Атака на найбільшу прифронтову громаду та особисто мера Харкова й голову АПМГ Ігоря Терехова є "відверто політиканською". На цьому наголосив політолог, директор "Центру досліджень проблем громадянського суспільства" Віталій Кулік, вказавши на неприпустимість таких закидів під час війни.

"Після резонансної статті в "Економічній правді" про борги Харкова за енергоресурси дискусія різко поляризувалася та вийшла далеко за межі економіки. Одні намагаються подати це як приклад "комунального соціалізму", де міська влада нібито роками купувала лояльність мешканців ціною відкладених тарифних зобов’язань. Інші – як відверто політиканську атаку на найбільшу в Україні прифронтову громаду та особисто мера Харкова Ігоря Терехова", – зазначив Кулік.

На його переконання, вказувати на нібито безвідповідальну політику – спрощення, яке не просто далеко від реальності, а й небезпечно її викривлює. Бо за цією риторикою дедалі виразніше проступає інша логіка - логіка "людожерської політики", яка пропонує вирішувати системні проблеми за рахунок простих громадян.

"Харків у цій історії став не лише об’єктом критики, а й дзеркалом, де відображаються проблеми, болючі для всієї країни. Бо десятки мільярдів боргів - це не просто цифра. Це матеріалізований наслідок рішень, які роками ухвалювалися "тут і зараз", без відповіді на запитання "що далі". Справді, комунальні борги Харкова значні і Терехов це не приховує. Ланцюг взаємної заборгованості між теплокомуненерго, енергокомпаніями, державою і населенням виглядає як замкнене коло. Але головне питання – не в самому факті боргу. Питання в тому, як і чому він сформувався", – підкреслив експерт, назвавши відповідні причини.

Перша і найважливіша – це хронічна невідповідність тарифної політики і реальної вартості ресурсів. Держава роками утримувала ціни для населення на політично вигідному рівні, обіцяючи компенсувати різницю. Компенсації або надходили із запізненням, або не надходили взагалі.

Друга причина – війна. Харків – це прифронтове місто, яке живе під постійними обстрілами. У таких умовах, впевнений Кулік, вимога "платити тут і зараз за ринковими правилами" звучить як спекулятивна конструкція, і цілком можна зрозуміта Терехова, який намагається амортизувати тиск на людей.

"І саме тут з’являється небезпечна підміна понять. Замість розмови про недосконалість державної політики, про провали тарифного регулювання, про відсутність чіткої моделі компенсацій – суспільству пропонують просту і зручну відповідь: винен мер, винне місто, винні "популісти". Це і є сутність "людожерської політики" – перекласти відповідальність з системи на конкретну громаду і врешті-решт на конкретну людину", – акцентував політолог.

У цій логіці, пояснив він, вирішення проблеми виглядає так само просто: припинити "поблажки", посилити стягнення боргів, відключати, штрафувати - змусити платити будь-якою ціною. На практиці це означає виставити непосильний рахунок людям, які втратили житло. Людям, які живуть без стабільного доходу. Людям, для яких комунальний платіж - це вже питання виживання, а не фінансової дисципліни.

"Справжній ризик – не в самому боргу. Ризик у тому, що країна може піти шляхом жорстких, формально правильних, але соціально руйнівних рішень. Коли "фінансова дисципліна" досягається ціною руйнування довіри і самої соціальної тканини. У короткій перспективі це може виглядати як наведення порядку з неплатежами тощо. У довгій – це шлях до ще глибшої кризи. Саме тому сьогодні потрібна не чергова хвиля гучнослів’я, політиканства і взаємних звинувачень. Потрібна переоцінка підходів. Визнання того, що енергетика – це не лише ринок, а й соціальна система. Що прифронтові міста – це не "боржники", а точки підвищеної відповідальності держави. Що борги - це не тільки провина громад і громадян, а й наслідок непродуманої політики вищого рівня", - резюмував Віталій Кулік.