Блог | Два роки Нобеля: Україна 1.1. чи Україна 2.0?

Дві останні Нобелівські премії з економіки — 2024 і 2025 років — створюють потужний діалог між двома школами думки: інституційною (Асемоглу, Джонсон, Робінсон) і інноваційною (Мокір, Аґіон, Говітт). Їхні дослідження — це не суперечність, а стратегічна формула майбутнього, яку має використати Україна: інституційна якість + інноваційна енергія = стійке економічне зростання.

Нобель-2024: сила інституцій

Лауреати 2024 року довели: головний чинник добробуту — не природні ресурси і не географія, а якість інститутів. Інклюзивні інституції — ті, що забезпечують чесні правила гри, захист власності, конкуренцію та участь громадян — створюють середовище, у якому бізнес може розвиватися. Екстрактивні — коли ресурси контролює вузьке коло еліт — ведуть до стагнації.

Для України цей висновок очевидний: без реформ судової чи правоохоронної системи, податкової прозорості та захисту прав власності чи інших реформ ми не отримаємо довгострокового зростання, навіть маючи таланти, землю й інвестиції.

Нобель-2025: рушій інновацій

Нинішній Нобель — про інше крило розвитку. Джоел Мокір, Філіп Аґіон і Пітер Говітт довели, що стале зростання неможливе без інновацій і "креативного руйнування" — процесу, коли нові технології замінюють старі, створюючи простір для підвищення продуктивності.

Мокір показав, що знання й освіта — передумови прориву. Аґіон і Говітт — що економіка має постійно оновлюватися, інакше застигне. Але для цього держава має створювати умови: захист інтелектуальної власності, конкуренцію, фінансування R&D, європейського рівня якість освіти тощо.

Не "або-або", а "і-і": синергія двох підходів

Інституції без інновацій — це стабільність без розвитку і то не факт. Інновації без інституцій — це хаос без правил. Лише їхнє поєднання дає економіці шанс вирости швидше, ніж світ у середньому.

Для України це означає:- Поєднувати реформи та стимул інновацій. Судова реформа має йти разом зі спрощенням процедур для стартапів.- Підтримувати науку й освіту. Реформа вищої освіти, оптимізація унівеситетів та збільшення їх фінансування, STEM-освіти, грантів для дослідників.- Розвивати конкуренцію. Зменшення монополій і доступ малого бізнесу до фінансових ресурсів.- Інвестувати в людський капітал. Це не витрати, а найприбутковіша інвестиція держави.

Головний висновок

Україна стоїть перед вибором. Точніше вибір один -  перетворитися на державу, що створює знання, інновації та робочі місця з високою доданою вартістю. Інші варіанти не хочу розглядати.  Два роки Нобеля показали, що шлях до процвітання — це поєднання інституційної зрілості та інноваційного прориву. Саме такий симбіоз має стати фундаментом нашої стратегії економічного зростання на найближче десятиліття.