Нацбанк - регулятор або дезорганізатор?

Нацбанк - регулятор або дезорганізатор?

"Троянський кінь" від МВФ

Ситуація, яка склалася восени цього року на фінансових ринках світу, значно вплинула на фінансовий і економічний стан України. В умовах наростаючого в соціумі хаосу політики, що перебувають біля керма влади, основну ставку зробили на обіцяний МВФ кредит, як універсальне і чудодійний антикризовий засіб. Попередження незаангажованих економістів і політиків про те, що всі пропозиції МВФ закінчуються страшними кризами і дефолтами, в кабінетах на Банковій і Грушевського просто проігнорували. А прислухатися до думки фахівців вітчизняним "борцям з кризою" зовсім би не завадило. Адже факти, як відомо - уперта річ. Азія 1998 рік: МВФ кредитує ряд держав і починаються дефолти. Росія в 1998 році: МВФ видає країні фінансовий ресурс, потім з незрозумілих причин припиняє фінансування, в результаті - найжорстокіший дефолт. Найстрашнішим виявився дефолт в Аргентині. Від нього країна не може оговтатися досі.

Відео дня

10 листопада 2008 перший заступник голови правління НБУ Анатолій Шаповалов урочисто сповістив ощасливлених добрими спонсорами українців, про те, що Національний банк вже отримав перший транш кредиту МВФ у розмірі 4,5 млрд доларів. Необхідність отримання кредиту людям, тобто "електорату" пояснили просто. Мовляв, в українській економіці сьогодні досить небезпечна ситуація. Наші українські банки зайняли на Заході величезні фінансові ресурси - 26 млрд доларів. Повернути ці гроші вони не можуть, бо їм кредити не продовжують. Тому ці 16,4 млрд доларів будуть надходити в НБУ, і він буде вирішувати питання рекапіталізації банків.

Більшість провідних експертів-економістів сьогодні сходяться на думці, що кредит МВФ сам по собі не зробить очікуваного позитивного впливу на оздоровлення фінансово-економічної ситуації в Україні? оскільки позитивний результат тут може бути досягнутий тільки в тому випадку, якщо кредитні кошти підуть на інвестиції в розвиток реальної економіки. Але сподіватися на це, на жаль, не доводиться.

Після виділення кредиту МВФ борг України зросте до 30 мільярдів. Перші два роки кредиту МВФ - пільгові. Тобто в 2009-му і 2010 роках ми повертати нічого не будемо, зате в 2011 році доведеться повернути МВФ 5 мільярдів додатково до 2 мільярдам поточних зобов'язань. Тобто за один 2011 нам потрібно буде повернути близько 7 мільярдів. У 2012-му Україні доведеться повертати близько 7-8 мільярдів за старими боргами, і в 2013 році - знову та ж сума. А що таке - повернути 7 мільярдів доларів? Сьогодні це близько третини доходів державного бюджету. І ні gравітельство, ні НБУ досі не відповіло на вимогу опозиційних сил показати, які цифрові й часові показники України зобов'язалися виконувати перед МВФ.

НБУ і Кабінет Міністрів України, як дестабілізатори грошово-кредитної політики

За логікою речей, важливу роль в "розрулюванні" цієї вельми непростої ситуації, пов'язаної зі значними валютними впливами, в першу чергу повинен був зіграти Національний банк України, до повноважень якого відповідно до чинного законодавства відноситься збереження стабільності національної валюти - гривні. На виконання своєї основної функції, як сказано в Законі "Про Національний банк України", Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Але насправді керівництво Національного банку України не тільки не обмежило, а навпаки - значно посилило негативні явища на валютному ринку України, фактично зневаживши не тільки норми ст. 99 Конституції України та ст.6 Закону України "Про Національний банк України", а й свої власні рішення! Ось лише деякі витяги з "Основних засад грошово-кредитної політики на 2008 рік", схвалені "височайшим рішенням" Ради Національного банку України від 28 листопада 2007 р. N 18.

"Головною метою грошово-кредитної політики у 2008 році є забезпечення стабільності національної грошової одиниці як важливої ??передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та сталого соціально-економічного розвитку країни. Досягнення цієї мети будуватиметься на адекватному використанні нормативних, організаційних та інструментальних можливостей Національного банку з урахуванням національних стратегічних завдань і достовірності дестабілізуючих впливів ... ".

"... Забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та недопущення його значних коливань, використанні валютних резервів для забезпечення гнучкості монетарної політики та підвищення її ефективності у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці; удосконалення процедур прийняття монетарних рішень та системи комунікацій з громадськістю ". "... Зміцнення довіри до національної валюти, зниження рівня долара економіки та її регуляції заходами грошово-кредитної політики, сприяння поступовому вирівнюванню умов кредитування у національній та іноземній валютах". І так далі, і тому подібне.

На тлі всього того, що відбувається сьогодні у фінансовій системі України, ці слова звучать не тільки цинічно і знущально, вони є реквієм по всій національній системі нагляду за виконанням Конституції, українських законів і відомчих нормативних актів тими, хто керує головним "регулятором" країни.

Починаючи з кінця жовтня 2008 року, і до теперішнього часу курс долара змінювався кілька разів не те що протягом тижня, а й протягом окремого дня. Так, згідно з повідомленням УНІАН від 30 жовтня 2008 року, в цей день курс долара до гривні знизився з 7,4 до 6,00. Вранці готівковий курс американської валюти наблизився до позначки 7 грн. Станом на 10.00 в обмінних пунктах долар купувався в середньому по 6,7404 грн, а продавався по 7,0942 грн. В окремих же банках за долар просили 7,40 грн. О 15:00 НБУ оголосив про продаж / купівлю долара. Ціни на міжбанку на американську валюту впали після заяви Нацбанку про готовність купувати і продавати валюту без обмежень за курсами 5,9500 / 6,0500. До вечора обмінний курс готівкового долара поступово впав до 6,00 грн за долар. За таких обставин, зокрема, в ОТР-банку курс змінювався протягом дня п'ять разів. У центрі Києва досить багато кіосків обміну не працювала, на них висіла табличка "технічна перерва", в однієї частини кіосків не було доларів, у другої - гривні. Подібні ситуації спостерігалися практично кожен день ноября-місяці.

У ажіотажне 30 жовтня Президент Віктор Ющенко провів нараду з питань подолання фінансової кризи та стабілізації курсу гривні, в якій взяли участь голова Національного банку Володимир Стельмах, голова Ради НБУ Петро Порошенко і голови правлінь найбільших комерційних банків. Глава Держави зобов'язав керівництво НБУ проводити всі операції на валютному ринку виключно з діючих норм. Але вже 5 листопада 2008 року, ігноруючи побажання Гаранта, курс долара виріс до 5,842 грн, а починаючи з 18 листопада 2008 року, почав стрімко зростати, досягши до середини грудня позначки 7,738 грн.

Цього ж дня заступник глави Секретаріату Президента України Олександр Шлапак робить характерне заяву: "За три тижні регулятор витратив майже 5 мільярдів доларів із золотовалютного запасу країни, але ринок не відчув позитивного впливу цієї колосальної інтервенції, курс гривні і далі падав ". Питається тоді, а куди ж пішли ці не "відчуті" ринком 5000000000?

Тепер про горезвісний "рефінансуванні". Відповідні рішення НБУ прийняв, враховуючи інтереси не 180, а лише 94 банків України. Мотивується це тим, що на ці великі установи припадає 64% активів всієї банківської системи України, і вони є сістемоообразующімі, і, мовляв, саме на необхідності їх підтримки і робив акцент МВФ, обговорюючи умови надання позики. Вищевказані "умови" - звичайно ж, таємниця за сімома печатками.

Такі аргументи не можуть служити виправданням вибіркового ставлення "регулятора" до ринкових суб'єктам, оскільки вони суперечать ст.24 Закону України "Про Національний банк України". А там чітко прописано, що рефінансування, як основний метод грошово-кредитної політики має базуватися на " основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного і соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України ". Ось так - не більше і не менше. А у нас, як у приказці про Сороку-злодійку: цьому дала, а цьому нічого не дала. А чому? Відповідь очевидна: тому що Кабінет Міністрів сьогодні так само далекий від загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрів економічного і соціального розвитку України в період наростання кризових явищ в економіці, як і далекий він від об'єктивної оцінки рівня інфляції України, про що свідчить досить аргументована критика як Президентом, так і народними депутатами України від опозиції останніх заяв Юлії Тимошенко. На сьогоднішній день можна констатувати: Тимошенко не тільки провалила економічну політику в 2008 році, вона заклала умови для глибокої депресії в 2009 році.

Що демонструвала Юлія Тимошенко протягом цього року? Вона демонструвала три головних методу. Це - адміністративне втручання в економіку і практика меморандумів. Це - прямий обман, невиконання своїх обіцянок і закривання очей на реальну ситуацію. І це - пошук зовнішнього ворога, якими по черзі були Президент, Парламент, обласні та міські адміністрації, місцеві ради і сьогодні - знову Парламент, який знову заважає уряду. Тимошенко намагалася "перевести стрілки" на світову економічну кризу. Коли в Україні інфляція була 23 відсотки, у країнах Західної та Східної Європи вона становила 3 ??відсотки. Максимум на що здатне сьогодні Уряд - це рекламувати, свій "єдино правильний і єдино вірний", а тому, бездарний законопроект "Про Державний бюджет України на 2009 рік". Ось там, мовляв, і закладені всі "критерії, показники і параметри". Але ж будь-якого нормально мислячій людині, не кажучи вже про економістів, зрозуміло, що бюджет на наступний рік не є інструментом регулювання поточної грошово-кредитної ситуації в країні. Тому з мовчазної згоди Кабміну і творить "регулятор" свої правила рефінансування, розділивши банки за вигідними вузькому колу осіб критеріям на "ізгоїв" і "пільговиків".

11 листопада 2008 Нацбанк вирішив узаконити "пільгову" практику, видавши постанову № 367. Однією з норм даного документа він офіційно закріпив право на одержання оперативного рефінансування у разі відпливу депозитів тільки за тими банками, які організовані у формі ВАТ і статутний капітал яких становить не менше як 500 млн грн. На 1 жовтня цим вимогам відповідали лише 16 банків з 182. При цьому половина цих установ належить іноземному капіталу. Втім, керівництво НБУ в особі заступника голови НБУ Олександра Савченко вважає це "одним з позитивних факторів, які підкріплюють стабільність у сфері розрахунків за зовнішніми зобов'язаннями". Тим часом, 2,3 млрд дол із загального трьохмільярдного відпливу валюти з країни в жовтні місяці довелося на повернення ресурсів, раніше наданих іноземними структурами. Про всіх цих фактах був проінформований вузьке коло вітчизняних банкірів під час Всеукраїнської наради комерційних банків, яке відбулося 26 листопада 2008 року в м. Києві.

Ставка, під які "обласкані" НБУ щасливчики їх отримали, не можуть не викликати обурення інших учасників фінансового ринку: вона практично жодного разу не перевищила 15% (під цю ставку Нацбанк до останнього часу видавав швидкісне "нічне" рефінансування, причому під заставу). А в кількох випадках - і зовсім 12%. При цьому протоколи відповідних засідань, правління НБУ, як стало відомо з обізнаних джерел, природно, відсутні.

І це при всьому тому, що більшість валютних заявок залишилася незадоволеними, що унеможливлює планомірну девальвацію гривні. Фактично окремі суб'єкти ринку були у виграші, тоді як інші банки буквально щохвилини зазнавали ще більших збитків. Критерії розподілу "непрочувствованних" ринком "мільярдів незрозумілі не лише широкої громадськості і" четвертої влади ", а й самим суб'єктам ринку. Питання до Національного банку наростають подібно скочується з гори сніжного кому, який загрожує перетворитися на лавину.

98 відсотків грошей пішли в комерційні банки, а звідти потрапили на валютний ринок. Чотири з половиною мільярди доларів кредиту МВФ в Україні витрачали чотири дні шаленими темпами - по 1 мільярду в день. Гроші виставлялися на біржу, потім викуповувалися і терміново переводилися за кордон. В які банки, з чиїм інтересом?

Куди поділися майже сім з половиною мільярдів гривень, наданих "Надра-банку"? І хто, і на яких підставах приймав рішення надати саме цьому банку таку астрономічну суму? У нас що, "Надра-банк" - основа української економіки?

Двома банками управляє держава (Кабінет Міністрів України) - "Укрексімбанк" і "Ощадбанк". В останньому, як відомо, обслуговуються всі наші пенсіонери та інваліди. Обидва банки отримали два відсотки рефінансування. Виходячи з яких міркувань і розрахунків?

Ці питання, на які сьогодні немає зрозумілих відповідей, викликають справедливі підозри щодо корупційної складової в діях НБУ. По суті, сьогодні "регулятор" з мовчазної згоди можновладців перетворився на істотну загрозу національній безпеці України. Не потрібно бути великим економістом для того, щоб зрозуміти: на ринку сьогодні панують спекулятивні операції. З'явилася вражаюча кількість "лжеімпортерів", з котрих одні намагаються під фальсифіковані контракти вивезти валюту і через деякий час продати її за більш високим курсом, а інші - знаходять вигідну можливість під виглядом попиту оплатити сумнівні контракти для фінансування контрабанди та інших тіньових угод. Лише деякі мас-медіа у нас сьогодні мають сміливість боязко "пискнути" про те, що валюта вивозиться туди, звідки прийшла - за кордон. А точніше - назад в МВФ. Щоб допомагати йому боротися з кризою, так би мовити, "у всесвітньому масштабі".

Хаос на валютному ринку, призвів до того, що 40 (за іншими оцінками - 50) мільярдів гривень, спрямованих на рефінансування банківської системи, не пішли в реальну економіку, а влилися у валютний ринок. Нічого не отримав наш АПК, якому вистачило б і 3 млрд грн, щоб вижити в умовах кризи. Хімічна, бюджетонаповнюючий, індустрія "поправилася" б на 7 млрд грн. Будівельної галузі вистачило б і 5 млрд грн. Замість цього спрацювала чітко спланована схема: біржа - викуп - переказ за кордон. Може, на умовах такого скаженого "відкату" і надавався Україні перший нещасливий транш МВФ?

Як народний депутат України, 2 грудня 2008 року я звернувся із запитом особисто до пана Стельмаху В.С. з проханням надати інформацію: яким банкам, на яку суму, коли, на яких умовах, на підставі яких рішень були надані Національним банком кредитні кошти, отримані Міжнародним валютним фондом. Нацбанк вважає за краще відмовчуються. Чи буде результат, якщо звернутися з проголосованими народними депутатами у сесійній залі запитами з даних питань до тих же високопосадовцям? Не впевнений. Бо найвищими інстанціями, які вирішують, як розвиватися країні і як довго їй мучитися ще в кризі, у нас вирішують, виявляється, не Президент, Верховна Рада і "єдине джерело влади" - народ. Це питання вирішують МВФ і його слухняний філія - Національний банк України. З благословення Кабінету Міністрів України. НБУ до відповіді? Сьогодні повідомлення про події в кредитно-банківській сфері нагадують зведення з полів битв у роки війни. Не за горами той час, коли більшості українських банків потрібно буде віддавати валютні запозичення, а віддавати нічим. Ефект від першого траншу МВФ практично нульовий.

Металургійні та хімічні комбінати, автомобілебудування в Україні практично стоять, люди - без роботи і без зарплат. Колосальні втрати відчувають аграрії: вони не можуть продати свій багатий врожай навіть нижче від собівартості. Більше того, є велика небезпека, що навесні вони його просто не посіють. При цьому експерти прогнозують епіцентр кризових явищ на перше півріччя 2009 року. Іншими словами, криза тільки розкручується. Створюється враження, що в цих умовах НБУ ніби свідомо валить гривню і руйнує фінансову систему і економіку держави.

Чому ж керівництво Нацбанку так зухвало цинічно, нахабно і безвідповідально поводиться? Відповідь тут також простий, як і парадоксальний: діяльність НБУ виведена з-під контролю і уряду, і парламенту. Під приводом незалежності НБУ від інших гілок влади у вже згадуваному нами законі "Про Національний банк України", були виписані норми, які зробили НБУ незалежним не тільки від уряду і парламенту, а й від держави і народу! І сьогодні НБУ поза всяким сумнівом - узаконена мафія зі своїми правилами гри і "поняттями".

Це зрозуміли, нарешті наші парламентарії, і в грудні 2008 року у Верховній Раді було зареєстровано 8 проектів постанов про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки діяльності Національного банку України та заслуховування звіту пана Стельмаха. Одночасно з цими проектами народними депутатами були внесені й інші, в яких йдеться про заборону введення банківськими установами комісії на продаж готівкової валюти, перерахування банківськими установами всіх іпотечних або інших кредитів і платежів, виданих фізичним особам в іноземній валюті та перерахування банківськими установами вкладів фізичних осіб у валюті України на момент "заморожування" внесків.

Результати розгляду проектів цих постанов у Верховній Раді дозволять побачити, хто насправді намагається допомогти людям у цей важкий час. Адже це нонсенс, щоб у країні, яка проголосила себе демократичною, соціальною та правовою державою, протягом 16 років незалежності, так і не було створено таких державно-правових механізмів та правоохоронних структур, які б в інтересах розвитку демократії та соціальної політики захистили суспільство правовими коштами від створення та діяльності неконтрольованої фінансової імперії і держави в державі, яким став Національний банк.

Замість післямови: про чукчу, фотографа і сеанси масового гіпнозу

11 грудня 2008 Президент України Віктор Ющенко звернувся до Голови Верховної Ради України Володимира Литвина і парламенту з проханням не політизувати питання про роботу глави Національного банку Володимира Стельмаха і міністра фінансів Віктора Пинзеника. "Мене тривожить ситуація, що сьогодні в парламенті допускається багато політики навколо Міністерства фінансів і Національного банку", - підкреслив Президент. Він зазначив, що "атака на міністра фінансів і главу НБУ призведе до сповзання в глибоку кризу", повідомляє "Інтерфакс-Україна". Ющенко попросив Литвина стримувати "гарячі заяви", які з'являються останнім часом, щоб це не стало "бичуванням". За словами Президента, всі депутати і вся країна повинні розуміти, що НБУ не встановлює курс гривні , " він його фотографує ". "Він за законом не має права виступати проти тенденції", - додав Ющенко.

З цього приводу згадується анекдот, коли чукча сидить з паруючою люлькою в роті і мовчки споглядає за стадом оленів, яке слідом за ватажком мчить в прірву. "Тенденція, однак",-говорить чукча, відчужено споглядаючи загибель стада. Анекдот стане бестселером століть, якщо йому надати український колорит, замінивши персонаж чукчі фотографом.

На закінчення невелика цитата: "Якщо раніше українські чиновники намагалися переконати всіх, що криза нас не торкнеться, то тепер проводять сеанс масового гіпнозу на тему" криза вже закінчилася ". При цьому вони чи то не бачать явних ознак погіршення, чи то намагаються видати симптоми погіршення за одужання. Цією лікарській практиці слід міністр фінансів Віктор Пинзеник: він вчора, як і Стельмах, побачив стабілізацію курсу гривні і заявив, що 50%-ний обвал гривні пішов тільки на користь економіці. Оскільки компанії-експортери змогли збільшити свої доходи - адже вони продавали свою продукцію за долари. Однак при цьому він чомусь забуває згадати про скорочення на третину виробництва металургійної продукції (яка і становить головну статтю доходів українського експорту) і про те, що вона впала в ціні в 3-5 разів "(" Газета24 ", 12 грудня 2008 ).

Тут слід додати, що металургія, як і хімічна індустрія, і будівництво, забезпечували до сього часу наповнення державного бюджету, а значить - і стабільну виплату пенсій, а також зарплат працівникам держпідприємств та бюджетної сфери - тобто значної частини "електорату". Господа Стельмах, Пензеник і К * нарешті зайняли те місце, яке в періоди розвалу держави займають на екрані Кашпіровського і Чумаки. Сеанси масового гіпнозу і обдурення населення, на їх думку, напередодні прийдешніх президентських виборів повинні компенсувати більшості людей і без того жебрацькі доходи. Можна не сумніватися, що кількість таких сеансів буде зростати пропорційно розмаху фінансової вакханалії в Україні.

Нацбанк - регулятор або дезорганізатор?