Майданно-банківські технології?

Фактичний старт передвиборних президентських перегонів урешті-решт дав відповідь на яке так довго мучило: "А як же державні чиновники мають намір використовувати рекапіталізовані банки?" На жаль, відповідь невтішна: таким фінустановам судилося стати банальним інструментом передвиборної агітації. Інтереси вкладників проблемних установ стають розмінною монетою в передвиборних політичних розкладах. А значить, будуть враховуватися тільки тоді, коли для цього настане "сприятливий політичний момент".

Інтереси решти громадян-платників податків, яким небайдужа доля запущених в оборот багатомільярдних бюджетних зобов'язань, у цьому процесі не проглядаються взагалі. Втім, як і інтереси української економіки.

Скромні результати

Нав'язана мало не силою міжнародними фінансовими організаціями і згадувана вже всує рекапіталізація - поки що єдина реальна відповідь української влади на все різноманіття банківських проблем. Принаймні під пильним наглядом усе тих же МФО цей процес, хоч і зі значним запізненням, але таки стартував.

При цьому вічно потопають у бюрократичній рутині урядові та нацбанківські чиновники як і раніше, старанно уникають конкретних відповідей на багато питань. Зокрема, яким все-таки спосіб рекапіталізовані банки служитимуть інтересам економіки, як вони будуть управлятися і де гарантії, що виділяються на входження в капітал цих установ багатомільярдні суми будуть витрачені ефективно?

В інтерв'ю приблизно півторамісячної давності в.о. міністра фінансів Ігор Уманський скаржився "ДТ", що "занадто багато людей намагаються впливати на ідеологію та процедуру цього процесу (рекапіталізаціі. - Ю.С.)". І повідомляв, що "вона (ідеологія) вже виписана і формалізована", "але, на жаль, процес її коригування та доробки практично не припиняється".

Судячи з того, що жодних документів з цього приводу так і не були опубліковані, "процес коригування та доробки" не припиняється донині.

Держава ввійшла в капітал трьох установ (Укргазбанку, "Родовід Банку" і банку "Київ"), проте більш серйозні згустки проблем - банки "Надра" та Укрпромбанк так і не дісталися поки що навіть проміжного рекапіталізаційного фінішу. Тож про результативність вжитих заходів як з точки зору оздоровлення банківської системи, так і розв'язання проблем основної маси вже постраждалих вкладників поки говорити не доводиться.

Ще до середини нинішнього тижня було очевидно: жодній зі сторін процесу (Нацбанк і Мінфін) не хочеться брати на себе всю повноту відповідальності за виконання зобов'язань ні перед вкладниками Укрпромбанку, в якому вже на той момент завершилася дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, ні " Надр ", де цей строк закінчується 10 серпня.

Що стосується конкретно "Укрпрому", то Нацбанку, очевидно, дуже не хотілося цей банк ліквідовувати, причому "вперся" щодо цього саме Володимир Стельмах. А Мінфіну та уряду не хотілося займатися його рекапіталізацією. Значній армії їх постраждалих вкладників залишалися тільки даремні спроби розібратися в потоці суперечливих заяв щодо подальших намірів і дій високих чиновників.

І великі заліки

Однак кого збентежать більш ніж скромні поки результати, якщо вже фактично стартувала президентська гонка? Повернення заощаджень - занадто благодатна та зручна можливість для залучення в стан своїх прихильників постраждалих вкладників, щоб не попіаритися на цьому грунті.

І зустріч прем'єр-міністра з вкладниками "Родовід Банку" в Міжнародному виставковому центрі (МВЦ) минулого тижня, і "незаплановане" відвідування Юлією Володимирівною центрального відділення банку, де вона "перевірила видачу депозитів вкладникам", мали яскраво виражений пропагандистський характер для одного з кандидатів у президенти.

При цьому оплачувалися ці агітаційні заходи, ясна річ, із коштів новонаверненого в держвласність банку. Тобто з коштів, які ще вчора йому видали за рахунок платників податків.

Звичайно, опозиційні главі виконавчої влади ЗМІ не могли байдуже спостерігати за подіями. Газета "Сегодня" підрахувала, що захід у МВЦ обійшовся банку в суму до 3 млн. грн.

Відбиваючись від розпитувань "ДТ" з цього приводу, тимчасовий адміністратор "Родовід Банку" Сергій Щербина відмовився назвати суму, яка була витрачена банком на проведення цієї акції, сказавши лише, що розцінки на розсилку запрошень були значно нижчими за стандартні.

За інформацією "ДТ", це дійсно так. Друк і доставка до адресатів запрошень оплачувалися за тарифом 1,67 грн. за штуку, що значно нижче за стандартні для таких послуг розцінки - 2,5-2,8 грн. / шт.

І все ж за загального накладу 700 тис. шт. (Саме таку цифру раніше називав пан Щербина) розсилка вилилася в пристойну "копієчку" - понад мільйон гривень (1,169 млн. грн.), Що в три-чотири рази більше, ніж за підрахунками наших колег (300-400 тис. грн .).

Офіційні розцінки за оренду МВЦ (3 євро / кв. М), може, звичайно, і не застосовувалися. Проте оренда 28 тис. кв. м плюс цілий ряд інших необхідних додаткових послуг (наприклад охорона) теж коштували чимало. Додайте сюди доволі значну рекламу в ЗМІ, врахуйте інші послуги організаторів таких масовок - і запитайте: чи можна вважати ефективним і корисним для платників податків таке витрачання державних грошей?

"Яка дрібниця на загальному тлі багатомільярдних зловживань чиновників!" - Скаже читач. Може, й так, але ж передвиборна кампанія офіційно ще навіть не стартувала.

А чи варто при цьому тривожитися з приводу такої дрібниці, як виконання при проведенні цих закупівель вимог тендерного законодавства, під які тепер уже підпадає новий державний банк, доля якого ще недавно так переймалися багато представників БЮТ?

Прем'єр грунтовно підготувалася, щоб на конкретних фактах і цифрах повідати, як її політичні конкуренти руйнують банківську систему. Однак виявилася явно не готовою розповісти, що сама конкретно зробила для розв'язання проблем вкладників інших установ. Наприклад, Укрпромбанку, нечисленна група яких дуже зіпсувала враження від заходу.

"Для того щоб навести лад в Укрпромбанку, сьогодні необхідно близько 9 млрд. грн. На сьогоднішній день державі, уряду увійти в цей банк неможливо, оскільки таких обсягів грошей у нас немає ", - така спроба виправдатися, судячи з реакції, не дуже надихнула вкладників Укрпромбанку. Тому Юлія Володимирівна пообіцяла все-таки вирішити і їхні проблеми, перевівши вклади в держбанк.

І що реально?

За даними "ДТ", нинішній тиждень саме й почався з обговорення нацбанківською і урядовою сторонами двох альтернативних варіантів. Пропозиція команди Юлії Тимошенко полягала в ліквідації Укрпромбанку і переведенні його вкладників в став нещодавно власністю держави "Родовід Банк".

Володимиру Стельмаху такий варіант не сподобався, і він наполіг на своєму сценарії: вкладників перевести в надійніший, на його думку, Ощадбанк, а Укрпромбанк поки не ліквідувати, продовживши мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Благо, вже набув чинності свіжоспечений закон про особливості заходів щодо фінансового оздоровлення банків (№ 1617-VI) дозволяв це зробити.

Позиція Володимира Стельмаха взяла гору, і саме його варіант прийняли як базовий.

Постановою № 447 від 5 серпня ц.р. Нацбанк продовжив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів в Укрпромбанку до 21 січня 2010-го. До цієї дати банк отримав право повертати кошти тільки в межах встановлених тимчасовою адміністрацією і узгоджених з НБУ лімітів. Подальша доля вкладників та їхніх заощаджень знову зависла в повітрі, зате чиновники отримали чергову тимчасову відстрочку для прийняття остаточного рішення щодо Укрпромбанку, якому рекапіталізація, здавалося, вже практично точно не світила.

Коментуючи для "ДТ" ситуацію, що склалася, голова правління Ощадбанку Анатолій Гулей повідомив, що правління держбанку справді розглядає можливі варіанти щодо прийняття на обслуговування депозитів вкладників Укрпромбанку.

"На даний момент ми проводимо консультації з Міністерством фінансів, Національним банком і тимчасовою адміністрацією Укрпромбанку. Йдеться про переведення більш як одного мільйона рахунків, що належать приблизно 450 тис. фізичних осіб-вкладників.

В принципі, це проста щоденна робота операційного блоку нашого банку, як показав наш досвід першої половини 2008 року. Ощадбанку під силу вирішення навіть масштабніших завдань, тож за умови чіткої правової регламентації цього процесу технічно ми готові виступити в ролі агента уряду і здійснити подібну операцію. У нас є тільки два принципові моменти. Перший: при переведенні коштів вкладників Укрпромбанку політичним силам не слід непрофесійно коментувати сам процес, створюючи непотрібний ажіотаж серед вкладників як Укрпромбанку, так і держбанку. Також усім треба розуміти, що цей процес не триватиме один чи два тижні, він займе від двох місяців до півроку. Друге, чого не можна тепер допустити, - це погіршення фінансового становища держбанку. Тому для нас украй важливе нині питання якості та ліквідності активів, які можуть бути передані держбанку як забезпечення виплат за прийнятими зобов'язаннями перед вкладниками Укрпромбанку ", - заявив пан Гулей.

Він спрогнозував, що остаточне рішення відносно подальшої долі внесків в Укрпромбанку буде ухвалено на початку наступного тижня.

Зі свого боку, тимчасовий адміністратор "Родовід Банку" Сергій Щербина повідомив "ДТ", що кероване ним установа не проти взяти на обслуговування вкладників Укрпромбанку, отримавши до того ж його активи. За його словами, "Родовід" готовий прийняти на баланс частину філіальної мережі Укрпромбанку, зберігши робочі місця для його нинішніх співробітників. "У нас за останній час персонал скоротився втроє, з шести до двох тисяч співробітників, і було ліквідовано близько ста відділень банку. Оскільки після рекапіталізації перед банком стоятимуть нові серйозні завдання, ці втрати потребують якнайшвидшого поповнення ", - пояснив він.

Мабуть, нацбанківський варіант чимось не влаштовував главу уряду. Тому вона знову сплутала карти, заявивши в четвер увечері в інтерв'ю трьом телеканалам, що "ми вже бачимо зараз шлях, як" Надра "і Укрпромбанк протягом місяця взяти і націоналізувати, вибачте за таке неприємне слово, зробити державними ці банки".

Мета, звичайно, блага: "почати повертати людям їх власність, їх гроші". При цьому прем'єр додала, що націоналізація банків стала можливою з урахуванням прийнятого в липні з ініціативи уряду закону про підтримку фінустанов.

Наскільки ефективний і корисний згаданий вище закон (№ 1617-VI) як інструмент реального оздоровлення банківської системи, а не окремих установ, - предмет окремого аналізу, який ми обов'язково проведемо в одному з найближчих номерів "ДТ". Проте вже зараз кидається в очі очевидне порушення окремими його пунктами конституційних норм.

Наприклад, так майстерно внесена в його прикінцеві положення норма, яка наділила НБУ правом "продовжувати на термін до шести місяців мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому на момент прийняття цього закону було введено мораторій", має, виходить, зворотну силу, бо поширюється на укладені до моменту вступу закону в силу депозитні договори. У той же час в Конституції міститься норма про неприпустимість такого; є навіть спеціальне рішення Конституційного суду з цього приводу.

Наскільки тривалою новою затримкою виплат чревата ця нова ініціатива Юлії Тимошенко для вкладників, сказати поки складно. Хоча і очевидно, що розплутати весь клубок проблем "Укрпрому" і "Надр" за місяць, як обіцяє прем'єр, навряд чи вдасться.

Під кінець вже десятий місяць відтоді, як в українській банківській системі оголосили мораторій на дострокове вилучення депозитів. Проте за весь цей час суспільство так і не почуло від високих сановників чіткої й виразної відповіді на два запитання. Перший: у чому, крім метушні з рекапіталізацією, полягає стратегія влади щодо оздоровлення банківської системи? І другий, ще важливіше: як відновити фактично згорнуте після початку кризи кредитування економіки, без якого надії на поновлення її зростання марні?

"Дзеркало тижня"