійний рівень військових, а й їхній світогляд. Це дуже важливий простір із багаторічною історією, який напряму впливає на те, яким буде українське військо в майбутньому.

Музей при університеті має особливе значення. Він потрібен не тільки військовим, а й майбутнім поколінням. Для того, щоб наші діти й онуки розуміли історію, розуміли українську ідентичність, усвідомлювали, ким вони є і за що бореться країна. Без цього не може бути сильної держави. Ідентичність не формується за один день – вона виховується через пам’ять, через символи, через живу історію.

Предметом нашої зустрічі з керівництвом університету стала допомога в оформленні бойових прапорів. Ви можете побачити ці стяги на стінах – справа і зліва. Це не просто експозиція. Це бойові прапори підрозділів, які пройшли війну, які є носіями реальної, а не книжкової історії. Для мене було принципово долучитися саме до цього – зберегти й гідно представити символи бойового шляху українського війська.

– Ви часто говорите про особисту відповідальність. Звідки вона для вас?

– Мабуть, вона формується насамперед у родині. У мене троє дітей, і всі вони ростуть тут, в Україні. Коли ти щодня дивишся на своїх дітей, ти не можеш мислити абстрактно або відкладати відповідальність "на потім". Ти дуже чітко розумієш, що всі рішення, які ти ухвалюєш сьогодні, прямо впливають на те, в якій країні вони житимуть завтра.

Для мене важливо, щоб мої діти росли в мирній, безпечній і сильній державі, де цінуються свобода, гідність і відповідальність. І я абсолютно усвідомлюю: без підтримки Збройних сил України цього не буде. Саме військові сьогодні створюють той простір безпеки, в якому бізнес може працювати, люди – жити, а діти – мати майбутнє.

Тому особиста відповідальність для мене – це не емоційний порив і не красива декларація. Це щоденний вибір. Вибір діяти, допомагати, брати на себе частину навантаження. Забезпечити майбутнє для дітей можливо лише тоді, коли бізнес і суспільство не дистанціюються від війни, а щодня стають реальною опорою для наших воїнів. Для мене це не гасло і не стратегія комунікації – це логіка життя, у якій я живу і приймаю рішення.

– Яким ви бачите український бізнес після війни?

– Більш зрілим і менш наївним. Бізнес, який пройшов війну, вже не може існувати лише в парадигмі прибутку. Він розуміє ціну відповідальності і ціну байдужості.

Я вірю, що після війни сформується нова культура підприємництва – де участь у житті країни є нормою. І де такі компанії, як Domino, сприйматимуться не лише як комерційні проєкти, а як відповідальні учасники суспільства.