Пив російського маскульту труїть чі розвіває?

Минуло року на екранах Вийшов російський фільм "Пил". Головня героєм цього фільму БУВ товстий нездара, что МАВ маму - парафіянку американских протестантів. Так від, чім мені запам'ятався цею фільм: напрікінці, коли Було зрозуміло, что майбутнього немає, бо Почалося вироджених, головний герой сідів Зі своєю Божою мамою-протестантки и дивився по телевізору шоу Пєтросяна, дивився, як тієї мавпував и клоунаду. Мама-протестантка щиро з Усього сміялася, а ВІН, молодий хлопець тупо п'ялівся в екран. Це БУВ звічайній способ проведення вільного часу, ЩОДЕННИЙ. І це були геніальні кадри, что Вікрам всю гнілість и безнадійність масової культури России. Ві Хочете жити в цьом культурному просторі? Чі ві Вже в ньом живете?

З Цім самим харчуванням звертається до чітачів Тарас Компаніченко .

- Треба звільнітісь від імперського синдрому. Ті, что Пропонується зараз, це здірання російської культури. Всі оце, что Йде з радіо й телевізії. Це хамство якесь суцільне! Рік России в Україні змарнованій. Смороду робили політику на цьом, а ми Хотіли Побачити СПРАВЖНЯ Россию, Глибока, красиву. Мі їзділі на Соловки. Фантастично! Псков, Боже ти мій! Скільки цього є! Мі підтрімуємо хороші зв'язки у Києві, Наприклад, Із комі-пермяками, вебсамі.

Дехта на качану незалежності з молодіжніх таких ультра ... обливав бюст Булгакова Фарби. І нам Було соромно за це. Мі розумілі складність сітуації, пікантність, его Ставлення до украинцев Було різнім, альо так культурні люди не роблять! Чі ві добре там, что батьківщина Турбініх Постійно співала Українські пісні? Давайте делать вечори Вертінського, якусь собі вважаєтся українцем - російськомовній український співає и шансоньє прекрасний ... Російська інтелігенція у Києві! - Я таку інтелігенцію підтримую, я буду за неї боротися!

Я не хочу, щоб Зник російський Київ, альо я не бажаю, щоб загубився український Київ! Я за ті, щоб сделать у Києві институт, щоб там булу російська громада. Щоб ми через це общество російської культури малі зв'язок Зі СПРАВЖНЯ Преса ліберальною інтелігенцією з Москви, Петербурга, Пскова, Новгорода ...

У нас усе є: хами, інтелігенті, святі. У мене брали Інтерв'ю полтавці, Які не знають про "Країну мрій". Абсурд! "Це український фестиваль чи закордонний?" Ті ж самє Із "Київською Руссю".

Націє, відбуваються РЕЧІ нацiональної ваги! Як побудовали наша інформаційна інфраструктура, коли полтавці не знають, что відбувається в Киеве?! Альо смороду знають, что діється у Москві и Петербурге! Не знають про Братиславу, Прагу, Варшаву ... Зато нам відомі нюанси життя якоїсь московської напівзірочкі ...

Так, розумію, є велика талановитих нація. Альо, пардон, я не хочу жити в їхньому інтелектуальному просторі.

Я шаную Аллу Борісівну, шаную Мадонну ... Альо ж сестер Тельнюк Ніхто тут не знає, Едуарда Драча. На радіо Жданкіна НЕ крутного ... Та про что я? Олега Скрипку НЕ крутного по радіо!

Страшно, коли нація НЕ знає своих героїв - ні великих, ні маленьких.

Мі живемо у полоні чужих цінностей. Пріїжджаєш у Маріуполь - жодної української газети. Нещодавно БУВ у Львові, между нами Кажучи, Ситуація почти така сама. У метро реклама газети "Без цензури", а я не бачу ее.

Мало ми оберігаємо Наші цінності! Хто такий Винниченко у Нашій культурі?

Поляки розкручують шкірного свою міфологему. Михайль Семенко у 1936 году написавши звернення до всіх закордоних письменників, Які Приїхали у Москву на письменницьких з'їзд: "Мі повії, ми повії" ... ЙОГО за це розстрілялі! Альо коли повії Продаються Тіло, то ми - душу! Мі ВСІ знаємо Горького, Олексiй Пєшкова, велику Зламане людину, яка на тому з'їзді зачітувала оду Сталіну. Альо Михайля Семенка Ми не знаємо! Наше ровері Завдання - скомунікуватіся.

Я пріїжджаю у Сімферополь, беру таксі до Судака. Таксист запітує мене: "А хто ви такий?" Кажу, что музикант. "А як ваше прізвище?" Відповідаю, что, вибачте, ві НЕ добре там - працюю у "нєформатном рєжімє". ВІН співчуває - "так, нє склалося ..."

Інтерв'ю з Тарасом Компаніченком провів журналіст " України молодої "