Блог | З гривні – на євро: коли

Вступ України до ЄС не призведе до автоматичного переходу на євро як національну валюту, хоча зобов’язання здійснити такий перехід у майбутньому – все ж буде взято.

Водночас цей процес буде тривалим, і, як пояснюють у Нацбанку, принаймні до 2030 року він точно не завершиться.

Ба більше, дехто з держав-членів ЄС наразі взагалі продовжують користуватися власними грошовими одиницями:

Швеція зберегла шведську крону, хоча в ЄС – з січня 1995 року,

Польща зберегла злотий, Чехія – чеську крону, Угорщина – форинт, а всі вони є членами Євросоюзу з травня 2004 року,

Румунія зберегла лей, Болгарія ж тільки готується до переходу на євро, а ці обидві країни в ЄС – з січня 2007 року.

Не перейшла на євро й Велика Британія, яка вийшла з ЄС лише у 2020 році, а на момент запровадження євро (безготівкового - з початку 1999-го, а готівкового – з початку 2002-го) вже там, звісно, була.

Ну а коли національні банкіри всерйоз розповідають про ймовірний перехід України на євро з 2030-го, то це, м’яко кажучи, перебільшення, бо поки що невідомо навіть те, чи хоча б буде Україна тоді в ЄС

(та й чи встигне до нього увійти до того, як він, невдало-консенсусний [де всім керує меншість із "шантажистів на дотації"], офіційно розвалиться).

Не кажучи вже про те, що для переходу України на євро шановний ЄС, що не складе собі ціни, ще й висуває безліч вимог, включаючи, приміром, такі, як:

гармонізація банківського законодавства з нормами ЄС;

стабільна економіка;

низька інфляція;

фінансова стійкість та валютна стабільність

(але якщо все це в нас вже буде, навіщо нам хоч ЄС, хоч його євро)!

Інколи ще й невиховано нагадують окривавленій Україні про борги.

Це хто кому, за великим рахунком, заборгував?

Є, до речі, чудове старослов’янське слово - дефолт: навіть дідусь Ленін знав, хоча й, коли це зробив, називав інакше.

Тож, якщо, підсумовуючи, вважати заголовок запитанням, найчесніша відповідь має бути такою:

А хто ж таке зараз знає: може, й ніколи!

Заходові ж, чим шантажем займатися, краще б зайнятися нашою освітою: коли в Україні будуть освічені, і їм там легше стане.

Ось із ким, приміром, спільні програми двох дипломів має Харківський національний економічний університет імені Саймона Кузнеця:

Велика Британія, Франція, Італія, Польща, Швеція, Австрія, Норвегія, Румунія, Португалія, Греція, Словаччина, Литва, Латвія.

І в контексті валютних балачок скажу принагідно пару слів щодо пари симпатичних учасниць цих програм.

Про Норвегію, яка дуже допомагає Україні й ніколи не була членом ЄС, -

її крона (зрозуміло, жодних євро!) вважається фіатною валютою, тобто таким законним платіжним засобом, номінальна вартість якого:

встановлюється й гарантується державою,

не прив’язана до фізичних активів (наприклад, золота),

а тримається виключно на довірі суспільства до економіки й здатності держави збирати податки.

Що ж стосується ще однієї учасниці – Австрії, то там населення відноситься до євро специфічно/скептично: навіть називає його зазвичай teuro (від нім. teuer – дороге).

Австрійці, між іншим, і досі ностальгічно перераховують ціни на стару валюту – місцевий шилінг.

Так от, виходить, що з названих (до речі, в послідовності згідно з їх абсолютними ВВП) 13 країн без євро чудово живуть, про ще вже йшлося вище, Велика Британія, Польща, Швеція, Норвегія й Румунія, тобто 5, ніхто з яких переходити на нього не збирається…