Георгій Лазової: про англійську ввічливість
Ось уже місяць живу в Лондоні і вирішив написати про ІМХО дуже важливому - про ставлення людей один до одного, прийнятому в Сполученому Королівстві. У парку спостерігав ситуацію: п'ятирічна дитина на триколісному велосипеді від'їхав занадто далеко від бабусі. Ну, ви знаєте, що наші батьки кажуть у таких випадках дитині. "Маша, повернися, будь поруч!", "Куди втекла?", "Вернись, кому сказала!" і т.п. Англійці називають таке звернення прямим (direct). Вельми отвратная тут форма. Якщо ти звертаєшся так до кого-небудь, не чекай нічого доброго. Ти - impolite (нечемний), а таке звернення тут те саме що мату в громадському місці. Так от, повернемося до дитини. Я почув від бабусі, і це навіть різонуло слух: "Could you get back to me, please?" Дослівно: "Не могла б ти повернутися до мене, будь ласка". Таким чином, навіть до дитини, навіть 5 років, навіть старша, а тому апріорі авторитетна бабуся, звертається шанобливо. Вони не просто закладають змалку норму бути ввічливим, вони закладають норму поважати один одного. Навіть якщо тобі 5 років - ти особистість (а не півлюдини). У Лондоні, як і скрізь, є пробки, є машини, кинуті на вулиці (де було 4 смуги залишається 2 - це тут не заборонено). Є там і виродки, загороджують вихід з вагона метро, ??що залишають сміття в салоні автобуса або електрички і т.п. Але навіть якщо людина в поспіху обійшов тебе на вулиці, навіть якщо зачепив ненавмисно мізинцем, навіть якщо причиною стала твоя власна необачність, ти все одно почуєш "сорри". Слідство 1. Я жодного разу не бачив лайки на вулиці, якихось конфліктів, образ, незадоволених осіб та негативних поглядів. Чорні та араби (хоч і носять традиційний одяг) ведуть себе адекватно суспільству, в якому живуть, і теж говорять "сорри". Тобто, яка середовище - такі й люди. І навпаки. Усе взаємопов'язано. Коли у нас в Москві хтось говорить, що якийсь приїжджий нагрубив, варто подумати, а чи не є ця грубість загальнопоширеною в нашому суспільстві. А не відображення чи це наше з вами? Може нам варто бути вежливей один до одного і тоді не буде цих конфліктів, що доходять до поножовщини? Слідство 2. Низький рівень інцидентів на дорозі. Я за місяць не бачив жодної аварії. А все через ту саму ввічливості. Іноді, об'їжджаючи залишений на вузькій вуличці автомобіль, величезний двоповерховий автобус заїжджає на зустрічну і автомобілісти, що йдуть по протилежній стороні, терпляче чекають. І навпаки. Я їжджу на ровері по дорогах, але жодного разу мене ніхто не підрізав, жодного разу ніхто не крикнув мені "звали від сюди", не просигналив. Навпаки, кожен раз пропускали мене, а я чемно пропускав їх, і був упевнений, що ніяка, вибачте, наволоч не розмаже мене по асфальту своїми колесами просто тому, що кудись поспішає. Загалом немає приводів приносити в будинок негатив від спілкування з так званої зовнішнім середовищем. Є над чим подумати ...
