Як український інтернет готується до виборів

651
Як український інтернет готується до виборів

Інтернет - лише віддзеркалення сутності людей, їхніх бажань, потреб, думок. Всесвітня павутина миттєво реагує на настрої і смаки, змінює свої форму і зміст на догоду користувачеві. Україна почала готуватися до виборів - і це відразу ж знайшло своє відображення в Мережі.

З іншого боку, Інтернет вміє не тільки передбачати події, а й створювати їх. "Всесвітня павутина", "Мережа" - ці слова в наш час придбали другий зміст: Інтернет обвив користувача, навчився ним маніпулювати. У передвиборній гонці Інтернет стає одним з головних інструментів для управління громадською думкою. Під видимої свободою слова і вседозволеністю тут ховаються складні механізми роботи з електоратом. Україна вже має унікальний історичний досвід: Інтернет багато в чому визначив результати президентських виборів 2004 року.

Відео дня

Ще рік тому в межах СНД кращими PR-технологами в Інтернеті можна було назвати людей з команди Б. Березовського, яка брала участь у виборчих кампаніях 1999 і 2000 рр.. в Росії. Але минула осінь стала одкровенням для більшості політтехнологів України та Росії: ефект від використання комунікаційних каналів Інтернету перевершив найоптимістичніші очікування.

До 2004 року Інтернет використовувався, переважно, для "зливу" компромату на конкурентів. Створювалися цілі мережі сайтів, які давали "новини" з посиланням один на одного; кінцевою метою було попадання інформації на рейтингові сайти і в традиційні ЗМІ. А під час "Помаранчевої революції" ситуація змінилася: залучалися фахівці з Інтернет-просуванню, які почали застосовувати інші канали розповсюдження інформації.

Були створені або оновлені сайти більшості кандидатів у Президенти України. Деякі кандидати на цьому не зупинилися і зробили також сайти головних і регіональних виборчих штабів. Другим ешелоном йшли Інтернет-ресурси партій і громадських організацій. Дана група сайтів представляла офіційну позицію різних політичних сил.

Також було створено велику кількість інформаційно-новинних ресурсів для висвітлення ходу передвиборчих кампаній кандидатів і безпосередньо самих виборів. Велика частина цих сайтів мала яскраво виражене забарвлення в кольори своїх кандидатів, що значно звужувало коло їх читачів.

Пресинг на телебачення та друковані ЗМІ призвів до того, що вся інтелектуальна аудиторія, що мала таку можливість, почала черпати інформацію виключно з Інтернету: аудиторія Уанету в період виборів виросла в 1,5 рази. Вигравали ті новинні ресурси, які надавали об'єктивну інформацію. Швидкість появи новин в Інтернеті, а також їх відносна об'єктивність, привели до переломного моменту: офлайнові ЗМІ почали активно використовувати Інтернет як джерело інформації. У таких умовах злив компромату через окремі новинні веб-ресурси втратив сенс: лідери відмовлялися друкувати замовні матеріали, щоб не втратити читачів і свій авторитет.

З іншого боку, їм ніхто не забороняв брати гроші за рекламу: банерами обважили не лише українські, але й російські сайти. Проблема була лише в тому, що банери мали інший вплив, ніж "наружка". Ефект від розміщення "білих" стаціонарних банерів нігіліровался банерообмінних мережами, в яких новинні сайти відкручували "жовту" рекламу.

Таким чином технологам довелося шукати нові шляхи. Вперше було приділено велику увагу гумору:, почали з'являтися сайти з анекдотами, присвяченими лідерам передвиборчих перегонів, потім електорат "годували" сатиричними мультами. Особливу популярність користувачів українського інтернету завоювала флеш-гра "Хамське яєчко". У перші дні її існування кількість гравців досягало 100 тисяч осіб на добу, що значно перевищувало показники відвідуваності українських порталів.

Варто також згадати рекламу (або спам?) Через ICQ та е-mail. Форми послань були самими різними: офіційні, "термінові повідомлення від друзів", "листи щастя" та ін Така форма реклами була найменш вдалою, оскільки дуже скоро стала викликати роздратування у більшості Інтернет-користувачів. Звичайно ж, фахівці намагалися грати і на роздратуванні електорату.

Найбільш витратною за часом була робота з форумами. Обговорення передвиборних подій на різних сайтах, навіть не пов'язаних з політикою, проходило таким чином: групи з 3-6 чоловік обходили форуми, гостьові книги, бло-говие співтовариства (livejournal і пр.) і починали розмову на задані теми. Групі потрібно було почати діалог, в який потім втягувалися завсідники форуму і продовжували дискусію вже між собою. Групи мали більше десятка розроблених поведінкових ліній, які дозволяли спрямувати розмову в потрібне русло практично на будь-якому сайті. Одна така група може працювати одночасно з 2-3 десятками сайтів, відвідуваність яких становить кілька тисяч відвідувачів на добу.

Був використаний ще ряд нестандартних рішень: наприклад, IMA UaMaster запропонував популярної рейтинговою системою надавати лічильники для сайтів з зображенням логотипу одного з кандидатів.

Найоригінальнішим рекламним носієм мимоволі стала пошукова система Google: за запитом "злодій повинен сидіти у в'язниці" на першому місці видачі користувачі бачили посилання на інформаційний сервер головного передвиборного штабу одного з кандидатів у Президенти України. Забава під назвою Гуглбомбінг (googlebombing) відома в світі вже більше 5 років. Її суть полягає в тому, що заданий сайт виводиться на перше місце в Google за запитом, який є образливим для його власника. Гуглбомбінг раннє використовувався в політичних іграх виключно в США: у 2001-му році в Google "бомбили" сайт, що продає речі з символікою Джорджа Буша (запит "dumb motherfucker"), A в 2004 році з аналогічною проблемою зіткнувся Джон Керрі: його персональний сайт опинився на першому місці за запитом "waffles". Після того, як майстри з пошукової оптимізації вивели сайт в Google на перше місце по потрібному запиту, за справу взялися фахівці по вірусному маркетингу. Досить було повідомити про таку подію в декількох ключових місцях, потім новину підхопили Інтернет-ЗМІ, а користувачі почали передавати один одному посилання у формах, по ICQ і e-mail.

На цьому можна закінчити перерахування основних комунікаційних каналів Інтернету, що використовувалися в президентських перегонах. Навіть приблизні підрахунки говорять про те, що на президентських виборах в Інтернеті були витрачені мільйони доларів. Рівень витрат обумовлений тим, що Інтернет сьогодні є головним каналом для роботи з електоратом у віці до 40 років, з середнім і високим рівнем доходів. Користувачі Інтернету в своїй більшості є лідерами малих груп (сім'я, колектив, і пр.) і справляють істотний вплив на формування думки оточуючих. Ця група населення також є ги-перкоммуніцірованной: вони оперативніше інших отримують будь-яку інформацію, а також за лічені хвилини можуть поширити її допомогою e-mail, ICQ та інших засобів спілкування в Інтернеті.

Інтернетом також користуються практично всі групи людей, формують громадську думку соціуму: журналісти, експерти, представники еліт і пр. Робота з такими групами-ласий шматочок для будь-якого політтехнолога.

За різними оцінками розмір української аудиторії дорівнює 3-6 млн. користувачів. Охоплення електорату, на який мають вплив Інтернет-користувачі, становить близько 15 млн. Таким чином, використовуючи Інтернет, можна прямо або побічно впливати на аудиторію розміром близько 20 млн. чоловік.

Як і рік тому, Інтернет готується до виборів. Політичні сили, які повною мірою усвідомили його можливості, вже сьогодні почали свої кампанії.

Новий закон про вибори ставить ряд проблем перед традиційними ЗМІ, що робить вплив Інтернету ще більш значущим. Але, на відміну від президентських виборів, цього разу очікується менше компромату: щоб завоювати аудиторію тепер доведеться діяти набагато тонше. В цілому, технології вже відпрацьовані, але і цього разу фахівці з Інтернет-просуванню шукатимуть оригінальні ходи, які дозволять отримати додаткові бонуси у передвиборній гонці.

Тихо і непомітно для недосвідченого користувача з'явилася цієї осені в Інтернеті перша політична реклама. Банери та замовні статті почали завойовувати медіа-простір, готуючи плацдарм для зимових і весняних інформаційних боїв. Але це лише вершина айсберга: основні роботи поки ведуться в тилах і ще не видно обивателю.

Зараз створюються сотні сайтів, пишуться тисячі статей, малюються нові мультфільми з політичними лідерами. Адже саме Інтернет стане тим місцем, де визначаться переможці парламентських виборів 2006 року.

Євген Шевченко, директор IMA UaMaster