Євген Коваленко: "Кобза" на банкетах перших осіб держави ніколи не була присутня "

Група "Кобза" з'явилася на початку 70-х років минулого століття, коли молодь поголовно захоплювалася просунутої західною музикою: "Led Zeppelin", "Deep Purple", "Pink Floyd", "Yes". Цей колектив завжди вважався візитною карткою України як в республіках колишнього Союзу, так і за кордоном. За час існування групи хтось з музикантів йшов, хтось приходив. Не змінювалося лише одне - стиль, еклектика. У цьому величезна заслуга її беззмінного керівника Євгена Коваленка, який і сьогодні, в століття поголовної попси, здавати свої позиції не збирається. Як і раніше, Женя співтовариші продовжує пропагувати народний мелос, залишається адресним представником української музики.

Відео дня

- Чи вважаєте в радянські часи "Кобза" так само, як і білоруські "Пісняри", номенклатурним колективом?

- Ні, оскільки в моєму розумінні номенклатура - це наближені до імператора. "Кобза" ніколи такою не була, на банкетах перших осіб держави не була присутня.

Тим не менш, ми завжди приймали участь у всіх заходах, пов'язаних з показом українського мистецтва, як у всіх республіках Союзу, так і за кордоном.

- Влада прихильно ставилися до "Кобзі"?

- Напевно, адже ми постійно отримували серйозні премії, безліч грамот. За Радянської влади я став заслуженим артистом, а вже в незалежній Україні народним.

- У часи "Кобза" була одним з найбільш виїзних колективів СРСР.

- Так. Просити, пробиватися і вже тим більше платити гроші за можливість побувати за кордоном нам не доводилося.

- А що, в радянські часи таке практикувалося?

- А як же! У Держконцерті існувала ціла система подібних платежів. Простіше кажучи, система хабарів, правда, добре завуальована. Слава Богу, мені з цим стикатися не довелося. Хіба що як презент вручав чиновникам "Горiлка з перцем" да "Київський торт".

Нас скрізь добре приймали, а в Москві за рівнем поваги, престижу і любові глядачів ми йшли на одному рівні з "Піснярами".

- Тебе не зачіпають деякі нинішні твердження, мовляв, "Кобза" - це перекази давнини глибокої, стовідсотково ретро, ??мало не нафталін?

- Абсолютно не прикро. Незрозуміло інше - чому сьогодні людей перестала захоплювати гарна мелодія і гармонія, яку завжди проповідувала "Кобза". А в цілому я навіть пишаюся, коли нас називають ретро-колективом, тому що далеко не кожен, гідно протримавшись стільки років на сцені, зумів зберегти свій стиль. І я з подивом спостерігаю за сивоволосими метрами, які намагаються ліпити в суперсучасних стилях, що їм абсолютно не властиво, та й вік, пардон, не той. Виглядає це, м'яко кажучи, неприродно.

Що ж до "Кобзи", можу відкрито заявити: ми разом працювали в концертах з багатьма колективами, як в Україні, так і в Росії, і в Білорусії. Серед них немає жодного, хто б нас не поважав. Скажу більше. Свого часу у Данії "Кобзі" довелося працювати в одному концерті з Карлосом Сантаной, причому на його апаратурі. Цей великий музикант був у захваті від нашої музики, ми спілкувалися з ним на рівних. І якщо деякі мас-медіа вважають "Кобзу" нафталіном, то це те ж саме, що назвати ретро - джаз або кантрі.

- Як у "Кобзи" були справи з прихильницями?

- Точно так само, як у решти артистів. У нас була постійна група дівчат, які переїжджали з міста в місто на наші концерти. Тоді не було поняття "фани". Були таланти і прихильниці. Правда, мав місце випадок, коли один з наших музикантів одружився на одній з них.

- Божевільні траплялися?

- Так. І це був кошмар. Обривалися телефони, в під'їзд або готельний номер не можна було спокійно зайти. Іноді доводилося залучати органи. Але в цілому морально-психологічний клімат у взаєминах між артистами і прихильницями був набагато вищий, ніж нині. У готель після 11:00 сторонніх не пускали, а до артистів не пропускали взагалі.

- Кому прийшла ідея зняти спільний кліп "Кобзи" і "Танка на майдані Конго"? У вас же зовсім різні стилі.

- Взагалі-то мені. А хлопці з "Танка" цю ідею відразу ж підтримали. І мені, і їм абсолютно не чужий дух експериментаторства, змішання стилів, жанрів, вливання нової крові. Крім того, дуже хотілося розібратися з модним нині критерієм, за яким радіостанції пускають в свій ефір виконавців. Називається він "формат". Так от, щоб до кінця зрозуміти, що це за параметр, хочеться поспілкуватися з молодими людьми. Крім того, ТНМК подобаються нам, як грамотні професіонали. Ми висловили один одному свої ідеї і буквально через три дні всі були готові до запису.

- Твоя думка про конкурс "Євробачення-2005".

- Артисти, які приїхали до Києва на цей конкурс, заслуговують на повагу вже тим, що вони дуже старалися і викладалися на повну котушку. А виступах деяких колективів я почув багато приголомшливих національних елементів. Згадалися часи, коли національні радянські колективи, такі, як "Пісняри", "Орера", "Ялла", "Кобза", а також югославські, польські ансамблі зустрічалися і отримували величезне задоволення, переймаючи один у одного свої неповторні інтонації. Мене вельми розвеселив той момент, коли багато учасників, немов змовившись, використовували барабани.

Що стосується загального рівня, то за різноманітністю представлених речей цей конкурс трохи вище торішнього. А свою країну я можу привітати з тим, що технічне оформлення, дизайн, світло, звук - все на найвищому рівні. За це не соромно. А що до самого конкурсу ... Якби учасників оцінювали професіонали, тоді можна було б сказати, хто виступив гірше, а хто краще.

Всеволод ЦИМБАЛ, "ВВ"