Йоко Оно, художниця-концептуалістка і вдова екс-бітла Джона Леннона, переконана, що люди схаменуться, і в світі настане мир. Саме такий, як вона зізналася в інтерв'ю РІА Новини, сенс її виставки "Одіссея таргана", привезеної до Москви в рамках Другої Московської бієнале сучасного мистецтва .

Відео дня

"Моя московська виставка - це серія коридорів. Адже всі ми нескінченно рухаємося по коридорах, з одного коридору в інший. Для мене все XX століття - це чергування коридорів, в які ми заганяємо себе, якими ми себе обмежуємо. Ці коридори створюють для нас політики , але ми створюємо їх собі і самі ", - вважає художниця.

В анотації до виставки Йоко Оно зазначає, що ХХ століття стало "самим варварським століттям в історії людства".

"От ви говорите, шістдесяті роки - прекрасна епоха? Я пам'ятаю їх абсолютно по-іншому. Я пам'ятаю війну у В'єтнамі, через яку багато хто з нас постраждали, пам'ятаю насильство і несправедливість", - заявила художниця, коментуючи свої роботи.

"Взагалі, - вигукує вона, - в нашій історії війна слідувала за війною, війна за війною, і так до нескінченності. Всюди було суцільне насильство і суцільна несправедливість".

"Але насправді, - переконана Йоко Оно, - все можна змінити".

"Все ще буде добре. І я вірю, ми доберемося до щасливого кінця, тому що вже зараз багато хто починає усвідомлювати неправильне влаштування світу і прагнути його поліпшити. Я вірю, що я особисто до цього доживу", - вважає 74-річна художниця.

Таку ідею покликане донести до глядача і пристрій виставки "Одіссея таргана".

"Вона починається з страшних сцен з історії XX століття, зі сцен насильства - це кілька коридорів, в яких експозиція побудована за хронологічним принципом. Але зрештою глядач потрапляє в яскраво освітлену кімнату, де лежать на столах карти, і можна ставить на них штампи : "подумай про світ" (imagine peace). А у фіналі глядачеві належить зіткнутися з чимось на зразок синопсиса всієї експозиції: пройти через темний тунель, пролізти у вузький, низький прохід - і опинитися в кінці-кінців на світлі, обличчям до обличчя із зображенням веселки ", - пояснила художниця.

Йоко Оно погодилася, що як Одіссей у Гомера повернувся зрештою додому, так і у "Одіссеї таргана" "виявляється щасливий кінець".

Художниця зізнається, що, хоча вона займається мистецтвом вже більше 40 років, нинішній проект для неї дуже важливий, і вона "пам'ятає, як зараз, як виникла ця ідея".

"Мені запропонували зробити мою виставку в якомусь музеї. Там були високі-високі стелі і величезний, довжелезний коридор. І я сказала:" Та що ви, у мене все таке дрібне, це ж концептуальне мистецтво. Я тут не зможу ". Але як тільки я це сказала, я зрозуміла, що насправді все зможу. Я зрозуміла, що мені треба все зробити гігантським: поставити гігантську сигаретну пачку, гігантський черевик, все величезного розміру".

Що ж до тарганів, то "це те, з чим ми постійно маємо справу в Нью-Йорку".

"Я помітила, - пояснює Йоко Оно, - що у людей з тарганами відносини такі: таргани людей не вбивають, а люди тарганів - постійно. Люди знищують не тільки тарганів, а й інших комах, взагалі природу, і навіть інших людей. Як тільки на їх шляху зустрічається щось, що їм заважають, вони це вбивають ".

Правда, на питання, як вона обходиться з тарганами у своїй власній нью-йоркській квартирі, художниця відповіла: "У мене їх, по щастю, немає".

Йоко Оно визнає, що "її робота в дуже великій мірі відображає те, що відбувається в суспільстві", оскільки "всі ми є і його частини, і суспільство, зрозуміло, робить на нас вплив". Однак вона відмовляється говорити про вплив на своє бачення світу яких би то не було конкретних творів.

"На мене справила вплив все, що я знала про долю західної культури, західної цивілізації, так само як і східної культури і цивілізації", - пояснює вона.

"І вчителі малювання у мене не було - адже я не ходила в художню школу", - додає Йоко Оно.

"Не можна сказати, щоб на мене справила небудь вплив російське мистецтво. Зате на мене вплинула велика російська література: Толстой, Достоєвський. Ці вражаючі письменники вплинули не тільки на мене, а й на весь світ. Втім, російську музику - Шостаковича, Прокоф'єва, Чайковського, - я теж знаю і люблю. Москва, якщо порівнювати її з музичними творами, схожа на музику Шостаковича і Шенберга ", - зізналася художниця.

Вона розповіла, що вже кілька разів бувала в Москві наприкінці 80-х і дуже її полюбила, але от свої роботи привезла в перший раз.

Була у Йоко Оно і російська родичка - художниця Варвара Бубнова, яка в юності брала участь у виставках "Бубновоговалета" і оберталася в колі Малевича, Філонова, Татліна, Ларіонова і Гончарової, а потім багато років прожила в Японії.

"Варвара Бубнова була моя тітка. Про те, що вона була музою Малевича і всіх інших чудових художників його кола, я дізналася років п'ять тому, в Нью-Йорку, з передмови до присвяченому їй альбому, - розповіла художниця, - звичайно, після цього я перейнялася до тітки неймовірним повагою-адже раніше я про це не підозрювала. Я була з нею знайома всього лише тому, що її сестра Анна, теж Бубнова, вийшла заміж за мого дядька. Але коли ми всі спілкувалися в Японії, я була дуже маленька , і ми, зрозуміло, не говорили про мистецтво: вона просто тіпала мене по голові і говорила "Здрастуй, Йоко!".

Виставка "Одіссея таргана" працюватиме на четвертому поверсі ЦУМу з 31 травня по 24 червня.

Крім того, 31 травня Йоко Оно, яка, за словами російського куратора виставки Йосипа Бакштейна, з'явилася родоначальницею багатьох найважливіших течій у повоєнному мистецтві і стояла біля витоків концептуалізму, дасть 31 травня майстер-клас для молодих російських художників.