Блог | Ламати к бісовій матері!
Относительно заявления заместителя секретаря СНБО о перевооружении ВСУ
СМИ (а с особенной радостью российские) подхватили сегодняшнее заявление заместителя секретаря СНБО Украины А.Литвиненко, под общим заголовком – мол, масштабного перевооружения украинской армии можно не ждать.
Внимательно изучил доклад А.Литвиненко, откуда были вырваны эти слова. Вывод один: акценты замсекретаря СНБО делал совсем на другом, и это заявление – никак не декларация о какой-то "капитуляции", а призыв сосредоточиться на радикальной реформе ВСУ с целью максимального использования имеющихся ресурсов. А также – посыл к НАТО оказать помощь в наращивании военных возможностей Украины для противостоянии агрессии России.
Спорить трудно. Теоретически мы можем вырвать новые десятки миллиардов из "социалки", но во что тогда превратится Украина как страна – вопрос риторический. Потому выход один – ломать к чертовой матери "постсовковую" военную систему и создавать такую, при которой каждая копейка будет использована максимально эффективно, а война априори не сможет быть бизнесом для отдельных чиновников. На что, собственно, и направлен принятый Стратегический оборонный бюллетень – "дорожная карта" нашей военной реформы. Ну и, учитывая колоссальную разницу в военных потенциалах Украины и России, помощь Запада в отражении агрессии Путина уж никак не будет лишней.
Читайте: Чиновник как бактерия
Полная цитата из доклада А.Литвиненко по этому поводу:
"Президент України П.Порошенко місяць тому підписав Стратегічний оборонний бюлетень, який визначив цілі і пріоритети воєнної реформи. Основна суть реформи – радикальна зміна системи управління та забезпечення. Повторюся: докорінно зростити наші можливості ми не можемо. Немає грошей. Але набагато краще використовувати те що є, що можливо. І це перший пріоритет перетворень.
З іншого боку, наш ворог на порядок сильніший за нас. Вистояти без залучення іноземної допомоги не можливо. Єдиний хто може її надати – це НАТО та держави – члени Альянсу. Тому інша мета – досягнення інтероперабельності, сумісності з силами НАТО. Крім того, не слід забувати, що стандарти НАТО – це чи не найкращі у світі. Ніхто не буде захищати слабку країну. Але впровадження натовського головного стандарту – ставлення до військовослужбовця не лише як до засобу, але як до людини – це наш спільний інтерес. Все це, у сукупності і визначає зміст реформи".
