Українці стали заручниками інтриг Президента та ректора КНУ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка - перший вуз країни. Отримати диплом цього навчального закладу престижно, навчається в його стінах - велике задоволення. Студенти і пересічні обивателі часто не замислюються над тим, що навчальний заклад подібного роду це не просто вуз, а цілий механізм, держава в державі, де є не тільки свій статут, а й скарбниця, майно та інші випливають від сюди наслідки.

Найголовнішою людиною, кому підконтрольні всі господарські та навчальні справи є ректор. Посада шановна і отримати її коштує чималих праць. Ще й року не минуло, як вирував скандал про зміну ректора КНУ імені Шевченка. Місце під сонцем alma mater, яке більше 23 років належало Віктору Скопенко, зайняв ректор Київського інституту міжнародних відносин Леонід Губерський.

Історія зі зміною ректора не є темою даної публікації, проте варто звернути увагу на деякі важливі аспекти. Справа в тому, що пан Скопенко займаючи крісло ректора з 1985 року всі ці роки, вміло балансував і пристосовувався до зміни влади в країні. Зберігаючи хороші відносини з першим президентом України, він зумів знайти спільну мову і з Леонідом Кучмою, тільки от з Віктором Ющенком, як кажуть, не склалося. Після перевірки КРУ у 2006 році, глава держави відсторонив Скопенко в 2008 - м за добре відомою схемою, скасувавши Указ Кучми від 2000 року і призначив ректора КІМО Губерського ректором КНУ імені Шевченка.

Від куди взялися такі симпатії до Губерському, запитаєте Ви? Все дуже просто КІМВ - вуз, як відомо незвичайний. Крім захмарних розцінок на навчання, там навчаються елітні діти різних рангів, у тому числі навчалися і нащадки Віктора Ющенка Віталіна та Андрій.

А тепер до суті питання. За свою 23-річну діяльність ректор Скопенко добре вивчив активи головного вузу країни. Коли стали популярні схеми залучення інвесторів для будівництва, тоді ж стали відпрацьовуватися механізми виділення університетської землі під забудову з отриманням певного відсотка на користь університету. Кому призначалися новозбудовані квартири питання друге, але в тому що в той час все було зроблено за буквою закону не викликає сумнівів, як ніяк юрфак університету Шевченка дає найкраще юридичну освіту.

Університетська земля і право володіння і розпорядження нею є каменем спотикання інтересів нині діючого ректора та інвесторів, що вклали гроші в будівництво житла. КНУ ім. Шевченко завжди був багатий землею. Основну частину земельних ресурсів університет отримав ще при Союзі, а це ні багато, ні мало 92,02 гектара в Голосіївському районі на вулиці Глушкова, Ломоносова і т.д. Там розміщуються навчальні та адміністративні корпуси, гуртожитки, частина земель пустувала. Коли в столиці почався будівельний бум упустити можливість побудувати що-небудь на "гуляющем" ділянці не представлялося можливим.

Під приводом забезпечення викладачів університету житлом, навесні 2003 року ректор Скопенко за підтримки мера Києва в ті роки Олександра Омельченка ввів доповнення до призначення університетських земель, додавши пункт про будівництво житлових приміщень. Таким хитрим чином, не виходячи за рамки закону, був зроблений перший крок до легалізації комерційного будівництва на землях університету, в тому числі, на Глушкова, 6.

Сам університет не маючи будівельної ліцензії та подібних повноважень будувати не міг, тому ввів у число своїх партнерів наступні будівельні організації - ТОВ "Фірма" ТММ ", ТОВ" Промжитлобуд ", ТОВ" Столиця ", ТОВ" Паруціна ", ЗАТ" Інтернафтогазбуд "і ЗАТ "Побутрембуд".

Серед будівельних фірм, крім інших, в партерах КНУ виявилися ЗАТ "Інтернафтогазбуд" і ЗАТ "Побутрембуд". Договір № 01/03 від 27.02.2003 був підписаний між КНУ ім. Шевченко в статусі "Заказника" з одного боку, ЗАТ "Інтернафтогазбуд" в статусі "Інвестора" з іншого боку і ЗАТ "Побутрембуд" в статусі "Генпідрядника-співінвестора". Підписантами договору виступили: від КНУ - ректор Скопенко Віктор Васильович, від "Інтернафтогазбуд" - Глава правління Максимов Володимир Мирославович, від "Побутрембуд" - тоді директор Бабак Анатолій Аркадійович.

Першими кроками на посаді нового ректора Губерського стала перевірка діяльності свого попередника і підписаних ним договорів. Справа дійшла і до будівництва житлових будинків на Глушкова. Не розбираючись у легальності та законності укладених договорів, Президент Ющенко зробив звернення до Генпрокуратури з вимогою "повернути" землі університетові, не замислюючись про те, що 503 сім'ї, які вклали гроші в будівництво житла під гарантії вузу № 1 в країні перетворюються на потенційних бомжів.

Варто відзначити, що більшість постраждалих не мали достатньої кількості коштів для інвестування, тому взяли кредити і зараз змушені платити відсотки за квартиру, в яку не можуть вселитися, тому що панам Губерському і Ющенко захотілося справедливості.

Повірити в те, що, вимагаючи повернути землі університетові, гарант Конституції не знав, що інвесторами є його улюблені "пересічні українці" неможливо, і логічно виникає питання, на чиєму боці гарант і за чиї права він бореться позбавляючи людей кровно оплаченого житла? Кому стане легше від такої правди?

Під час публікації даного матеріалу тривають судові розгляди постраждалих міні-інвесторів, поки суд виносить рішення не на їх користь, проте залишається сподіватися що раціо переможе і в діях українського президента головним девізом стане не політиканство і незрозуміло кому необхідна боротьба за правду, а турбота про 503 сім'ях, які стали заручниками чиновницької боротьби.