Блог | Вони говорять пташиною
А ти точно парфумерний гік? А скажи щось по-парфумерногікивськи!
"Взяла в розпиві два міліка ванілі льолабошної, це щось! Дерев’яшечна така, суха аж тріщить, ані натяку на животину. І не криклива, хоч і з характером. Думала, злетить до обіду, в мене ж холодна шкіра. А ні, близько до неї сидить і до вечора, як прибита. Чула, декому в ній ладан ввижається. Не знаю, мені не насипали. Як на мій ніс, найкраща з усіх ванілей, візьму більше на рознос. А як відливанти доп’ю, так з бидоном треба, і в запій! Хоч і недешево, 300 за 5 мілів! Жабка давить, але ж хом’як просить! Ну, ти розумієш".
Це була коротка вправа з пташиної. Десь так говорять в колі тих, хто цікавиться ароматами. Пісня!
Ці люди зламали не один спис об вічне питання:е "слухати" чи "нюхати".
Досвідченіші топлять за "слухати" - це коли мало одного пшика на зап’ясток. Слухати аромат, говорили вони, це приділити йому належні час та увагу. Поносити в мороз і в спеку, в дощову чи вітряну погоду, щоб порівняти звучання. Довго вдихати з власної шкіри чи волосся, хутряного комірця чи шалика, щоб виділити ноти. І взагалі, парфумерія – це ж музика, ну яке "нюхати"?!
Менш категоричний народ – саме за "нюхати". Мовляв, у кінці кінців, слова позначають одне й те саме. Так і спілкуються, доходять згоди, бо ділитися емоціями від ароматів – це святе, жоден подібний холівар не завадить.
До речі, про емоції. Є у парфумерних гіків один ритуал – влаштовувати перелітні маршрути. Одна або кілька ініціаторок створюють набір для тестування – беруть тару (атомайзери зі спреєм або пробірки), в кожну з яких наливають окремий аромат, міцно закорковують і надійно пакують.
Такий набір відправляється поштою до попередньо записаної учасниці маршруту. І учасниць зо два десятки. За доставку платить відправник. Такий от обмін – пробуєш безкоштовно цілу купу ароматів, сплачуючи лише за відправку їх наступній спільниці.
Найцікавіше – це читати відгуки на одні й ті ж запахи на спеціальному онлайн-майданчику (як пісочниця, так). Де ще відшліфуєш свою пташину краще?
Говорити про аромати, описувати їх і їхню вдачу – це почуватися носіями унікальної говірки. Таким замало характеристик типу "літній свіжак" чи "класичний компот", хоч іноді й буває. Здається, словниковий запас цих людей то самі асоціації та епітети.
Про парфумерні інгредієнти вони говорять заковиристо. Троянда сором’язлива і прохолодна, гучна і розв’язна. Неролі мильні і одеколонисті, життєрадісні і енергійні. Мускус масний і як свіжовипрана білизна, синтетичний і тонкий. Лілія зубодробильна і дзвінка, солістка і на бек-вокалі. Уд аптечний і наркотичний, різкий і компліментарний. Шкіра найкращої виділки чи як мисливське сідло (а то й аромат кирзових чобіт!). Запах бобрового струменя в цьому інтелігентному колі називають делікатним "кастореум".
Словом, весело. Своя атмосфера.
