В Україні розігрується очевидний сценарій
В Україні розігрується сценарій. Спробую навести хронологію стадій розвитку. Спеціально виношу за дужки фактор "хто це зробив?" - Варіантів купа, і я не володію інформацією. Оскільки це сценарій, спробую розділити його на частини.
1 стадія - "Експозиція" 30 листопада 2013 року, після невдалого Вільнюса, народ розчарований, але ніяких натяків на мітинги не було. У ніч на 1 грудня невідомі "беркутівці" невиправдано жорстоко б'ють купку нікому нецікавих студентів. Опозиція кличе на Народне віче. Підсумок - через півтора дня на вулиці виходять сотні тисяч оскаженілих людей. Деякі кажуть про мільйон. Такий цифри не чекав ніхто.
2 стадія - "Зав'язка": 1 грудня 2013 відбувається спроба спровокувати натовп на кровопролиття на Банковій. Невідомі російськомовні радикали (які називають Порошенко ментом, а значить, не знаючі одного з найбільш публічних політиків України) на невідомо звідки узявся екскаваторі, з ланцюгами і фаєрами намагаються побити курсантів внутрішніх військ, при цьому "Беркуту" півтори години не дають команду "фас!" , доводячи їх до кипіння. В результаті оскаженілий "Беркут" звірствує. Народ на атаку спровокувати так і не вдалося, зате "Беркут" б'є невинних, десяток людей у ??в'язниці. Все це знімає з дуже зручного ракурсу в Адміністрації президента. Підсумок: народ починає ставити намети на Майдані, суди пікетують, "Беркут" впевнений в тому, що мітингувальники - радикальні уебани, народ на Майдані впевнений, що "Беркут - криваві відморозки.
3 стадія - "усложеніе": 11 декабря 2013 року, коли сяють поступово спадає, і починаються "круглі столи", коли приїжджають всякі Нуланд, Ештон та інші ЧіпендДейли і зустрічаються з усіма-усіма-усіма, і нібито є шанси про щось домовитися, "Беркут" кострубато намагається зачистити Майдан. При цьому їх явно тримають на короткому повідку, і не дають команди "фас!", До ранку людей на Майдані лихоманить, у церквах б'ють дзвони, народ зі всього Києва в 2 годині ночі прокидається і йде на Майдан. В результаті, так нічого і не відбувається.
Підсумок: народ, поступово втрачав "революційний запал", знову горить праведним гнівом, будує триметрові барикади, Нурланд-Ештон охороняв, Президент іде в остаточний ігнор Заходу. "Беркут" розлючений: "Якби нам дали команду, ми б вас порвали".
4 стадія - "Поворотне подія": Проходить майже місяць. Президент злітав і отримав за щось у Путіна 15 мільярдів. Вже пройшли новорічні свята. Народ на майдані втомився і розчарований. Людей менше. Є багато людей, які декларують, що готові стояти до кінця, але витає відчуття, що Майдан невблаганно "здувається". І ось 16 січня з порушенням усіх норм у Верховній Раді приймаються "диктаторські" закони. Все в ахуе, включаючи тих, хто їх прийняв. Народ знову групується. Всі розуміють, що через пару днів їх можуть абсолютно законно розігнати. 19 січня оголошується "останнє віче", на якій опозиціонери жують соплі. А в цей час люди, дуже схожі на провокаторів з Банкової 1 грудня (ті ж кричалки, той же вік, ті ж методи), вживають абсолютно дурну спробу прорвати щільну шеренгу внутрішніх військ та "Беркуту". Спроба безцільна - немає ніякого сенсу в неділю йти до порожніх будівлям. Міліції занадто багато. Народ від відчаю, бездіяльності і стомлений соплями опозиціонерів йде на провокацію, і виникають вуличні бої, народ кидається пляшками із запальною сумішшю. Близько 40 співробітників ВВ травмовані, сотні мітингувальників - поранені. У Хрещення Христове, що саме по собі цинічно, в мороз близько -5 підганяють водомети. Кличко їде до Президента, той тягне час. Підсумок - новий виток агресії. Народ ще більше ненавидить "Беркут", "Беркут" готовий розірвати на частини "майданутих". Загострення пристрастей зростає.
5 стадія - "Кульмінація?": Починається взагалі щось неймовірне. Кияни, українці, та й взагалі ніхто з цивілізованих людей такого не могли собі уявити в страшному сні. На вулиці міста виходять "тітушкі", на них кияни влаштовують "сафарі". Ловлять, приводять на Майдан. Тих б'ють, але не звірствують. 22 січня - в День Соборності цілеспрямовано вбивають 5 чоловік. Стріляють снайпери (вогнепальні поранення в область серця і в голову). Одночасно починають "вивозити в ліс" активістів, роздягати, звірячому бити. Вбивають львів'янина, кандидата наук. Зупиняють машини Автомайдану, розбивають їх, іноді спалюють машини, людей роздягають на морозі і витончено катують. Те ж роблять з пораненими, яких відвозять до лікарень. В Інтернеті викладають відео, як голого активіста "Беркут" виводить з автобуса, фотографуються з ним, видно що до цього його били. Судячи з усього, ця стадія ще не завершена, ходять чутки про плани "вбити курсанта внутрішніх військ і звалити провину на" майданутих "радикалів", чутки про жорстку зачистці, про якісь нові російських більш потужних гранатах, про набір "апгрейднутих тітушек" - справжніх зеків з колоній, про те, що у формі "Беркута" вночі на вулиці виходять російські "ОМОНівці" - цим пояснюють небачену жорстокість. На Майдані обстановка різко радікалізруется. Підсумки підводити рано, але ясно одне - взаємна агресія в Києві досягла максимуму.
6 стадія - "Розв'язка". Вона нас чекає.
Що ми бачимо в накопичувальному результаті? Відбувається поступове цілеспрямоване нагнітання обстановки, людей доводять до кипіння, але не пригнічують повстання, а підштовхують до вибуху. Очевидно, комусь потрібен справжній серйозний конфлікт в країні, а краще - громадянська війна. Залишимо осторонь, кому це потрібно. Краще відповісти на питання: що робити нам, українцям, щоб цього уникнути? Як протистояти цій очевидній маніпуляції?
Перше - зрозуміти, що це може бути не спонтанний набір подій, а проведена кимось гра.
Друге - усвідомити і переконати оточуючих, що людей намагаються зіштовхнути лобами і нацькувати одних на інших: Схід - з Заходом, мітингувальників - з міліцією. Як би не було складно, спробувати зрозуміти сторону "мнимого" супротивника. "Майданівець" - пересилити себе, незважаючи на відео з голим активістом, і спробуй зрозуміти "Беркута", прихильник ПР - вийди за рамки і хоча б зрозумій, чому люди вийшли а Майдан.
Третє - не робити того, що від нас хочуть маніпулюють. Не грати в їхню гру, як би не хотілося, гасити емоції і спочатку обдумувати, потім діяти. Нас штовхають вбивати - значить, не вбивати.
Четверте - розробити свій сценарій дій, грати свою гру і реалізовувати її, на всіх рівнях - особистому, колективному. Фільтрувати "вкидання", борючись з емоціями. Завдання - щоб наприкінці сценарію був наш, український хеппі-енд.
Джерело: блог Ігоря Сторчака .
