Про "фені", об'єктивності та журналістської "позиції" ...
Для низьких натур немає нічого приємнішого,
як мстити за свою нікчемність.
Віссаріон Бєлінський
Пам'ятаєте знамениту фразу Януковича про "козлів, які заважають нам жити"? А тепер згадайте, скільки разів у різних ефірах або статтях її повторили журналісти. Десятки, якщо не сотні, разів!
А от про парламентському пасажі Юлії Тимошенко про те, що біло-блакитні повісяться на своїх шаликах, коли Ющенко стане президентом, акули пера якось відразу забули. Те ж відбувається і з відверто шовіністичними словесними етюдами на Говерлі Олега Тягнибока про жідомоскалях і т.д. Скільки разів про це згадали? То-то же!
В Україні це називається - свобода слова. Швидше, свобода від об'єктивності. Така собі амнезія. Такі собі ЗМІ з "активною громадською позицією" ...
Смішно сказати, але "позицією" в українській журналістиці величають саму що ні на є відверту і низькопробну політичну заангажованість. Журналісти можуть багаторазово нагадувати читачеві-слухачеві-глядачеві про хамі Калашникову, про пасажах Азарова в залі парламенту, але чомусь жоден з них вже не пам'ятає про відео, знятому прихованою камерою, де Юлія Тимошенко вичитувала своїх помічників за зниклі гроші, що призначалися суддям для "залагодження" питань. Або ось приклад ще. Хто тепер згадає про розмову Порошенка на підвищених тонах (якщо не сказати на вереск і соплях. Він бачте, "раком на барикадах" стояв!) З Владом Лясовським?!
Ось так і з "бандитської" лексикою в політиці. Подивіться, хто нею користується. Чи не "донецькі бандити" і не "регіонали". А представники так званих (самі себе назвали) демократичних сил. Скільки разів на інтерв'ю Тимошенко, Томенко, Бродський, Кириленко чи Катеринчук вживали слова "дерибан", "за поняттями", "кинути", "розвести як лохів", "братва"?! ЗМІ "з позицією" давно скотилися до майданних "прощай, брателло", "е.ать", або "ох .. ть!". Жванія, Червоненко, та й чого гріха таїти, сам Ющенко не гребували використовувати бандитський сленг! І завжди в одному і тому ж контексті - мовляв, так розмовляють їхні політичні противники, такими "поняттями" вони живуть і міряють. Цікаво, в якому це інтерв'ю чи на якому це мітингу такими словами користувалися Богатирьова, Кушнарьов, Ахметов чи, приміром, Карпачова?
... Брудні методи ... Політтехнологи називають подібний прийом впровадженням (насадженням, культивацією) стереотипу, мифологизацией або демонізацією, доведенням до абсурду. Загалом, у брудні прийомчики назв багато. Як у Люцифера. Але суть одна.
Найбільш за все в практиці демонізації "донецьких" намагався досягти успіху відомий в Донецьку авантюрист Борис Пенчук (горе-обвинувач Бориса Колеснікова). Ось вже хто придумав ужастиков про донецьких бандитів! Ось вже хто морозив душі інтернетчиків! Так всіх лякав донецькими, що в підсумку обробився сам і вформував своїх же подільників в погонах.
До речі, один з них, наш всеукраїнський клоун Юрочка Луценко нещодавно щось знову бовкнув про "стійло для козлів". Юрочка, так ось це і є твоя лексика?
Не меншу гидливість викликає і публічна лексика пана Бродського. Це ж треба так опуститися, щоб привселюдно кричати своїм кривдникам в Київраді - "Х.. Ло!".
Як в анекдоті про Вовочку: "І ці люди забороняють колупатися в носі?!".
Так от я і питаю. І ось ці політики щось там лепечуть про культуру чи моралі?!
Не хочете про Бродського, так згадайте Поживанова. Він договорився до того, що кара небесна осягає всіх, хто голосує за "регіони". І це в дні аварії на шахті, яка забрала десятки життів. Якщо переходити в один лексичний ряд наших псевдодемократів - то "мурлом ти, Міша, був, мурлом ти і залишився". Прости, що скажеш.
Вибори пройшли, а риторика не змінилася. От влітку була у Львові. І що ж побачила на одній з центральних вулиць? А ось такий собі плакатик.
Тема бандитів у владі все не дає ще Галичині спокою. Запитавши у перехожих, що б це для них означало, була отримана відповідь: "Тьху, та це ж" Регіони "! Це ж смороду, бандити до влади поприходили! ". Час іде, а стереотип працює ...
Ну, скажу я вам, після декількох абсолютно нахабних вбивств у Львові про чень символічний білл-Бордик вийшов! А ошукані львів'яни - наївні люди! - Досі, напевно, пальчиком в плакатик тикають і щось про донецьких бандитів бурмочуть. Ніби не у них вбивають посеред білого дня бізнесменів і депутатів ...
Їм можна пробачити: обивателі, беруть приклад зі своїх вождів ... Набагато гірше, коли подібну наївність проявляють журналісти. Несвідомо - ще півбіди. Навмисне - вже злочин. А головне, на навмисну ??необ'єктивність існує якийсь корпоратив. Корпоратив на бруд, обман і брехня. Кругова порука.
Ви можете пригадати, щоб хтось із журналістського світу засуджував своїх колег-однодумців за брехню або заказуху? Ось і я - не пам'ятаю. Лають тільки виключно журналістів з іншого політичного табору. Ужас!
Бути об'єктивним і вважати себе об'єктивним - велика різниця. А тому можу сказати наступне: журналістика в Україні хвора тими ж пороками, що і політика. Вона так само продажна, так само суб'єктивна, так само непрофесійна. Нема чого на дзеркало нарікати, коли пика крива.
Журналістика не повинна розправлятися з політиками, вона повинна їх примушувати виправлятися.
А то свободи повно, а відповідальності - ніякої. На жаль, панове журналісти, з таким підходом до демократії як до Парижу по-пластунськи ...
І у відповіді за демократію всі ми - і політики, і журналісти, і ...
Олена Бондаренко - народний депутат України, член фракції Партії регіонів. До обрання в парламент керувала прес-службою Донецької обласної ради. У даний момент входить до складу Комітету ВР з питань свободи слова та інформації.
"Обозреватель" надасть слово і представникам інших фракцій. Ми запропонували співпрацю народним депутатам, не з чуток знайомим з журналістської професією. Скоро ви зможете прочитати на нашому сайті їх авторські колонки.