Блог | "З вовками інакше не робити світової, як знявши шкуру з них геть ..."
Аналізувати майданівські будні - у всій їх красі і мільйонному велич - не стану, і без мене на то досить мисливців. Обмежуся лише деякими деталями, не шпарко помітними, зате досить красномовними. Мас-медіа живописуют підозріле єдність так званих "тітушек" (задумайтеся, яке горе для батьків простого хлопця, прізвище якого стала номінальною в європейській країні!) З їх побратимами з силових структур, оснащеними спеціальним екіпіруванням.
- Ганьба владі, яка використовує кримінал для боротьби з власним народом! - Обурюються журналісти. - Принижується благородних "беркутівців" до співпраці з вуличними покидьками.
Не знаю, не знаю ... Після відомих подій міфів про благородство правоохоронців помітно поменшало, і більшість мислячих українців різницю між ними і "тітушной" шпаною бачать лише в тому, що перші - мають постійну, добре оплачувану роботу, а другі - змушені трудитися на жалюгідному погодинному підряді ...
Поява Евромайдана, що народив масу інших Майданів по всій Україні, не можна розглядати виключно у площині всенародного невдоволення тимчасової відстрочкою процесу євроінтеграції. Майдани є різні. На одні - виходять за покликом серця і совісті, на інші - з трепетного бажання догодити своєму начальству. Кажуть, ті й ті - щедро проплачені. Бути може. Але є нюанс: якщо на Евромайдане, окрім киян, чимало приїжджих, то на його антітезке, "бате-майдані" - приїжджі все!
Щоб не підвести читача, охочого дізнатися недвозначну позицію автора з приводу Майданів, готовий заприсягтися на Конституції у беззастережній підтримці всіх типів Народних сходів, Віче, або як їх ще тільки не називають, вбачаючи в них, перш за все, дієве виконання передвиборної програми Партії регіонів по створенню нових робочих місць. Молодці хлопці! Сказала пацанва "зробимо" - і зробила! Тільки чому один мільйон? Адже обіцяли ж п'ять!
От коли майдани країни заповняться п'ятьма мільйонами - дуже багато у нас може змінитися. Боюся, з динамікою нинішніх подій, це скоро виповниться ...
Майдани майданами, а суспільна напруга з кожним днем ??посилюється.
- Їм треба сідати і домовлятися, - прорік мій тверезомисляча колега, - інакше справа може зайти надто далеко ...
- Як домовлятися? З ким, про що і навіщо? - Як завжди, не погодилася його норовиста женушка. - Може, якраз і весь сенс у тому, щоб коли-небудь справа дійсно зайшло так далеко, щоб і повернутися було не можна до колишнього стану речей!
Що таке договірний процес, відомо кожному. Той же колега, наприклад, колись все сперечався да сварився зі своєю однокласницею, а після вони навчилися домовлятися, да до того домовилися, що самі не помітили, як одружилися, перетворивши своє життя в одну суцільну сварку. Так чи коштувала та договірна овчинка нинішньої вичинки?
Подібні речі трапляються не тільки в особистому житті. Коли зверхники шахраї, які примудрилися нажити мільйонні стану на государевої службі, розграбували в минулому багату країну до рівня одного з головних боржників Міжнародного валютного фонду - про що і на яких умовах з ними можна домовлятися?!
Спростимо до побутового рівня. Поговоримо про знайомої кожному українцю руці, давно і міцно засіла в його кишені, і ніяк з доброї волі не бажає звідти вилазити. Чи варто домовлятися з її ненаситним власником, щоб той залишив нас у спокої, або краще схопити злодюгу на місці злочину, забрати всі поцупили да облаштувати для негідника небо в смужку на довгі роки?!
У сучасних кишенькових злодіїв різний статус. Уявіть собі шикарну державну урядову резиденцію. Такий, знаєте, елітарний 140-гектарну комплекс, обгороджений височенним п'ятиметровим парканом по периметру. Де привільно розмістилися яхтовий причал, кінний клуб, тир, тенісний корт та інші настільки ж необхідні для насиченого проведення часу речі, не кажучи вже про прекрасних мисливських угіддях, щоб відвести душу, коли сподобилося їй пролити чиємусь кровиночки.
Резиденції важливі, резиденції потрібні. Хоча б для прийому важливих іноземних гостей. Та й будь-якого Гаранту корисно там по пеньках бігати, зміцнюючи свій дорогоцінний. Але! Покористувався національний лідер, біля владного годувала перебуваючи, - передав наступного, як це робиться в усьому світі. Втім, зустрічаються країни, де корупція дійшла до таких висот, що урядові резиденції шляхом ряду митних комбінацій переводяться в приватну власність. Пишу і сам собі не вірю - таких кишенькових злодіїв ще не знала історія людства!
Це як якщо б Барак Обама захотів наприкінці свого президентства приватизувати парочку поверхів Білого дому, де сьогодні радіє життю його дружна сімейка. Або хоча б одну кімнату: Східну, Зелену, Блакитну або Овальний кабінет - з розташованих на інших поверхах. Чи знайдеться в світі безумець, якому б могло таке приснитися? Це неможливо за визначенням. Бо подібна нахабство автоматично призвела громадян Нового Світу до грізного всеамериканську Майдану.
Якби в далекій Америці відбулося щось типу роздержавлення українського Межигір'я, тільки самогубець там би зважився на переговори з махінаторами. Так як негайно упав би в очах суспільства до їхнього рівня і навіть трішки нижче! Адже в ситуаціях, що вимагають кримінального переслідування, будь-які переговори не тільки аморальні, а й злочинні.
Скажу чесно, мистецтво "домовлятися" з можновладцями, щоб вони відсмоктати, нарешті, від державного щедрого вимені без пролиття крові, гарантуючи взамін безкарність за скоєні ними злочини, вкрай небезпечно в плані моральної деградації суспільства. Згадаймо негласна угода Єльцина з Путіним, укрившее від кримінальної відповідальності все злодійкувате сімейство. Або домовленості першого Майдану, узаконили президентство Ющенка за рахунок недоторканності попереднього "бати" з його родичами, теж непогано поживитися в свій час. Продовжуючи так чинити надалі, ми даємо можливість кожному новому володареві безкарно розкрадати недокраденное попередниками, розраховуючи на милостиву індульгенцію за відмову застосувати силу, коли ненависть до нього з боку простих людей стане переходити всякі рамки.
Пора кінчати з всепрощенням упирів, що вимагають від нас довічну недоторканність за їх "дрібні витівки". І якщо вже вести з ними якісь переговори, то лише по безсмертному Криловському принципом, прикрасити назву статті.
