Дон і Бас - хороший слуга, але поганий пан?

У всякому благополучному державі право приватної власності - це священна корова. А в демократичній державі - це єдина священна корова. Що з цією аксіомою у нас: за Кучми рейдерство стало політичним інструментом, за допомогою якого не просто "перепрофілювали" газету "Киевские ведомости" і "сконцентрували" передвиборне бабло 99-го року - по ідеї Бакая - в НАК "Нафтогаз", а і з відривом виграли ті безнадійні для Кучми президентські вибори. Сьогодні рейдери, не тільки, як той Вовк з анекдоту, пропонують своїм жертвам-Червона Шапочка на вибір злиття або поглинання; сьогодні самі рейдери переходять від однієї політичної даху до іншої і вибирають СОБІ політиків, як фігури в шаховій партії. Причому король в їх розкладах на дошці - це найслабша фігура, постійно потребує захисту від політичних рейдерів.

Відео дня

Поділ політичного пирога між нашим промосковським Сходом і прозахідним Заходом тут же призводить до переділу ринків в економіці, аж до таких митних комбінацій, як ми побачили на телеканалах "Інтер" та "1 +1". Пропрезидентський і пропрем'єрський клани зайняті нині політичним канібалізмом: прибрав з уряду міністра Балогу, - і рясні фінансові потоки МНС вже декілька місяців потрапляють в потрібне "русло"; поставив на Автодор потрібного чоловічка, - і ніякої рахівник Азаров не зможе перешкодити "зайти" туди раніше графіка мільярду баксів, так необхідних для нескінченного латання наших роздовбаних автодоріг, по яких вже небезпечно їздити. Від нашої канібальської системи віє не ідеологія Регіонів чи націонал - демократів, а тупим дерибаном владних повноважень, погано пахне газом з Труби, спокушаючої володарів чудовою можливістю швидко і багато заробити або на транзиті, або на "запозиченні" того російсько-туркменсько-узбецького газового коктейлю , який ПОКИ ЩО тече через Україну в Європу (ГАЗПРОМ вже скуповує пустощі занедбані вугільні шахти в Німеччині - в якості майбутніх підземних сховищ газу, щоб забезпечити безперебійну, тобто не залежну від сезонних стрибків споживання газу роботу для дітища Шредера і Путіна - газопроводу, який поховає на дні Балтики газові амбіції і гешефти Польщі, України, а може, і Білорусії).

І тільки в одному питанні наші оранжево-біло-блакитні правителі єдині: у своїх приватних відносинах з багатостраждальним Києвом. Столиця поступово перетворилася з місця проживання киян - в бівуак для олігархів, в Кантіна для чиновників, в клондайк для "Еліта-центрів". Ось зустрілися глава держави і глава Київської держадміністрації. І нарешті, обговорили непомірне і так і не підтверджене розрахунками підняття цін на так звані комунальні послуги! Залишається помріяти, щоб вони знайшли спосіб, як прибрати з Києва ганебні для будь-якої влади терикони сміття і оголосили тендер на сміттєпереробні заводи для потреб столиці, настільки давно бажаний бізнес-проект для багатьох серйозних інвесторів! Або сподіватися, що їх потурбуватися ще й екологічне лихо з повітрям столиці, створене шкідливими для людей і навіть для каштанів добавками в бензин, якими не гребують труїти киян заради надприбутку багато нафтотрейдери! Ну, і зовсім буде добре, якщо архітектурні таланти цих панів дозволять таки скопіювати з того ж Парижа найпростіший спосіб разрулірованія автомобільних пробок: береш і пускаєш автомобільний потік, наприклад, по вулиці Володимирській тільки в одну сторону, а по Хрещатику - в протилежну; по вулиці Саксаганської - тільки в бік вокзалу, тобто тол'ко ТУДИ, а по вулиці Жилянській - ТІЛЬКИ СЮДИ, тобто від вокзалу.

До речі, Сан Санич Омел'ченко, який грає сьогодні спектакль "на безриб'ї і рак риба", в бутність свою київським градоначальником неодноразово ОБІЦЯВ розрулити пробку на Феофанію за допомогою одностороннього руху по вулиці Голосіївській, та так і не зробив НІЧОГО, як і у випадку з таким же ТВЕРДИМ мерським обіцянкою побудувати метро до Троєщини.

Як ви, напевно, здогадалися, ні про що подібне, - хвилюючому киян не менше тарифів, - наші державні мужі поки не домовляються: сьогодні, виявляється, їх більше хвилюють "музеї і межі паркових територій". Парки, видать, більше потрібні царям, а не псарям. Ну, а сам сенсаційний факт запізнілого інтересу слуг народу з Банкової до таємничої формулою води і тепла, виведеної київською мерією, нагадує стару істину: в мороці, нас навколишньому, вчені стукаються лобом об стіну, тоді як невігласи спокійно сидять посеред кімнати.

Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua