Відео дня
Партія влади: знову "двійка"
Участь партії влади в Україні традиційно виявляється незавидною. Подібні політичні проекти постійно опиняються між ангелом і бісом, їм заздрять, їх зневажають, а в підсумку вчорашні покровителі відправляють в утиль або переробляють в якийсь фундамент для формування нової політичної сили.
"Наша Україна" виявилася, як не дивно, найменш вдалим політичним владним проектом. Створена на хвилі ейфорії після перемоги Віктора Ющенка вона не зуміла ні дістати його в свої ряди в якості реального голови, ні сформувати виразну і конкурентноздатну ідеологію. Виявилося, що Віктор Андрійович, так само як і Леонід Данилович, воліє навіть від істерично собі відданих партій триматися особняком і якнайдалі. Тим часом "Наша Україна" переживає і все традиційні проблеми пострадянських партій влади. Після того, як "помаранчевий прапор перемоги" фактично пущений на онучі, а слоган "Не зрадь Майдан" викликає переважно єхидні смішки, "нашоукраїнці" ще намагаються пижіться і робити хорошу міну при поганій грі. Схоже, персоналії міністрів, які "відстояв" Ющенко, поки "регіонали" встановлювали контроль над фінансово-економічним блоком уряду, вселяють "помаранчевим" невиправданий оптимізм.
Мабуть, слід нагадати, що до партійних справ своїх соратників Віктор Ющенко охолов досить швидко, інакше не було б на чолі партії хорошого орговика, що не володіє надмірною харизмою, Романа Безсмертного. Відпущена на вільні хліба партія опинилася схожою на сліпого кошеняти, проти власної волі викинутого на вулицю у доросле життя. Розраховувати, що з цього полосатика (а ідеологічно "нашоукраїнці" моторошно строкаті, як і годиться партії, що згуртувалася навколо одного харизматичного Ющенка) виросте небудь тигр може тільки патологічний оптиміст. Втім, зневажливе ставлення до НСНУ не завадило Віктору Андрійовичу нафарширувати список блоку "Наша Україна" своїми людьми в грудні 2005 року. До речі, сам процес формування списку блоку став жалюгідною пародією реалізації наполеонівських планів Романа Безсмертного по збиранню всіх націонал-демократів під одну партійний дах, надійно спочиваючу на рейтингу Ющенка. Як виявилося, остання величина дуже мінлива, і сьогодні ні Юрій Костенко (УНП), ні Віктор Пинзеник (ПРП) не виглядають розчарованим своєї політичної самостійністю. Зате приємно радують всіх своєю принциповістю і послідовністю "український націоналіст" Олексій Івченко і шеф МЗС і РУХу Борис Тарасюк, готові розширювати і поглиблювати коаліцію з "регіоналами", комуністами і соціалістами.
Сьогодні вже не так цікаво, хто винен у тому, що потенційно найпотужніша партія перетворилася в "оркестр політичного наїву", де кожна скрипка намагається бути першим і пропілікать яке-небудь жалісливе піччікато обов'язково перед очима президента. НСНУ як партія і "Наша Україна" як блок знаходяться перед реальною загрозою розпаду і поглинання більш амбітними проектами. Якщо хочете, пропрезидентська партія просто не вписується в двопартійну схему, про яку голосно говорить Юлія Тимошенко і змовницьким тоном - "регіонали". Манера публічного позиціонування "нашоукраїнців" викликає нервову дрож у експертів-політологів. У соратників президента (ніхто не може стверджувати напевно, що ні вчорашніх соратників) немає єдиної лінії і групи спікерів, які б зрозуміло її озвучували. "Наша Україна" так і норовить продемонструвати вищий пілотаж політичного мазохізму - втративши через свою негнучкості пару місяців тому реальну можливість зберегти свого прем'єра в обмін на "регіонального" спікера, "нашоукраїнці" сьогодні ініціюють підписання нової коаліційної угоди. Мабуть, без комуністів і ще когось із соціалістів. І, як не смішно, загрожують вивести своїх міністрів зі складу коаліційного уряду. Під потіха то буде - "регіонали" разом з КПУ і СПУ в такому випадку кістьми ляжуть, щоб забезпечувати результативні голосування в парламенті і роботу СВОГО уряду, а "Наша Україна" всього лише вкотре доведе власну непослідовність. Якщо пропрезидентська партія продовжуватиме діяти в такому дусі і далі, то через півроку "регіонали" просто скуплять тих з президентськи-помаранчевих, хто ним буде потрібен. По копійці за пучок.
Зворушливо виглядають спроби сформувати нову, очевидно, очищену пропрезидентську партію. Пролазливий український "Комерсант" вже запропонував власну версію батьків-засновників даного політпроекту. До речі - знайомі всі обличчя. Іван Васюник, реально керуючий президентським секретаріатом, нібито повинен стати "ідеологом" партії. Микола Катеринчук, політичну активність якого пов'язують з прикрим прольотом повз крісла головного фіскала. Миколи Дмитровича по-людськи шкода - він, схоже, ризикує розміняти пост керівника виконкому НСНУ на далеко не перше і навіть не друге крісло в новій партії. Екс-віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко, не так давно поміняв УНП Костенко на інший політичний транспорт - НСНУ, нібито не збирається засиджуватися і там. Зрозуміло, що Юрія Луценка (напевно, самого високорейтингового в президентському оточенні політика) сьогодні сватають в усі значимі і мало-мальськи перспективні проекти. Щиро радує позиціонування Сергія Тігіпка як майбутнього спонсора проекту. Сергій Леонідович, звичайно, володіє завидною політичною гнучкістю, але навряд чи тоді нова партія буде пропрезидентською - Ющенко досі не може пробачити Тігіпку того, що той дозволив своїм головуванням "осквернити" святиню - Національний банк. Незрозуміла поки ідеологія нової партії і форма її діяльності - курс на позапарламентську роботу або розвал зсередини колоса на глиняних ногах, якої сьогодні є "Наша Україна" в парламенті?
За великим рахунком сьогодні "нашоукраїнцям" треба думати не про вишукані політичних маневрах, а про збереження свого нечисленного вже електорату. Через два роки після Майдану рейтингові показники і президента і його партії можуть радувати тільки їх опонентів. Якщо справа піде так і далі - НСНУ буде отримувати все більше ярликів і все менше бонусів, а відбруньковування нових проектів навряд чи подарує шанувальникам Ющенка і його послідовників нову надію.
"Нашої України" давно пора усвідомити - статус "пропрезидентський" для політичного проекту в Україні нефартовий. Згадайте для прикладу долю відданого ендепіста Пустовойтенко і всемогутнього есдека Медведчука. Досвідчений пасічник Ющенко шостим почуттям відчув, що з рою під назвою "Наша Україна", м'яко кажучи, нічого путнього вже не вилетить, і надійно дистанціювався. Якщо так піде далі, може і димом антикорупційних розслідувань соратників окурити. Нескладно здогадатися, що НСНУ та її союзникам належить забути про президентське заступництві чим швидше, тим краще, і добровільно-примусово навести порядок у власних рядах, щоб не залишатися на політичній арені виключно як приклад, ЯК не можна використовувати перемогу на виборах.
Євген МАГДА, DailyUA