Головна Блоги

/ Розслідування

"Серце віддали індійцю, а мій син був без пульсу": як МОЗ відправляє українських дітей на смерть

119.3т Читати матеріал російською

Наталія Балик із маленького села у Волинській області тепер щодня їздить на кладовище за п'ять кілометрів від дому.

Там могила її 15-річного єдиного сина Назара, якому так і не знайшли донорського серця в одній із найкращих клінік Індії.

Цілий рік проста сільська жінка разом із дитиною при смерті провела у цій чужій країні в очікуванні порятунку. Але дива не сталося. Виною всьому – те, що закон про трансплантацію в Україні не працює, а також байдужість чиновників МОЗ. Детальніше – у матеріалі OBOZREVATEL.

Щодня ходжу на кладовище

Наталію Балик наш дзвінок заскочив якраз по дорозі на кладовище.

"Я щодня туди ходжу, мені так легше. Я одна його ростила, тепер у мене нікого немає. А тут біля могилки посиджу, поговорю із ним, і мені легше стає", – плаче жінка.

Коли Назару було 10 років, лікарі вперше сказали, що у нього проблеми із серцем. Хвороба прогресувала, поки не з'явився діагноз "дилатаційна кардіоміопатія". Медики у дитячому кардіоцентрі у Києві (на вул. Мельникова), рік тому рекомендували Назару пересадку серця. Більше нічим допомогти не могли.

"Така операція коштує 100 тисяч доларів. Насилу вдалося вибити ці гроші, і МОЗ відправило нас в Індію, у клініку Fortis у місті Чиннай. Я думала, що сталося диво", – розповідає жінка.

Серце сина віддали індійцю

Назара у клініці приймали 14 червня 2018 року, взяли аналізи і поставили в чергу на отримання органу. Хлопчик був у важкому, але стабільному стані. Обіцяли, що Назар буде першим.

"9 січня до мене у клініці підійшов пакистанець, у нього тут теж лежав брат. Він був такий веселий і почав говорити мені щось про мого сина. Я попросила тих, хто знає англійську, перекласти. З'ясувалося, що він був в офісі і почув розмову координатора, про те, що завтра о 10-й ранку нам будуть робити операцію, бо знайшлося серце. Я була щаслива! Але ніхто нам цю операцію так і не провів, бо знайшовся індієць, і орган віддали йому. А мій син у цей час лежав у реанімації, і у нього не було пульсу", – каже мама Назара.

За словами жінки, свої пацієнти там у першу чергу, а іноземці нікому не потрібні. "За рік при нас в Індії операцію зробили тільки одному українському хлопчику", – зі сльозами згадує Наталя.

"Із МОЗ нами ніхто не цікавився"

Як розповіла Наталія, індійську клініку очолює якесь медичне світило. Але насправді в медустанові все побудовано так, що якщо ти сам про себе не нагадаєш, про тебе просто забудуть.

Назара з мамою після обстеження відправили до готелю пити таблетки і носити крапельницю. А коли йому ставало зовсім погано, його забирали в лікарню і підліковували. Так минали дні за днями, місяці за місяцями.

Всі гроші, виділені на операцію з пересадки серця Назару, пішли на його лікування, потім вони закінчилися і жінці дали зрозуміти, що безкоштовно тут ніхто нічого робити не буде.

"З МОЗ нами ніхто не цікавився. Коли грошей не стало, я подзвонила Наталії Архипчук, яка оформляла наші документи у міністерстві. Вона сказала, що мені треба збирати новий пакет документів, якщо ми хочемо отримати ще гроші. Пояснюю їй, що я не можу прилетіти назад, у мене грошей немає на переліт, і Назара везти небезпечно. Тоді вона відповідає, що, мовляв, знайдіть людину, яка збере для вас документи. Я кажу, так кого ж я знайду, якщо всі наші документи тут, в Індії. "У нас такий порядок", – відповіла чиновниця", – згадує мама Назара.

У реанімації спала на підлозі біля ліжка сина

18 травня у Назара сталася зупинка серця. Лікарі завели його знову, але через 27 днів хлопчика не стало. Всі ці дні він провів у реанімації. Мама була поруч, спала просто на підлозі біля його ліжка.

"В індійській реанімації всюди бруд, пацієнти відокремлені один від одного фіранками, медперсонал цілими днями п'є каву з печивом, їсть рис руками. Це їдальня, а не реанімація. Я такого ніде не бачила. Навіть після трансплантації люди там помирають від інфекцій. Навіщо нас відправили туди, померти ми могли і у себе вдома, в Україні!" – плаче жінка.

Назару було всього 15 років, останній рік він не ходив до школи, бо перебував у Індії, сподіваючись на диво.

"Мій син у житті ніякої розкоші не бачив. У нього був тільки комп'ютер, і він мріяв займатися ним. Це все, що у нього було. У мене тут навіть роботи прибиральницею немає, я нічим не змогла йому допомогти", – з гіркотою каже мати.

Чотири цинкових труни

Керівник організації "Національний рух за трансплантацію" Юрій Андрєєв каже, що Індія була єдиною країною у світі, яка брала українських дітей на пересадку серця і легенів.

"Більше нас ніхто не бере. Трохи ще Білорусь, але там шансів отримати орган теж мало. Але у жовтні минулого року в штаті Індії, де розташована клініка, були ухвалені нові правила з пересадки органів. Там вирішили, що Індія – для індійців, тому для того, щоб іноземець отримав орган місцевого жителя, родичі останнього повинні підписати додаткову угоду. На цьому для нас все і зупинилося. Мало хто взагалі погоджується віддавати органи для трансплантації, а тим більше іноземцям. В індійській клініці не відмовляються приймати наших пацієнтів, із задоволенням беруть гроші, а ось чи отримає людина орган – питання", – пояснив OBOZREVATEL Юрій Андрєєв.

Народний депутат 8-го скликання Ірина Суслова вважає, що МОЗ найперше зобов'язаний був піклуватися про долю Назара.

"Вони мали телефонувати у клініку і питати: як наш пацієнт, чому немає органу для пересадки, коли він буде? Ми вам перерахували гроші, чому ви нічого не робите? А вони просто чекали", – обурюється у розмові з нами Суслова.

З жовтня минулого року в Україну вже доправили чотири цинкові труни з тілами дітей, які так і не дочекалися трансплантації в Індії, серед них і Назар.

"Там зараз перебуває приблизно двадцять наших громадян, я спілкуюся з одним хлопцем, який чекає на пересадку легень. Про інших іноземців там подбали і перевели у клініки інших штатів, де ще не діють нові правила. А українці все чекають. Та й евакуювати їх назад немає сенсу, не всі зможуть витримати такий важкий переліт. І що на них чекає тут, в Україні? Повернутися, аби просто померти. Ми зверталися з цього приводу до Міністерства охорони здоров'я, але там нічого поки не роблять", – каже Андрєєв.

Одного закону мало

Єдиний вихід – проводити операції з пересадки органів тут, в Україні. Але з такою помпою ухвалений закон про трансплантацію досі не запрацював. Хоча з МОЗ уже років чотири лунають переможні повідомлення, що ось-ось у нашій країні почнуть пересаджувати трупні органи.

Ухвалити один хороший закон – мало. Міністерство мало розробити підзаконні акти, які дозволили б почати лікарям працювати. Також мають почати працювати електронні реєстри.

"У МОЗ уже повідомили, що закупили все для електронного реєстру, підготували 40 координаторів, які працюватимуть із ними. Але немає головного: в кожній реанімації має стояти обладнання, яке фіксує смерть головного мозку донора. Без цього пересадка неможлива, ніхто з лікарів не візьме на себе відповідальність особисто фіксувати біологічну смерть", – каже Андрєєв.

OBOZREVATEL відправив до МОЗ запит із проханням роз'яснити ситуацію, що склалася навколо смерті 15-річного Назара, а також пояснити, коли ж в Україні насправді почнуть пересаджувати органи. Чекаємо на відповідь.

Дивіться відео за темою:

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Читайте всі новини по темі "Ексклюзив" на сайті "OBOZREVATEL".

10
Коментарі
199
4
Смішно
9
Цікаво
220
Сумно
21
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані
Belova Jekaterina
Belova Jekaterina
Наташа, держитесь, читала и плакала, со временем боль утихнет, оставьте всё на Украине, уезжайте за границу, работайте, чтобы не лезли в голову мысли о сыне. Вы ещё молодая, встретите там свою судьбу, а чиновникам минздрава бог судья...
Показати коментар повністю
Николаев Олег
Николаев Олег
Россия против, умри в дали от родины, мpaзь Белова Гaвно Екатерина
Показати коментар повністю
Николаев Олег
Николаев Олег
Belova Jekaterina, ты дура? От вашей сpaной Украины уже и так ничего не осталось в плане населения, а ещё такие как ты, пидapaски, советуют эмигрировать.
Показати коментар повністю
Ivan Ivan
Ivan Ivan
европейцы на проблемы с органами, поставляемыми с укараины не жалуются. Всё четко и вовремя, согласно контракта. Затем молодняк и откармливают на украине
Показати коментар повністю
Доан Назарии
Доан Назарии
Ребёнка жаль, но это к сожалению законы природы, либо халатность родителей. А насчёт закона это очередной шаг в пропасть. Высока вероятность что наши дети пойдут на органы для богатых. Ведь подстроить несчастный случай с человеком в нашей стране не составит никакого труда.
Показати коментар повністю

Блоги / думки

ads pixel
Загрузка...