Приречений Литвин
Не розумію, а чого так образився Володимир Литвин? Людини настільки пройняло, що він навіть висловив бажання подати у відставку з посади спікера. Тим часом ніяких підстав для подібного невротичного поведінки немає. Більш того, Володимиру Михайловичу надали можливість зіграти роль "третьої сили", до чого він так прагнув останні роки ...
Ну подумаєш, не прийшли представники БЮТ і Партії регіонів на засідання погоджувальної ради. Вони там терли між собою з приводу підвищення соціальних стандартів. А з ким вони ще могли домовлятися? Чи не з Литвиним ж, який в даній ситуації "третій зайвий". Або ж "третя сила". Володимир Михайлович розраховував влаштувати невелике шоу. Запросив шакалів пера на засідання погоджувальної ради. Щоб показати, як він високо стоїть над політичними баталіями і мудро керує нерозумними фракціями. Однак спектакль не вийшов. Литвин почав нервувати. Чисто по-людськи його зрозуміти можна. Інтелігентно кажучи, ситуація в Раді може ЗАИПАЛО і індивідуума з абсолютною психікою. Приходиш на роботу, а двері заблоковані стільцем. Якісь масивні депутати влаштовують бійку прямо в приймальні. За спікера ніхто Володимира Михайловича не тримає. Перетворили його, розумієш, в хлопчика за викликом. З одного боку, ПР просто і нехитро, але вкрай ефективно ставить Раду в позу ракетника. Ніхто навіть не ворушиться, тільки брифінги проводить. Спасибі Арсенію Яценюку, який придумав зробити спеціальне місце в парламенті для сублімації депутатами таємних бажань в режимі он-лайн на тлі рекламного щита з написом "Верховна Рада". І спікеру доводиться щоразу пороти відверту нісенітницю щодо єдиного законодавчого органу, а також монотонно ініціювати проведення спеціального засідання ВР за участю прем'єра й уряду.
З іншого боку Юлія Тимошенко начебто бореться з бездіяльністю парламенту за допомогою проведення надзвичайних сесій. У цьому випадку спікер перетворюється на хлопчика за викликом. Зібралися 150 бютівців, подмахнулі папірець і Володимир Михайлович, посивілий, повинен бігти на своє робоче місце відкривати "засідання на вимогу". А прямо на підході до президії спікер стикається з масивними хлопцями з ПР, які дають йому прямо протилежні установки. Типу, шановний, а поспішати не треба. Поки не буде прийнятий наш варіант закону, ніхто на кнопки тиснути не буде. От скажіть, як діяти голові Верховної Ради у подібних умовах? Варіантів не багато.
Перший: дійсно подати у відставку. Є безперечні плюси. По-перше, народу подобаються подібні різкі рухи. Нічого більш радикального Володимир Михайлович просто не здатний зробити. По-друге, Литвин ніби дистанціюється від основних учасників президентських виборів і дійсно отримає можливість розіграти карту "третьої сили". Це додасть йому популярності. Відсотка два. Та добре, чиво вже там розмінюватися на дрібниці. Три відсотки в студію! По-третє, екс-спікер перестане ганебно тикатися в закриті двері і бігати, як хлопчик, на позачергові сесії. Іншими словами, він знайде психологічний комфорт. Вийде з ситуації "між молотом (ПР) і ковадлом (коса Тимошенко)".
Але є й мінуси. Кому потрібен Литвин без спікерського крісла? Одна справа, коли людина як би може впливати на процеси. Нехай чисто номінально. Типу - а не підпишу я закон про вибори президента! Після цієї заяви на нього звертають увагу. Треба ж, а він ще, виявляється, і позицію мають. Переконують його не робити дурниць. Переконують. Загалом, надають якісь знаки уваги. А якщо Володимир Литвин подасть у відставку, то опиниться в ролі реальної третьої сили. Нікому не потрібною, але з великою перспективою. Правда, чисто теоретичною. Соціологи з року в рік прогнозують, що в українському суспільстві сформувався стійкий попит на "третю". Проте в реальності задовольнити цей попит ніхто не може. Навіть Литвину вдалося лише з другої спроби потрапити до парламенту. Та й то, м'яко кажучи, не переконливо. Пройшов на грані. Як і під час свого першого заходу в спікерство. Блок Леоніда Кучми "За їжу" дуже довго народжував Литвина в крісло президії. А як породив з мінімально можливим позитивним результатом, так відразу ж і розпався.
Наступний, не зовсім приємний момент: згорить з такою працею розіграна "золота парламентська акція". Завдяки участі в потужній "демократичної коаліції" Володимир Литвин отримав не тільки крісло спікера, зігравши "мізер", а й деяке представництво в центральних органах влади. Виторгували хлопці нормальну квоту, провели потрібних людей, поділилися з товаришами. Начебто все нормально. І тут відставка. Багато членів фракції не зрозуміють подібної постановки питання.
Якщо скласти всі плюси і мінуси, то в результаті вийде типова для нинішньої ситуації ж ... па. Тому нікуди Литвин йти не буде. Хоча, якщо трохи пофантазувати, то догляд спікера може запустити механізм дострокового розпуску Верховної Ради. Якщо ні голови, значить, немає і домовленостей, пов'язаних з входженням блоку Литвина до коаліції. Немає коаліції - немає більшості. Отже, у президента з'являється можливість розпустити Верховну Раду. Благо, сам гарант дуже хоче це зробити. Він навіть заявив, що якщо яка-небудь фракція вийде зі складу парламентської коаліції, то Раду можна розпускати в будь-який момент. Незважаючи на те, що в Конституції є тимчасовою обмежувач: за півроку до закінчення терміну своїх повноважень президент не має права припиняти повноваження законодавчого органу влади. Але, судячи з усього, план щодо розпуску Ради приречений на провал. По-перше, на сьогоднішній день цього хоче лише гарант. Природно, його "хотілки" нікого абсолютно не хвилюють. По-друге, в умовах кризи проблеми вирішуються по мірі їх надходження. І БЮТ, і ПР ламає проводити відразу дві виборчі кампанії. Тут би з одного розібратися.
Тому Володимир Литвин буде сидіти на своєму місці до кінця. Більше того, він спробує залишитися на своїй посаді і після виборів. Отже, Володимиру Михайловичу доведеться стійко терпіти:
А) наглухо заблоковані двері президії;
Б) постійні позиви БЮТ до проведення позачергових сесій;
В) можливе проведення засідання Ради в необладнаному для подібних цілей приміщенні, незважаючи на заборону Конституційного суду;
Г) проведення засідань погоджувальної ради фракцій лише за наявності бажання у БЮТ і ПР.
А що йому ще залишається робити? Можна, звичайно, спробувати пошантажувати своїм виходом з коаліції, однак сьогодні вона (коаліція) нікому і на фіг не потрібна. У першу чергу Юлії Володимирівні. Потрапив спікер в жорна двох політичних сил. І нікуди не дінешся. Залишається лише побажати Володимиру Михайловичу міцного здоров'я та чисто душевного спокою.
