Блог | Погляд з Росії
Я розумію, з якою тугою багато хто дивиться зараз на вибори на Україні. Для нас немислимо, щоб в Думі вибори проходили з таким напруженням, щоб результат їх був багато в чому непередбачуваний, а місцями сенсаційний. Щоб партія влади мала не просто реальних конкурентів, а відразу кілька видів справжньої опозиції - хочете ліберальну, хочете, комуністичну, хочете націоналістичну. Янукович вщент програв столицю - а у нас навіть у Москві Єдина Росія не програє. Її перемога буде скромніше, ніж в будь-якому іншому місці, але програти вона не програє. А парламент наш буде, як одержимий штампувати кремлівські закони різного ступеня Бредова - у присутності декоративної опозиції у вигляді нескінченних Жириновського і Зюганова. Але заздрість наша до українських виборів може стосуватися хіба що самого процесу виборів і їх цікавої інтриги. Але суть виборів - не в процесі, а в результаті. А результатом має бути рух країни вперед, рішення старих проблем і недопущення нових. У цьому сенсі нічого хорошого на Україні не відбулося. Поділ країни на умовні Схід і Захід збереглося. І за підсумками виборів воно тільки посилиться. Не може бути в нормальній країні і такої кількості людей, які голосують за комуністів. Уж Україна-то від комуністичної влади натерпілася по повній. Однак через двадцять років після розпаду Союзу мільйони людей продовжують голосувати за абсолютно безглузду ідеологію. До того ж українські комуністи - така ж фікція, як і російські. Вони звичайні пристосуванці, які експлуатують красиві гасла для дрімучих верств населення, а насправді працюють на владу. Велика перемога націоналістів - це теж симптом того, що суспільство нездорово. Нехай, українські націоналісти в чому сильно відрізняються від росіян, але все одно націоналізм - це крайність. А коли в крайність впадає велика кількість людей - це кепсько. А українська влада якраз схожа на нашу. Тільки у Януковича труба нижче і дим порідко і ніякої Вертикалі він не вибудував. В результаті авторитарного правління за російським зразком там не буде, а от розгардіяш забезпечений. Я не впевнений, що нам треба цьому заздрити. І вкотре доводиться говорити про те, що Україна йде не попереду Росії в плані демократії, а навпаки - позаду. Йде шляхом, яким ми пройшли в 90-е. У нас теж був розгардіяш, слабка влада і злодійство. Закінчилося це приходом Путіна. Я б не бажав українцям такого фіналу. Тим більше що у них проблема поділу країни куди реальніше, ніж у нас.
