Чи вміють люди Януковича викручувати лампочки?

Микола Янович вирішив, що на високу вежу можна піднятися лише по гвинтових сходах: з понеділка по п'ятницю новий прем'єр-міністр присвячує всій країні, а суботу 20 березня присвятить "персонально" Києву (читай Черновецькому і його "гайдаровской" команді).

Відео дня

Бо якщо Тігіпко від Азарова надійшло доручення протягом двох тижнів підготувати пропозиції щодо підтримки українського експорту та стабілізації зовнішньоторговельного платіжного балансу, то по столиці прем'єр захотів "неможливого": щоб Київ більше не нагадував блокадне місто, що "ганебно для європейської столиці". Так, і хочеться запитати у завзятого адміністратора номер один: а енергозберігаючі лампочки в Києві на темних вулицях чи не можна мерії доручити, нарешті, вкрутити, як це зробив Лужков в Москві ще в 1998 році?!

Або Азаров майстер "закручувати гайки", а не вкручувати ті лампочки, за допомогою яких його російський колега Путін щосили економить електроенергію у всій Росії?

Взагалі, в новий уряд, схоже, прийшли перевірені кадри, а не аматори економічних теорій: інакше, як би Тігіпко і знову ж за дорученням Азарова міг би "моментально" стабілізувати ціни? Команда Азарова і Януковича вже "брала" в свої руки Кабмін - і за Кучми, і за Ющенка. Чесно кажучи, ніяких ІННОВАЦІЙ за ними в ті "заходи" помічено не було. Але й "борозну" вони жодного разу не зіпсували.

Будемо сподіватися, що цього разу ці міцні адміністратори-господарники таки зможуть хоча б ПОЧАТИ, а якщо Бог допоможе, то і закінчити ті самі корінні РЕФОРМИ, про які нова влада поки говорить, не даючи навіть побіжного переліку конкретних кроків (я особисто цього чекав якщо не від амбіційного Тігіпка, то хоча б від грамотної Акімової, але поки не дочекався).

Зубожілий український народ настільки зачекався обіцяних політиками-солов'ями змін, що беззастережно підтримає будь-яку політичну силу, яка перестане дивувати світ внутрішніми чварами і тертками; яка на будь-якій мові заговорить нема про мове, а про доходи на душу населення, за яким та ж Норвегія займає перше місце в світі, не маючи ні українського чорнозему, ні могутньої промисловості і багатих надр (воістину, розруха починається в головах керівництва країни).

Характер у донецьких, як усім відомо, нордичний. Але чи зможе залізна пальма Мерцалова розквітнути на Банковій і Грушевського? Чи зрозуміють батьки-засновники партії Регіонів, що олігархія - це вчорашній день світової цивілізації, що тільки чесна КОНКУРЕНЦІЯ є єдиним інструментом побудови ефективної капіталістичної економіки?

Чи зможуть нувориші стати реформаторами, щоб замінити в Україні ту атрибутивну демократію, яка, власне, і не дозволяє суспільству змусити Влада відокремити себе від Власності? Адже так звана ліберальна економіка не може бути побудована в процесі тупого і примітивного дерибану загальнонародної власності. Крім того, небюрократичних, а постіндустріальний капіталізм неможливий без верховенства права і священного права власності: і саме ПЕРШІ конкретні кроки нового Кабінету Міністрів і Адміністрації Президента в цьому напрямку поки геть відсутні. Яке там верховенство права, якщо взагалі не оголошений конкурс на ті керівні посади в країні, які вимагають спеціальної високої кваліфікації!

У Франції, наприклад, просто юридично було б НЕМОЖЛИВО посадити в керівні крісла таку кількість пенсіонерів: адже це у нас заборонено законом! А на вирішення соціальних проблем населення спрямовані найслабші кадри уряду: ми що, як в СРСР, будемо знову фінансувати медицину, освіту, культуру і навіть пенсії за залишковим принципом? До речі, риторичне запитання "на засипку": чи зможе розробити цей уряд Азарова СУЧАСНИЙ бюджет, в якому, як у тій же Польщі, до 70 відсотків зібраних на місцях податків на місцях же і залишаються, а не перерозподіляються потім через столицю, породжуючи корупцію в центральних органах влади (нагадаю, що в багатющій країні світу США взагалі перші сто років НЕ БУЛО федеральних податків).

У тій управлінської "моделі Кучми", яку свого часу добре засвоїли і Азаров, і Янукович , було багато хорошого. Але сьогодні - це модель з минулого: це "ідеальна" модель радянської економіки; економіки держмонополій і "червоних директорів"; економіки з безкоштовними освітою і медициною; економіки горбатих "Запорожців" і нескінченних космічних запусків (при цьому, як вірно помітив Ющенко, у 80 відсотків сільських шкіл України туалети для діток розташовані "у дворі").

Ні, нова гонка озброєнь Україні, безумовно, вже не загрожує, хоча хотілося б, щоб Азаров з товаришами приділили, нарешті, увагу військово-промисловому комплексу країни як одного з можливих "локомотивів" підйому економіки. Але й ринкові відносини в нашій пострадянській Окраине самі по собі не виникнуть, іноземні інвестиції в країну, де немає чесного суду та чинних законів, самі по собі - під одне ім'я "банкіра Тігіпко" - не хлинуть, тим більше в умовах триваючої світової кризи ( зростання промисловості в Китаї на 20 відсотків, правда, не може не давати нашому новому уряду промінчик надії: якщо китайці змогли подолати кризу, то чому б не зробити так і українцям).

Висока планка чекає переможців усіх президентських виборів у всіх країнах світу. В Україні сьогодні команді Януковича дісталася супервисока планка: країна втомилася жити в епоху змін, населення втомилося від бідності, олігархи розорилися. Ну, і до того ж будь-які реформи можуть заблокувати комуністи, засівши на лівому фланзі парламентської коаліції і мимоволі перетворившись на ПРАВУ руку команди Азарова-Януковича. Нехай вас не обманюють скромні відсотки Компартії на всіх останніх виборах.

Претензії у справжніх лівих в Україні величезні, а після розгрому "Батьківщини" і БЮТ , цілком можливого в нашому авторитарному за своєю суттю державі, наші комуністи-націоналісти вельми швидко можуть повернути собі лівий електорат, захоплений партіями-популістами, і переродитися в комуністів-інтернаціоналістів . Словом, як і попереджав мудрий Ніколо Маккіавелі: "Немає справи, якого пристрій було б важче, ведення небезпечніше, а успіх сумнівніший, ніж заміна старих порядків новими".