Нескінченний оргазм: мрія чи кошмар
Протягом останніх п'яти років невелика група вчених із США і Великобританії прагне привернути увагу наукової громадськості до рідкісного жіночому сексуальному розладу - синдрому постійного сексуального збудження.
Чергове дослідження, присвячене цій маловивченою хвороби, буде опубліковано квітневому випуску International Journal of STD & AIDS. На думку автора публікації доктора Девіда Голдмейера (David Goldmeier), описане ним розлад заслуговує найпильнішої уваги медичних фахівців всього світу.
Судячи з усього, синдром постійного сексуального збудження (persistent sexual arousal syndrome, PSAS) є жіночим аналогом пріапізму - досить добре відомого статевого розладу у чоловіків, що характеризується незвичайно тривалою і болючою ерекцією, не пов'язаної з статевим потягом.
Періодичні неконтрольовані напади порушення, як правило завершуються оргазмом, які відчувають страждають цим захворюванням жінки, виникають незалежно від присутності об'єкта сексуального потягу і не пов'язані з скільки приємними відчуттями. Таким чином, синдром не має нічого спільного з німфоманією.
Спровокувати черговий напад може практично будь-який необережний рух або невелика фізичне навантаження. Життя деяких хворих, що зазнають до декількох сотень оргазмів щодня, виявляється назавжди вибитою з нормального русла: хвороба змушує їх піти з роботи і різко обмежити щоденну активність.
Часто у хворих жінок спостерігаються тяжкі набряки і надмірне кровопостачання статевих органів. Нормальні статеві відносини або мастурбація не приносять хворим полегшення.
Перший опис синдрому постійного сексуального збудження було опубліковано в 2001 році американською дослідницею Сандрою лейбл (Sandra Leiblum), що є також співавтором останньої публікації.
В даний час в світі налічується всього кілька десятків пацієнток з подібним діагнозом, однак, на думку доктора Голдмейера, справжнє число хворих може виявитися набагато більш значним, оскільки багато жінок просто не вирішуються розповідати лікарям про свої проблеми. У особливо важкому становищі перебувають жінки з консервативних релігійних громад, представники яких схильні пояснювати подібні захворювання моральної зіпсованість хворих.
Особливо важкі форми сексуального розладу можуть привести до появи у пацієнток тяги до суїциду.
Етіологія синдрому залишається поки мало вивченою. Подібні порушення можуть бути викликані гормональним дисбалансом, органічними ураженнями лімбічної системи головного мозку, а також наслідками хірургічних операцій на органах малого таза. Описаний випадок, коли скарги на тривалі невмотивовані напади сексуального збудження виникли у жінок, що дотримуються соєвої дієти з великим вмістом фітоестрогенів. Після внесення відповідних змін в режим харчування, хворий вдалося позбутися причинявших дискомфорт симптомів.
За даними Девіда Голдмейера, в значному числі випадків синдром неконтрольованого сексуального збудження розвивався у жінок, довгий час вживали антидепресанти з групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.
В даний час при лікуванні синдрому використовуються найрізноманітніші методи. Всі вони, однак, облаем лише обмеженою ефективністю. Іноді стан пацієнток поліпшувався після припинення прийому антидепресантів. Полегшити симптоми захворювання вдавалося і за допомогою препарату Депакот, що використовується при лікуванні роздвоєння особистості, епілепсії та мігрені. Як мінімум однієї хворої була проведена хірургічна операція по усіканню судин для скорочення надлишкового кровопостачання органів малого тазу.
В інтерв'ю Reuters Девід Голдмейер підкреслив необхідність подальшого вивчення синдрому постійного сексуального збудження. "Розуміння причин та розробка ефективних методів лікування цього захворювання допоможуть нам краще зрозуміти інші аспекти жіночої сексуальності", - заявив Голдмейер.