Лозинський: столичний "листоноша" і провінційний барин

Лозинський: столичний 'листоноша' і провінційний барин

25 червня Віктор Ющенко розпорядився розібратися в історії зі смертю кіровоградського жителя від рук нардепа Блоку Юлії Тимошенко Віктора Лозінського, районних прокурора та начальника міліції. Президент, не маючи достовірних даних, встиг вимагати звільнення прокурора області, начальника міліції, а заодно позбавити депутатів недоторканності. Протягом тижня він призначив ціле засідання РНБО з цієї нагоди. Поки "органи" не встигли відпрацювати результат, який передбачив глава держави, спробуємо толерантно викласти інформацію, зібрану автором за останні кілька днів.

В історії з вбивством 54-річного сільського безробітного складно робити висновки без головного - матеріалів (насамперед первинних) огляду трупа і місця події, відновлення всіх обставин події. Але вже сьогодні можна стверджувати сміливо: Лозінський винен! Винен в тому, що беззахисна жертва вирушила в інший світ. Винен в тому, що в Голованівському районі щодня і щогодини твориться беззаконня. Бо цей народний обранець - неформальний господар району, а значить - з нього попит.

Відео дня

Кілька днів убивши на опитування мешканців Голованівського району на Кіровоградщині - простих і не дуже, автор прийшов до єдиного безперечного висновку: занадто багато домислів і відвертої "дези", особливо що стосується стався вбивства Валерія Олійника, а також - особистості нардепа Віктора Лозінського.

Чи не станемо підміняти суду і заявляти, що Лозінський безпосередньо вбивав Олійника: для цього не дістає фактів. Запропонуємо лише власну версію події 16 червня. А також спробуємо змалювати портрет малопомітного до цього дня бютівця Лозінського.

Відразу обмовимося: близько десятка мешканців району, опитаних автором, майже все не бажали, щоб згадувалося їх ім'я. Вони бояться. Тому інформація викладається від імені автора. Відомості від різних співрозмовників виходили часом діаметрально протилежні. Пишемо як є, а читач хай робить висновки. Хоча, здається, категоричність у висновках передчасна.

Самооборона або бомж-сафарі?

Отже, за повідомленнями преси ввечері в неділю 16 червня Віктор Лозінський в кампанії з прокурором району Євгеном Горбенком і начальником райуправління міліції Михайлом Ковальським, проїжджаючи уздовж кордонів мисливського господарства, помітили підозрілу людину і чи то почали його переслідувати, бо той викликав підозру, чи то тому що він відкрив вогонь. Як би то не було, результат такий: Валерій Олійник мертвий. На тілі видно переломи ребер і ключиці. Нога була чи то зламана, чи то прострелена з дробовика. За відомостями газети "Сегодня", на тілі 9 кульових поранень. Говорити з точністю ніхто не може, оскільки 10 днів по тому у цій резонансній справі немає ніякої офіційної інформації. Що особливо прикро, оглянути труп не дозволили навіть матері. Тіло "маринували" тиждень, нібито навіть возили на огляд у Київ, після чого поховали. Перед похованням люди відкрили труну і побачили замотаний у целофан (!) Труп. І нібито виявили, що однієї ноги у трупа немає. За день до похорону один інформований співрозмовник говорив авторові, що у Олійника нога зламана.

Тепер, що стосується зброї. За словами співрозмовника, якому вторить газета "Сегодня", на трупі нарахували 9 кульових отворів (за словами прокурора області Тюріна - Олійник власноруч розстріляв себе з двох пістолетів, які були при ньому). А у Лозінського і його товаришів, за їх словами, зброї не було.

Також один із членів розстрілу Олійника заявив газеті "Сегодня", мовляв, той міг бути кілером, якому замовили Лозінського. Можливо, і цю божевільну версію слід відпрацювати слідству. Однак автор не може пригадати випадку, коли в ролі кілера виступав 54-річний бомж. До того ж два (а з деяких заяв - три!) Пістолета для кілера - вже точно перебір.

За однією з версій, озвученої учасниками розстрілу, нібито в його "знешкодженні" приймав участь міліцейський "спецназ". Звідки в глухому райцентрі спецназ - НЕ пояснили. За іншою їх версією, вони нібито самі впоралися з Олійником, при цьому Лозинський навіть отримав численні ножові поранення. Втім, фотографії цих поранень, так само як і фото трупа, не стали надбанням преси.

Убитий з недавніх пір жив з 81-річною матір'ю в селі Грушка сусіднього - Ульяновського району. За відомостями газети "Сегодня", на наступний день після вбивства до Любові Олійник приїхали троє на "крутому" джипі, показали пістолет, сказали, що він належить її синові, залишили 200 гривень і поїхали. Нібито потім це зброя була знайдена при обшуку в будинку Олійника. Один з жителів району, у якого давній конфлікт з Лозінським, розповів мені приблизно те ж. І навіть додав, що було проведено упізнання цієї зброї матір'ю і вона з чотирьох "короткоствола" вибрала саме той наган, що їй привозили загадкові люди. Боюся, що цим же джерелом користувався журналіст газети "Сегодня". Цю версію відмів єдиним своєю заявою нардеп від Партії регіонів Валерій Бондик, який разом з однопартійцем Владиславом Лук'яновим по гарячих слідах прибув до Голованівськ. Бондик заявив 25 червня на засіданні Верховної Ради, що це він провідав мати вбитого, і це він дав їй 200 гривень на похорон. Також Бондик стверджує, що ніякої зброї при цьому не було. То чи можна вірити після цього версії про наган?

І що ж все-таки сталося тим нещасливим ввечері 16 червня? Виходячи з мізерною і суперечливої ??інформації, можна несміливо висунути таку версію. При об'їзді кордонів охотхозяйства "група Лозинського" помітила Олійника, вирішила з'ясувати, що він там робить на ніч дивлячись, але той чи то почав тікати, чи то вистрілив. Якщо відомості про перелом ключиці, ребра і особливо - про відсутність на трупі ноги достовірні, з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що його збили машиною. Чому його зрешетили кулями (варіант дев'ятикратного самостріла відкидаємо як воістину ідіотський)? Співрозмовники автора, які знають всіх трьох живих учасників цієї трагедії (їх характеристики - нижче), стверджують, що навряд чи вони могли зробити це заради забави. Їх щось могло вивести з себе. Що саме - це ймовірно одна з найскладніших завдань, які належить вирішити слідству. Але з великою часткою ймовірності припустимо, що вони як мінімум перевищили ступінь необхідної самооборони.

Тепер про членів "групи Лозинського". Сам господар охотугодий, колишній міліціонер, за свідченнями знаючих його людей - людина обережна, особисто свавіллям що не займається (про його зв'язки з бандитами - пізніше). Начальник райвідділу міліції Михайло Ковальський, 1973 року народження, теж не помічений у пристрасті до беззаконня. Це - характерна риса керівної ланки міліцейського стану. А ось 30-річний прокурор району Євген Горбенко, за свідченнями поінформованих земляків, - рідкісний беспредельщик, від якого стогне весь район. Втім, як і від інших начальників районного масштабу. З цих трьох джерела автора вказують на Горбенко як на морально готового до "сафарі на людину". Але Лозинський - однозначний командир екіпажу "Ниви". Звичайно, якщо в машині не виявилося когось ще, більш крутий масті. А такі гості до Лозінського заїжджали неодноразово. Зокрема, при цьому згадуються прізвища Плюща і Кравчука. Але навряд чи при гостях такого польоту 30-річний беспредельщик Горбенко став би тиснути перехожого немов зайця. А от щоб вислужитися перед Лозинським, якому зобов'язаний своїм призначенням, це можливо. Адже оточення нардепа прекрасно знає про любов господаря до своїх угіддях, які той регулярно об'їжджає з метою виявлення браконьєрів. Також на місці слідства ми з'ясували б, де в цей час перебував відомий кримінальний персонаж на прізвисько "Вачек". Але про нього ми ще розповімо докладніше.

Нарешті, ще однією людиною з "Ниви" міг бути водій. Його-то і могли приховати від слідства господарі. Він - слабка ланка. Може пробрехатись, "поплисти". Прокурор і міліціонер такої помилки не вчинять. Водій в разі переслідування міг, навіть не бажаючи того, наїхати на людину.

Чи було в "Ниві" зброя? Щоб будувати припущення, колись треба відповісти на запитання: а що ввечері в неділю відома трійця робили на путівці? Логічно припустити, що поверталися з полювання. Але! За словами людини, який добре знає Лозінського, той ніколи не полює до початку мисливського сезону і нікому не дозволяє цього робити. Значить, пістолети могли виявитися у прокурора і міліціонера. А рушницю (дробовик з якого могли прострілити ногу) якщо й був, то лише для захисту від браконьєрів, яких серед місцевих жителів немало (район бідний, браконьєрство - один з небагатьох способів отримати копійку). Та й сама поїздка уздовж кордонів охотхозяйства найімовірніше була "інспекцією" володінь Лозінського.

Чи можна на всі сто виключити, що безробітний Олійник не мав зброї? Адже його мати заявляла, що у них на їжу-то грошей не вистачало, а син заробляв перекопкой городів односельцям. І все ж - не можна. Багато аборигени промишляють браконьєрством в тутешніх лісах, багатих звіриною. А зброя частенько "копають". В окрузі його розкидано чимало. У Велику Вітчизняну німці розбили в цих краях в лісі, який місцеві називають "Зелена брама", дві наших армії: рай для чорних археологів.

Бути може, в усьому винна горілка? Чи знаєте, три пана в неділю ввечері могли гарненько поїсти горілочки, і вже тоді поява самотнього холопа на території панських володінь могло стати приводом для веселощів. До того ж, за словами прокурора області Тюріна, експертизу на вміст алкоголю в крові відразу після вбивства, високопоставлена ??трійця не пройшла. Цілком імовірно, що вони "вживали", бо всі питущі. Але в таких чиновницьких вечірках п'ють рівно стільки, скільки найбільший начальник. А їм, безумовно, був Лозинський. За словами людини, неодноразово брав участь у застіллях із паном депутатом, той до розгулу НЕ схильний, п'є з розумом, міру знає.

Подальші припущення з приводу того, що сталося будувати безглуздо: надто мало інформації. Але те, наскільки "засекретили" дані щодо трупа, каже зовсім не на користь Лозинського з товаришами.

Звідки єсмь пішов Віктор Олександрович

Ця трагедія, що трапилася з 54-річним сільським диваком, собиравшим у своїй хаті всяку мізерію і який писав до Верховної Ради прожекти про те, як витягти енергію з сонячних зайчиків, зробила Голованівський район, що на Кіровоградщині, центром уваги всієї України. А район цей - нічим не примітний, можна припустити - схожий з сотнями інших. Ми спробували скласти портрет його істинного, тіньового господаря - Віктора Лозінського в інтер'єрі того, що діється в його вотчині останні роки. Але спочатку - кілька офіційних рядків про героя.

У 2007 році обраний депутатом ВР від БЮТ (96-й у списку).

Голова підкомітету з питань контролю за дотриманням законодавства у сфері боротьби з оргзлочинністю і корупцією органами держвлади та місцевого самоврядування Комітету ВР з питань боротьби з оргзлочинністю і корупцією.

Народився в 1963 році, безпартійний, вища освіта, гендиректор сільськогосподарського ТОВ "Манжурка", проживає в Києві.

Це ті дані, які розмістив про себе Лозинський на сайті ВР .

А тепер те, про що на сайті не йдеться.

Лозинський родом з Голованівська. Одружений повторно. Має доньку від першого шлюбу і двох - від другого.

У 2005 році обзавівся вищою освітою. Кажуть - суто формально. Словниковий запас невеликий. Багатство рідної мови замінює в спілкуванні частим згадуванням чиєїсь матері. Розумний, вміє "організувати процес", на повну використовує людей і свої зв'язки. До людей ставиться з неприязню, оточуючих в очі називає холопами. Його пристрасть - тварини. Мисливець.

У 1983 році вступив служити в міліцію - у відділ карного розшуку Маловисківського району Кіровоградської області. У 1985-му закінчив середньо-спеціальну школу міліції. У 1988 році на нього поскаржився громадянин, якого той використовував як водія з власною машиною. Громадянину це не дуже подобалося, тоді Лозінський сфабрикував на нього справу оперативного обліку, тобто штучно зробив його своїм агентом. Як з'ясувала надалі перевірка, Лозинський примушував возити в різні області України та інших водіїв. Провинився пожурили на товариському зборах. Пізніше перевіряючі виявили приховування крадіжок двох мотоциклів на території, яку той обслуговував. У результаті за приховування справ і за хамство лейтенанта Лозинського звільнили за статтею "Дискредитація", його начальники заробили пониження і строгача.

клікніть документ для збільшення

клікніть документ для збільшення

клікніть документ для збільшення

Після того, що сталося він ніде особливо не світився. За словами земляків до 1998 року їздив на "Таврії", мігруючи між Києвом і малою батьківщиною. І раптом ... в 1999 році в центрі Голованівська відгрохав доміно, який тільки за кошторисом потягнув на 350 тисяч доларів! Такий і в столичній Кончі Заспі не загубиться, а вже в кіровоградському глушині й донині рівних немає. Всі зроблено не по-сільському, з розумом: відразу видно вмілого господарника. Так, кажуть, і в Києві у нього не одна квартира є.

Секрет фінансового зльоту Лозінського для місцевих жителів - велика таємниця. Різне кажуть: що ніби незабаром після звільнення з "органів" працював у групі "Приват". Але хіба мало працювало на "Приват" відставних лейтенантів без вищої освіти. Правда, стверджують, ніби він працював за рейдерськими схемами. Що схоже на правду з урахуванням його подальшої діяльності в районі. За характером він скритний, не проти напустити туману. Але, що правда, що ні - перевірити не легко. Якось натякнув: мовляв, своїм бізнес-успіхам зобов'язаний вдалому другого шлюбу, який зблизив його з Кучмою і Медведчуком. Але хто його дружина невідомо, в Голованівську він її не світить, живе вона в Києві. Що цікаво: бізнес у Лозінського заладився відразу після повторного шлюбу наприкінці 80-х.

Має в столиці юрфірму "Добродій", зареєстровану в Шевченківському районі. Фірма не фіктивна, в штат набирає молодих перспективних юристів. Кажуть, наприкінці сторіччя офіс компанії розміщувався в будівлі "Київміськбуду", з яким Лозінський активно працював.

Ходять уперті чутки, що у нашого героя є міцна зачіпка у Верховному суді. Завдяки якомусь благодійнику в мантії, він успішно "вирішує питання" з Фемідою. Якось хвалився, що супроводжує навіть справи самого Пінчука. Нібито був дружний з убитим керівником "Антарктики" Кравчуком, обслуговував його компанію і навіть нібито представляв її інтереси за кордоном. Його називають людиною Медведчука. Так чи інакше, одна з основних його професій - "листоноша", тобто - заносить гроші суддям за правильні рішення. Також дружний з представниками кіровоградської феміди - суддею Зубко, суддівським сімейством Яковльових.

Як і багато політики і чиновники, не цурається базарного бізнесу. Лозинський значиться засновником ТОВ "Голованівський базар". Правда, в офіційній біографії на сайті Верховної Ради він цього вказувати не став. Так само як немає там і ще трьох ТОВ, зареєстрованих на малій батьківщині. Це "Голоче", "Манжурка" і "Копенкувате".

клікніть документ для збільшення

Вачек - бандитська складова політичного бізнесу

Як би то не було, своїм бізнес-успіхам на Кіровоградщині Лозинський ймовірно зобов'язаний київським зв'язкам і грошам, піднятим зі столичної землі. Коли ж він вирішив закріпитися в голованівських краях і підібрати під себе район, то зіткнувся з тодішнім королем тутешніх місць - зухвалим кримінальним лідером Вачеком - Ростомяном Вачягяном Оніковічем. Це був той ще бєспрєдєльщик. Народна поголоска пов'язує багато безмежні історії, що відбувалися в районі, з ім'ям Лозинського, тоді як це - справа рук братви Вачека. Останній - вірменин, з радянських часів промишляв в районі, як і багато його одноплемінники, будівництвом. На зорі перебудови його "бригада" освоїла куди більш суворий і прибутковий бізнес бандитського контролю над всім, що приносило гроші. Один час кіровоградської міліцією правил майбутній міністр Кравченко. Коли він очолив міністерство, протягом трьох років - з 1995 по 1998 роки його крісло окупував Микола Джига, на сьогодні - один з найвпливовіших міліціонерів. Джига не був ставлеником Кравченко. Тому нелюбов міліції до Вачеку змінилася на милість з боку нового міліцейського генерала. Джига за підтримки заступника міністра з кадрів Онуфрієва запалив зелене світло Вачеку і його братву. І тут почалося! Цілковите свавілля, не має на увазі ніякого покарання. Дійшло до вбивства бандитами Вачека двох міліціонерів. А скільки мирного люду полягло від їх рук - не злічити. Чого варте одне тільки вбивство директора місцевого спиртзаводу в Межирічка. Незабаром дружина убієнного замовила кілерам Вачека, да постраждав його брат: тому відірвало ноги. Замовницю заарештували, вона нібито зійшла з розуму ...

Спочатку Лозинський спробував було витіснити вірменську братву з району, та з такими тилами Вачеку було все дарма. У підсумку вони стали правити районом спільно і навіть задружіться. І полювали разом і один одного в біді виручали.

У 1998 році Вачека заарештували в Києві. Його успішно захищав Лозинський. А до цього - і його братву, що виявилася під арештом після того, як вони завалили двох міліціонерів. Така підтримка не забувається, особливо, якщо врахувати, що Вачека випустили на свободу.

На честь покаліченого брата Вачек побудував церкву на станції Голованівськ, да прихід там так і не відкрили: селище вимирає.

Під кінець Вачек зарвався остаточно. Спочатку склав голову його друг і партнер по бандитському бізнесу - Самвел, що промишляв в Умані, а потім і другий видатний подільник - Алік, який тримав Ульяновськ. Вачек вирішив з'їхати в Київ. Якби затримався - напевно вбили б і його. Сьогодні він став розсудливим, так і не випробувавши тюремної баланди, заклався легальним комерсантом. Втім, в Голованівськ до одного Лозінському зрідка навідується.

Раніше вони були дуже близькі. Місце, в якому Лозинський душі не чує - його резиденція в урочищі Голоче, вони буквально ділили з Вачеком. Раніше територію охороняли бійці Вачека зі зброєю, а потім їх змінили міліціонери з позавідомчої охорони. Фактично це були кріпаки слуги з правом носіння вогнепальної зброї. У 2004 році Юрію Дурбасу було 33 роки. Служив в охороні і вчився на юридичному факультеті. Працював на Вачека і Лозинського п'ять з гаком років. За день до смерті він, повертаючись з чергування, зайшов до матері, яка жила з ним в одному селі. "Зазвичай він був дуже потайним, що стосувалося роботи", - згадує Любов Іванівна Дурбас. Але раптом, заявив: "А адже Вачек проти мене щось копає". Мати порадила йому звільнитися, але він сказав, що звідти так просто не йдуть. А через день його знайшли повішеним у лісопосадці біля будинку. Мати впевнена, що його жорстоко били і тільки потім повісили. Але справа так і не порушили, всупереч її численних скарг. По району поповзли чутки ... і раптом Голоче спорожніло. Звідти всі кудись вивезли, і Вачек зник. Це відбувся 26 листопада 2004-го.

Організатор виборів для ПР

Очевидно, саме Вачек просунув нинішнього нардепа Лозінського у велику політику. Він звів його з Миколою Джигою, який з першого дня в політиці вірним ідеям Партії регіонів. Правда, в 2007-му наш герой пройшов до парламенту за списком БЮТ-а. Подейкують, своє 96-е місце він отримав за квотою Медведчука.

У 2004-му Лозинський починав свій великий шлях в політику саме з забезпечення переможних виборів до Кіровоградської області для партії Януковича-Ахметова. Був довіреною особою кандидата Януковича по 101-му виборчому округу. Прокурори, судді, міліція, міська влада - всі були рядовими пішаками в армії Лозинського, покликаної вести бій з "помаранчевими" до повної перемоги. Ті, хто "дезертирував", винищувалися нещадно - адміністративно й фізично.

Лозинський законфліктовал з головою Голованівської райадміністрації Іваном Кучером, якого він же і привів до влади. Причина конфлікту - право володіння "нічийним" сільгоспгосподарств "Зоря". Кучер вже нічим не керує, він тільки ходить по судах за позовами Лозінського. А в розпал конфлікту над його садибою замайоріли непристойні транспаранти, аналогічні тексти прикрасили стіни райадміністрації.

Кажуть, голова Голованівського райсуду Конякін теж був призначений за сприяння Лозінського. Але раптом став грати в чужій команді і відмовився на вимогу господаря району скасувати результати виборів Президента України зразка 2004 року по тих округах, де переміг Ющенко. А в 2005-м проявив норов і скасував рішення по виборах вже самого Лозінського в депутати райради. Після цього в його суді пропали бланки з печатками, які, за твердженням Лозинського, Конякін продавав на базарі. Потім у будинку судді провели обшук і вилучили офіційно зареєстровану мисливську рушницю. Через 6 днів в 4 ранку в будинку судді трапилася пожежа. Довго відмовлялися порушувати кримінальну справу по підпалу, поки рішення про відмову Конякін не оскаржував в області. Однак донині руху по справі - ніякого. У 2006-му суддю зняли. Що ж, на війні, як на війні ...

Дільничного Віктора Бомчак звільнили з міліції "по результатам" виборчої кампанії-2004. Той не виконав наказу начальства закрити виборчу дільницю, на якому багато хто голосував за Ющенка. Потім проти дільничного за підробленими документами сфабрикували справу і його кинули в камеру до зекам. Про це пише преса, опозиційна Лозинському.

Місцеві газети, які контролює народний обранець, пишуть про його опонентах таке, що дуже близько з вмістом транспарантів, вивішених над будинком Кучера.

Міцний господарник

Коли Лозінський остаточно закріпився в районі і став правити ним одноосібно, без участі емігрував до Києва Вачека, народ полегшено зітхнув. Жити під новим господарем здалося солодший. Той не палив, не вбивав, з конкурентами розбирався через судові тяжби да матюками на стінах будинків. До того ж зайнявся благодійністю, допомагав пенсіонерам, а ветерану-афганцю навіть двокімнатну квартиру купив. Ай да пан! Але незабаром все встало на свої місця. І люди завили.

Лозинський підгріб під себе два "лежачих" колгоспу і створив ТОВ "Манжурка". Потім взяв спочатку в оренду, а в 2007 році організував рішення облради про передачу "Манжурка" в користування 3900 гектарів мисливських угідь лісогосподарства - тих самих, на яких забили Олійника. Аргумент: господарство збиткове, немає коштів на утримання. І хоча багато хто говорить, що передачу оформили так, що комар носа не підточить, це не вірно. Рішення облради відбулося без необхідних погоджень, фактично мова йде не про спільне управління землею з "Кіровоградліс" на 15 років, а про одноособове господарюванні Лозінського. До того ж досі не встановлена ??плата за використання "Манжурка" цих угідь.

Новий господар любить ліс і звірину, в ньому живе. І є за що. Ще з часів Микити Хрущова тут полювала компартійна знати. Голованівськ оточений лісом, який при Союзі мав статус заповідника республіканського значення Голоче. Ліси багаті живністю і дичиною. Тут майже все водиться - заєць, лисиця, лось, олень, кабан ... Сюди на полювання до Лозінського з великим задоволенням їздять потрібні непрості люди з Києва. І він багато чого зробив для збереження цих місць. Молодняк завозить, тримає у вольєрах косуль, іншу живність. Собак розвів. Однак не все ж у збиток працювати. Був спійманий на тому, що краде електрику. Але в суді змусити платити не вдалося - боляче зв'язки серед суддівських великі. Довелося за "господарювання" нардепа розраховуватися лісгоспу.

Далі - більше. Приватне підприємство "Дніпро", контрольоване Лозінським, у давнину продало напівзруйновану будівлю в селі Ємилівка лісгоспу. Той довів його до кондиції, поставив там верстати і запустив переробний цех, обладнав гараж, лесхозовскую контору. І раптом "Дніпро" висуває абсолютно липовий документ, за яким будівля не продавалося, а здавалося в оренду. Рейдерство чистої води! На підтвердження суду надали якийсь документ, з якого випливало, що в 2001 році "Дніпро" встановило в тодішній руїні ... банкомати. На кой ляд в лісі поблизу забитого села банкомати - не пояснювали, а суд цікавості не виявляв. Як ви здогадалися, за рішенням місцевого суду будівля перейшла у власність фірми, підконтрольній Лозінському ... По його команді на ворота і двері контори навісили замки, навіть не повернувши власникам того, що знаходилося всередині, включаючи особисті речі. Працівників лісгоспу, які замки зрізали, запроторили на 5 і 7 діб за грати - за хуліганку. У цій операції брали безпосередню участь подільники по спільному розстрілу Валерія Олійника - прокурор Горбенко і начальник міліції Ковальський.

Великий і могутній Віктор Олександрович Лозінський! Про масштаби величі судіть хоч з такого прикладу: чотири роки тому на мисливські угіддя, які він отримав від державного мисливського господарства в оренду, не допустили навіть перевіряючих з прокуратури. Місцеві жителі кажуть: Голованівський район - це окрема держава, котра живе не за українськими законами, а за законами пана Лозінського.

Правда, іноді його волі пробують опиратися. Втім, безуспішно. У 2007 році вдалося зняти директора Голованьлесхоза Животовского, який навіть дихав по команді Лозинського. Новий директор Олександр Ігнатюк за рік пережив 30 перевірок, потім згорів його будинок (сам він по чистій випадковості в ньому був відсутній). Як таке сталося? Начебто Вачек давно в Києві влаштувався, а будинки як і раніше палять і при Барінов Лозінського.

Зараз на завершальній стадії - "знищення" голови сільради Ємилівки. На його місце вже підготували ставленика пана - з депутатів райради.

Зло непокаране породжує нове. Лозинський загрався остаточно. Нещодавно в Голованівську варварськи зірвали з монумента тризуб. І майже одночасно - бюст Шевченка. Чистої води кримінал. Місцевий люд стверджує, що бюст, немов трофей, нардеп зберігав у гаражі. Ну, що можна чекати від народного обранця, який прикрашає будинки своїх опонентів матюками.

У зв'язку з нежданим увагою до беззаконню районного масштабу, який проявив Президент, з'явилася надія, що ситуація виправиться, біля керма району постануть нові, здорові сили. Але люди вже ні в що не вірять. Всі добре пам'ятають, як Ющенко ДАІ розганяв, як обіцяв бандитам тюрми. Навряд чи його і на цей раз хто слухати стане. А якщо і сковирнуть команду Лозинського, так він нових поставить, або на його місце ще страшніше барин з'явиться. Краще не буде, скорботно шепочуть люди, Голованівськ - це щось особливе ... А нам здається, холопи Лозинського помиляються - всюди по Україні те ж саме. Хіба де людей машинами безкарно барі не тиснуть, майно не віднімають, не вбивають?

"Тема"

Читайте також:

Нардеп-стрілок: версія сафарі, подробиці

Нардеп-стрілок: всі версії

Ногу убитому при зустрічі з Лозінським відрізали експерти

Ющенко звільнив губернатора за кіровоградський інцидент

Затримано фігуранти кіровоградського інциденту

Лозинський: столичний "листоноша" і провінційний барин