Коли Калашніков страшніше автомата

Коли Калашніков страшніше автомата

Адже "чергу" з регіоналівськи "Калашникова" по журналістам телеканалу СТБ не так вже випадкова, як може здатися на перший погляд. Для цього треба хоча б знати, як йшла справа зі свободою преси в Донбасі. А також пам'ятати, що проробляв із нею кучмівський режим по всій країні.

Відносно Донбасу достатньо трьох хрестоматійних прикладів - вбивство журналіста Ігоря Александрова, заборона друкувати і доставляти передплатникам єдину опозиційну тамтешнім властям газету "Остров", а також СІЗО від місцевої прокуратури відомому журналісту Володимиру Бойко, визволяти якого через явну сфабрикованість обвинувачень довелося самому Леоніду Кучмі. Крім інших схованих або явних репресій при найменших спробах преси озвучити небудь зло правлячої тут еліті.

Відео дня

Підсумок подібної профілактики відомий - приголомшлива вчиненого місцевої преси, її повне підпорядкування інтересам адміністративно-бізнесовій верхівки, що згуртувалася під політичним брендом "Партія регіонів" і розповсюдила згодом, після розгрому на Майдані кучмізму, свій вплив на всю країну, при цьому посилившись недобитками колишнього режиму зі всій Україні.

Ця вчиненого виявилася насамперед у тому, що наймасштабніше за мірками країни перерозподіл тут власності було піднесено місцевим совку як благо, а що очолив цей процес донецькому губернатору Віктору Януковичу, при якому вгамувалася груба стрільба по конкурентам, поступившись місцем чисто адміністративним методам відбирання заводів і фабрик , забезпечений найпривабливіший для Південного Сходу ореол сильного керівника. Не менш значним виявився і внесок ЗМІ у пропагандистську обробку свідомості електорату, коли знадобилося втовкмачити в голови іграшкову для політиків (віват, "кидала" Мороз!), Але потенційно здатну вистрілити непередбачуваністю ідею розколу країни на Схід і Захід. Крім підігріву регіоналами проблеми російської мови або ситуативної експлуатації теми НАТО.

Не буде зайвим додати до цього, що ще за часів розкрутки пріснопам'ятного блоку "За Єду!" Облдержадміністрація Віктора Януковича винайшла ідею зобов'язати міські та районні газети друкувати так звану "Газету в газеті" - виготовляється за державний кошт пропагандистську вкладку на славу цього блоку, а потім і з метою посильної допомоги кандидату в Президенту Януковичу. Тобто вже тоді донецькі чудово розуміли роль ЗМІ, а в справі їх приборкання і приручення крокували попереду всієї України.

І не так вже не правий екс-друга людина в партійній ієрархії СПУ Йосип Вінський, коли в передачі "Свободи Слова" на телеканалі ICTV, аналізуючи здачу Морозом країни донецьким і помітивши, що "підпісавші" Антикризова "коаліцію, Олександр Мороз и Фракція Фактично повертаються у владу Партію регіонів. Тоб 15 років боролися з олігархамі, з Кучмою, з кучмізмом - и на 16-й рік керівництво Опис партії зрозуміло, что НЕ туди вело партію. Я задаю питання: навіщо тоді ми боролися з Кучмою? ", Зробив наступний висновок:" я жодних чином не критикую Партію регіонів, ТОМУ ЩО вона має свою мету - и вона ее реалізує ... Мова Йде про ті, чи буде Україна рухатіся в європейському Напрямки. А ми писали: "Збудуємо Європу в Україні". І я впевнений, что ця коаліція будуваті Європу в Україні не якщо. Чи буде Україна будуваті демократичне суспільство? Я абсолютно Переконаний, что и в силу ментальності Партії регіонів, и ее ПОЛІТИЧНОЇ позіції, и ее истории цього НЕ Відбудеться. Чи буде свобода в Україні? Цього НЕ Відбудеться ".

От щодо ментальності - в саму точку. І як би не намагалися відмивачі регіоналів Тарас Чорновіл і Ганна Герман переконати країну в тому, що донецькі зовсім, мовляв, не такі, як їх малюють, що вони мало не зразок демократичних політиків щодо преси, чорного кобеля навряд чи відмиєш дочиста. Плями-то, як бачимо, практично родимі! У тому хоча б сенсі, що саме в Донецьку були зроблені на світ білий багато ноу-хау з метою не тільки вибудувати пресу по стійці смирно, а й змусити її добровільно (зрозуміло, під дзвін монет) крокувати в зазначеному напрямку.

Хоча, звичайно, якщо не крапка, а купина зору, як, наприклад, у екстрено обрегіоналівшіхся соціалістів, то тоді можна угледіти і невидиме. Виступаючи в нинішній понеділок на радіо "Ера", один з лідерів СПУ Іван Бокий не тільки рішуче спростував можливість антидемократичних тенденцій у зв'язку з приходом до влади "антіфрізової коаліції" (так її називають в Донбасі), але і запевнив, що "регіонали вінесли з Майдану набагато больше, аніж помаранчеві ... У тому СЕНСІ, то багато БУВ процес очищення для всіх, в тому чіслі и для нього (Януковича - авт.), и для его ПОЛІТИЧНОЇ сили. І хто больше вініс з цього - то ще проблема ". А при попередньому розподілі комітетів цією коаліцією Віктор Янукович, виявляється, "БУВ найзатятішім борцем за права опозіції".

Звичайно, за останні півтора року дихати журналістам у Донбасі стало вільніше, але ж завдяки НЕ регіоналам, а Майдану. І потім - ні адже ні найменших доказів, що вони на ділі, а не на словах змінили або змінять своє ставлення до ЗМІ. Про це судити остаточно можна тільки у разі їх приходу остаточного і повсюдного до влади. Але проявилися симптоми насторожують. Наприклад, перед інцидентом з Калашниковим регіоналівськи владу в Луганську вже спробувала прибрати неугодних журналістів з державного телеканалу. Але цей периферійний інцидент не знайшов належної оцінки ні з боку центральної влади, ні з боку демократичної громадськості.

Та й журналісти якось не дуже тоді стривожилися. А адже їжі для роздумів про післямайданних самоперевоспітаніі регіоналів на прикладі Донбасу знайшлося б достатньо.

Взяти хоча б і останню, надзвичайну сесію Донецької облради, на якій її голова, соратник Януковича протягом багатьох років Анатолій Близнюк оголосив драматичну звістку про розроблений БЮТом плані блокування автомагістралей в Україні (Донецьку область як особливо небезпечний регіон передбачалося взяти в облогу з боку Харківської та Дніпропетровської), який повинен був вступити в дію в ніч на 25 липня. Пославшись при цьому на інформацію з інтернету і документ, переданий йому "людиною, що побажали залишитися невідомим". Чим не приклад високої відповідальності провідних регіоналівськи політиків за долю країни? А також чим не привід для місцевої преси взяти під козирок, що вона і зробила, розтиражувавши це напевно узгоджене з верхівкою ПР заяву Анатолія Близнюка без найменшої тіні сумніву в її політичній провокативності?

Так що інцидент з паном Калашніковим не випадковий, а скоріше закономірний. Він випливає з усієї логіки політичної поведінки регіоналів і реальної, а не уявної їх демократичності. Таких, як цей колишній військовий служака, яким при словах "демократія" або "незалежний журналіст" хочеться схопитися за пістолет або автомат, серед керівного ядра регіоналів напевно переважна більшість.

Просто на даному етапі вони воліють приховувати свої справжні наміри. Але стримувати себе цим калашниковим, мабуть, коштує чималих зусиль, і час від часу їх справжнє нутро, розпирає від совково-капеесесной кондової в розумінні ролі ЗМІ, вибухає бажанням поставити журналістів на своє місце. На те, яке преса зараз і займає в Донбасі, вказане їй "затято" демократами місцевого розливу. За повадками яких по відношенню до ЗМІ наші багаторічні спостереження дозволяють зробити висновок про те, яку насправді, за висловом Йосипа Вінського, "мету смороду реалізують".

Свобода друку - якщо й висока мета для них, то у вигляді найближчій приземленою мішені, яку калашникови, люблячи той же СТБ своєї країни, але історично і ментально зрозумілої любов'ю, постійно тримають під прицілом.

Анатолій НАУМОВ, Олексій МАЦУКА