Остальський: економісти ділять золото Олімпіади
Вигідно чи ні проводити в своїй країні Олімпійські ігри? Чи допомагають вони економічному зростанню? Скоріше ні, ніж так. Або у найменшій мірі. Ймовірно, справедливо зворотне: динамічно розвивається економіка визначає і спортивні успіхи. Такий висновок можна зробити з досліджень, опублікованих економістами та статистиками перед початком Лондонських олімпійських ігор. Переважна більшість пророків вважає, що Олімпіада не принесе британцям соковитих плодів, і хоча в третьому кварталі поточного року можна очікувати деякого підйому і зростання ВВП (від 0,3 до 0,4 відсотка), але в довгостроковому плані гри не дадуть відчутного ефекту. Уряд розраховує, що країна отримає від Олімпіади порядку тринадцяти мільярдів фунтів, витративши дев'ять. Але що таке чотири мільярди для країни, чий борг перевищує трильйон (!) Фунтів? Так що ж - пшик, чи що? Не зовсім так. Спробуйте-но, виміряйте моральний профіцит олімпійського балансу. Британія сьогодні - один зі світових лідерів в одному виді змагання - серед песимістів світу, особливо в тому, що стосується перспектив виходу з фінансової кризи. Не вірячи в майбутнє, споживачі толком не споживають, а підприємці погано роблять. А тому економіці нізвідки отримати стимул. Тим часом банки гальмують видачу кредитів, а уряд закликає тугіше затягувати пояси, щоб розплатитися з непомірними боргами. Успіх Олімпіади може теоретично поліпшити настрій нації і допомогти їй вирватися з цього порочного кола. Успіх може бути двоякого роду - по-перше, організаторський. Лондон стане, за висловом "Економіста", всесвітнім консьєржем - а вже це він вміє робити, накопичивши віковий досвід в якості одного з головних фінансових центрів світу. Але ніщо не зрівняється з ефектом від великої кількості і якості медалей, завойованих національною командою. На цей рахунок також опубліковані прогнози економістів. Вони пророкують, що британці виступлять краще звичайного, зайнявши або третіх, а в гіршому випадку - четверте місце в командному заліку. Професор економіки університету Колорадо Деніел Джонсон обіцяє 34 золотих медалі США, 33 - Китаю, 25 - Росії та 20 - Великобританії. Обчислюючи, він застосовував складну формулу, що включає в себе чисельність населення, і національний дохід, а також фізичну близькість в місця проведення олімпійських ігор, причому господар майданчика має в цьому сенсі особливу перевагу. Економісти банківського конгломерату "Голдман Сакс" (Goldman Sachs), використовують схожу формулу, але включають туди ще й індекси технологічного та політичного розвитку. Вони обіцяють британцям ще більше - 60 медалей, з них 30 - золотих. Вони вважають, що Сполучене Королівство може на цей раз обігнати Росію, якої вони пророкують ті ж 25. Правда, за загальним числом медалей обійти росіян все-таки не вдасться. Генеральний висновок - на Олімпіадах завжди досягають успіху багаті і багатонаселені демократичні країни, але в окремих випадках і держави з однопартійною диктатурою, які можуть собі дозволити виділяти великі кошти на підготовку спортивних команд в ім'я міжнародного престижу. Втім, я думаю ми всі про це здогадувалися і без складних математичних формул ... А ось подальший перебіг загальносвітової кризи ніхто точно описати не може. Занадто багато невідомих. І потім: економістам ж колись. У них же Олімпіада на носі. Але взагалі спорт і економіка речі протилежні - у першому якраз вся принадність - у непередбачуваності. На відміну від другого ...
