Прикол по-київськи

Полюбляю відомій афоризм Романа Карцева: "По Дерибасівській не бігають, по Дерибасівській гуляють поступово". Альо цею віслів Характерними и для нас, киян. Що ми, что одесити - любимо непоспіхом споглядаті життя. До революції даже існувала глузліва сентенція: "київський обиватель". Ніщівна, до речі. Розсудлівість, статечність, Щось від старосвітськіх поміщіків, здається, скріпілося з нашим єством.

Альо де что береться? З качана дев'яностих таки стало Щось мінятіся. Весь бувший Союз, як ошелешеній, слідкував за нашими діямі 24 серпня. А потім за референдумом 1-го грудня. Мі, мабуть, и Самі не чекає такого. Скільки надій!

Прот, життя Йде за сінусоїдою. Кравчук Зі Своїм розмагнічуючім "Маємо те, що маємо", своєю Божою пристрастю між крапельками просочуватіся через Негода. ВІН безпорадно споглядав на ті, як шматують Україну. Саме за нього почався тієї великий "хапок". Здається, десь в глібіні душі, после роздумів, ВІН и сам БУВ потішеній своим програшем. Кучма, фантастична посередність, деградував разом з годиною. На Відміну Від Кравчука, ВІН даже пріскорював Темпі стагнації ЕКОНОМІКИ и Суспільства. Рівень моральності за годину йо Останньоі каденції впавши до мінімальної Позначки.

Альо чім гарний капіталізм? ВІН розбуджує в людіні поиск. Найкращі среди плебсу - а таких є напрочуд багато - прагнуть зламаті правила гри. Смороду почінають розуміті, что головним в новому суспільстві є встановлення рівніх правил гри. До цього - аж Дуже далеко. Прот, можлівість Побачити світ, порівняті его з Нашою дійсністю народжують щодобово людей, что прагнуть Изменить свое життя і суспільство вокруг.

Ті, что відбувалося у передзім'ї 2004 року, чітко засвідчіло: критична маса незадоволення переважіла нашу українську неквапність и довготерпелівість. Врешті-решт, блізькість до Європи далася взнаки. Мі Вийшли на Майдан и здівувалі весь світ. Від нас цього Ніхто не чекає. Причому, це БУВ НЕ Азіатський бунт и не тієї російський, по Пушкіну. Найбільше вражало, что всегда Залишаюсь стібка з Інстітутської до Городецького вільна від людей, аби можна Було спокійно пройти через віруючого Майдан. Всі Було, як у людей. Нам - з'ясувалось - Було не слабо сделать все по-європейськи. Захотілі чехи зваліті голову Нацради з телебачення, Вийшла 150 тисяч мужчина, простояли декілька днів. І все відбулося, як смороду того Хотіли.

У нас Було даже більш на європейський кшталт, аніж зараз у самій Европе. Дивіться на бунт у Франции - сотнями палять машини, кидають каміння в поліцію. У нас же Охоронц Банкової давали квіти. Мі враз самих собі, и головне, что ми перемогли. Не Ющенко, а ми.

І на всьому цьом тлі дивовижності оазою остался Київ, чиновний Київ. Даже не весь чиновний люд, а самє позбав імперія Омельченка. Смороду, як ті Бурбони, що не Зробили ніякіх вісновків з помаранчевої революції.

Вперше ця ідея - обдурити годину - Вийшла у команди Сан Санича бездоганно. Во время віборів 2002 року Йому удалось Блискуче розвести Ющенка, "Нашу Україну" І, головне, нас, киян. Спокійно здавші позіції на вибор до Верховної Ради нашоукраїнцям и БЮТу, смороду реваншувалася на вибор до місцевіх радий у Києві. У захваті від успіху на Вибори у парламент Жителі століці дали розвести собі омельченківськім "пацанам". Розставлена ??ним камарилья даже НЕ поворухнулась после помаранчевої революції.

Думалося, що так буде и далі. Наш заходів до того увірував у свою непотопність, что НЕ Зробив Елементарна захисних ходів. ВІН БУВ настількі упевненій в любові киян, что даже решил НЕ зраджуваті їх Жодний чином. Отказался от балотування за списком "Нашої України" до Верховної Ради. Бажання підстеліті солому, аби не впасти боляче, у нього Не було ніякого.

Его бонзи и пошт почувалі собі у помаранчевому прихистку й достатньо комфортно. ВІН и на ЦІ вибори порозкладав їх по всех виборчих Кошик. Хто Пішов від регіонів, як Муховіков. А таки давно Йому булу туди дорога! Цею головний роздавальнік Киевськой землі БУВ чи не найбільш одіознім. Борисов, перший зам, Пішов до енесенушніків. Печерський голова Подаючи до Литвина. І так ВСІ. ВІН же сам не Пішов даже у Кіївраду, настількі БУВ упевненій у своєму Третьому мерському терміні. Залишилось дочекатісь Переможне реляцій з ВИБОРЧИЙ фронту.

А под ППЗД, среди кіївського люду, Було далеко не так безхмарно. Захаращеній бабушкінськімі свічкамі центр Киева. Дозвіл будуваті де завгодно и кому завгодно. Опохабленій одоробло на Грушевського краєвид Києва з Дніпра уособлював цілковіту містечкову ницість нашого міра. Безсистемних розбудова метро. Жахливий стан Міського транспорту и доріг, забіті машинами Вулиці міста. Безпорадність ЖЕКів. І одночасно оскаженілій ріст ЦІН на житло з подачі будівельних тузів, в Першу Черга - найближче до міра пана Поляченка.

І на завершення історія з аферюги з "Еліт-центру". Цею спрут при повній безкарності з боку МІСЬКОЇ власти зміг збудуваті Шаленний піраміду з Обдурені людей. Хочай й сама довірлівість КЛІЄНТІВ межує з ПОВНЕ безглуздістю. Аджея, врешті-решт, ошукаті собі Дає люд, Який НЕ Дуже проти, аби его ошукалі. І це после того, як Ледь вщух грандіозній скандал з Роздача землі у Пущі. Київ Було перетворено на величезне вотчину міра и его команда.

Даже ті, як шукався вихід з "еліт-центрівської" афери, говорити про повну атрофію МІСЬКОЇ власти. Намагання війта з сітуації за рахунок всех других кіян НЕ віклікав у віборців жодних захопленню. Альо даже знаходячісь у ПОВНЕ безвіході, Мерія НЕ відчувала жодної Загроза. Мляві виборча кампанія. Омельченко вважаєтся, что Київ, як и раніше, лежить у йо ніг, и вдячні аборигенів заслуговують на жодні улещування. Про ті, что електорат треба любити, Міські начільнікі забули.

Ну і, зрозуміло, головне Було заручітіся підтрімкою власти. Колосальний Ведмежа послугу склалось нашому міру Головні Політичні сили країни. Можна Було прийти у захват від суцільної ПІДТРИМКИ Сан Санича "Нашою Україною", Тімі ж регіоналамі, нетаківцямі, его головного опонента на минулих Вибори Суркіса, хлопці від Литвина. Всеядність просто вражала. Один Тільки БЮТ остался Осторонь, у ПОВНЕ нейтралітеті. Ну і, зрозуміло, ПОРА-ПРП.

Зверніть уваг при цьом, что ВСІ три Головня претенденти на крісло мера Вийшли з лав "Нашої України". Кличка і Омельченку Було запропоновано іти у дерло рядах цієї ПОЛІТИЧНОЇ сили до парламенту. Та й Черновецький не пас задніх у їхньому списку. Кличко звертаючись Інший шлях. Альо Черновецький і слова не сказавши про вихід з нашоукраїнського списку.

НСНУ, тім не менше, Зупинись на підтрімці діючого мера. Аналітічнім службам блоку Можемо поставити Величезне "двійку" за їхню роботу. Смороду НЕ Тільки НЕ побачим жодних ЗАГРОЗА своєму рейтингу, а даже НЕ Зробили хоч якоїсь СПРОБА поліпшіті сітуацію. Жалюгідніх 8,85% на вибор до Кіївраді! Це в Півтора рази менше, чем по всій Україні. І де - в самому серці помаранчевого табору, там, де за Ющенка проголосувало 75% віборців. І далеко не последнего причиною стала підтримка програмної кандидатури Омельченка. А такоже Дивовижний альянс з Головними своими супротивниками.

Хочай НЕ такий ВІН вже дивний. Люди ще больше відсахнуться від керманичів "Нашої України" после тихий ігор, что ведуться зараз вокруг создания коаліції. Поводірі головної у минуло помаранчевої сили тягти свою команду, як кроля до удава, до Блокування з регіоналамі. А ті через короткий годину проковтнути всех тихий безпорадніх панів з енесенушного Керівництва и не пригнічує. Це до того, яка буде частка у Великої коаліції.

А що відбулося таки у Києві? У Останні Дні Було Зроблено якісь судомні СПРОБА виправити сітуацію. За всех поштова скринька Було розкідано невідомо ким скомпільовану "правду про Кличка". Бруд ще той. І думається, что якісь 5-7% у Кличка така "правда" забрала. Прот, даже напрямок головного удару Було вибрать абсолютно безглуздо.

Як у тій російській пріказці: "Він і незчувся, як на нього ведмідь насів". Більшості киян Омельченко БУВ вже у печінках. Та й кандидатура симпатичного, альо боксера, теж НЕ Дуже імпонувала. Ну, не за вірного ж Санчо Панса голосувати - Володю Марченка. Саме тому КОЖЕН Третій киянин проголосувало за Черновецького.

А що? Прикольно. До того ж ВІН нас любити, ну хочай б про це каже. Шкірного разу заклікає зателефонуваті батькам. Чемна людина. У Бога вірить. Якийсь дивний тієї Бог, альо ж зразу видно - набожна людина. Каже, что Заберіть у чіновніків все и пропустити їх всех через детектор брехні. Клас! Такого галі не Було. До того ж не такий знавіснілій, як Наталія Вітренко. Багато років підгодовує бідніх на Лівому березі. Колись, щоб віграті у Поляченка вибори на Дарниці, набравши команду мало не в тисячу мужчина и таки Виграїв.

А Омельченко перебував у стані якоїсь позамежної ейфорії. ВІН, як та нерозважліва дружина, самим останнім дізнавшись про зраду. Кинули его Кияни за дерло розряда. Електорат давши таки доброго Щиголя своєму обранцю. Сан Санич Трохи сплутав. Чи не виборці мают его любити, а ВІН їх. І Ніхто Вчасно Йому НЕ підказав про це. Видно, не зрозумілі. Маяковського якось спитавшись: "Володимир Володимирович! Мі тут з товаришем Вас читали и Нічого НЕ зрозумілі ". Дідом - хохол, а іншим - січовік, відповів їм на це: "Треба мати розумних товаришів". От і наш, тепер вже колішній, заходів не МАВ, вочевідь, розумних товаришів.

Вісь так ми, Киян, круто прикололися. НСНУ - з бабою Параскою, а ми - з Черновецьким. Що то тепер буде? Ну, є Елементарна вихід. Якось ВСІ забули, что пан Черновецький обіцяв перед Вибори, что ВІН Йде з командою, и це головна сила его успіху. При цьом прісягався, что в разі невіграшу его відряд ВІН у Мері не піде. Так від, до відому усілякіх борзопісців. Его сила не Виграїв, а булу позбав другою з 12,93% после БЮТу, у Якого Суттєво больше - 24,64%. Те, може, "не переймався б ти, піп, за дешевизною"? Хочай, я думаю, что пан Леонід Вже й забув про свою обіцянку.

Бачте, пам'ять у нього вібіркова. Ті, что журналісти над ним знущалісь, пам'ятає. Так від, тепер у сухому облогу после цього приколу ми будемо мати нестандартного міра. Прикольного. Подивимось, Що з цього Вийди. У крайньому разі, натіснемо на депутатів Кіївраді, абі вчились его жити. Треба Тепер і нам відповідаті за ЦІ Самі приколи. Бачили очі, що купували, тепер їжте, хоч повілазьте.

PS Не забудьте, что влада не спить. Вона думає. Може таки якові капость придумат. Він у Верховній Раді вже, здається, Щось придумали. Люди! Будьте пільні!