Венеція без шароварщини. Пінчук звів Табачника з Соросом
За словами критиків, українська експозиція у Венеції вийшла саме такою, якою її хотів бачити куратор, британець українського походження (а значить - український європеєць) Петро Дорошенко, а саме - павільйон наповнений різноманітністю в тлумаченні образу України. Ніяких слідів етнографічності, що стала за останні два роки нудотною, на щастя, немає. Висловлювань на тему української політики теж. Можна жартувати з приводу "внутрішнього моря", але симптоми морської хвороби не відчувається.
При всій своєрідності у української експозиції є те, що зближує її з виставками країн, що стали на шлях будівництва капіталізму. Йдеться про самоствердження, в якому досягли успіху також Росія і Китай. Ієрархії тут немає, а амбіції або їх відсутність - просто даність. Наприклад, в німецькому павільйоні ніякого самоствердження не спостерігається. Ну і даремно, якщо судити по результату.
З цим співвідноситься інсталяція британця Марка Тічнера, традиційно рефлектує на тему рекламних слоганів. Тічнер іронічно висловився у вигляді рекламного постера "Ми - українці. Що ще? ". Українці на фотографіях від класика сучасного мистецтва, харків'янина Бориса Михайлова, що нині живе в Берліні, - це маргінали великого міста. Східну частину країни це, поза сумнівами, характеризує.
На українській VIP-вечірці побував символ вітчизняного самоствердження Віталій Кличко. За сусіднім столиком розташувався співак Елтон Джон, що вже пакує валізи для поїздки на добродійний концерт до Києва . Поряд сидів Сергій Братков. Дуже симпатична компанія.
Братков, минулого харків'янин, а тепер москвич, зірвав найбільше захоплень відеоінсталяцією "Вагіна - моя батьківщина", в якій показано процес створення труби з розпеченого металу. Серед інших робіт Браткова - монументального розміру фото в індустріальній стилістиці і лайт-бокс біля входу в палаццо Папандополі, на якому зображений робочий і напис "Палаци -".
Не у всіх художників знайшлася потреба висловитися на соціальні теми. Американець DZINE створили мегавелосіпед і катер "Днiпро" в дискотечною стилістиці. Олександр Гнилицький та Леся Заєць вважали за краще працювати і з соціальним, та із споглядальним простором. У першому випадку на відео спалюється сумка LV - бренду який втілює успіх у українського істеблішменту . У другому - інсталяція "Кімната", створена за допомогою реальних об'єктів і відеопроекцій, запрошує до медитації. Те ж саме стосується і відеоінсталяцій британської художниці Сем Тейлор Вуд.
Цього року організацією українського павільйону займався PinchukArtCentre. Вартість проекту - близько EUR 1 млн., і всього лише сьому частину бюджету склали кошти, виділені Міністерством культури і туризму. Віце-прем'єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник на відкритті виставки сказав, що така модель взаємодії меценатів і держави йому подобається . Вона подобається, схоже, всім, окрім меценатів. Поки конкурувати з Віктором Пінчуком в області сучасного мистецтва охочих не знайшлося.
