Розгадка "отруєння" Ющенка - у Москві
Цокає годинник, і вже в недалекому часу в Україні почнеться виборча кампанія. Чергові вибори Президента України всі провідні політичні сили вже встигли охрестити найбруднішими і найстрашнішими. Втім - що тут приховувати - вони завжди були такими. І будуть. Від попередніх виборів - 2004 роки виборча кампанія 2009 ¬ 2010 років буде хіба що відрізнятися небаченим рівнем драматичності. Вже зараз йде угруповання сил за основними напрямками в блоці Юлії Тимошенко - розгортаються штаби, замовляється агітаційна література, та інше. Сам же Віктор Ющенко, незважаючи на грандіозні провали і незліченні скандали, які супроводжують його особисто і його ж оточення, поміняв коней на переправі, звільнивши Віктора Балогу і призначивши на посаду глави свого Секретаріату свою стару соратницю Віру Ульянченко.
Вічно молодий
Говорячи про забрудненості майбутніх виборів, слід звернути свої погляди у минуле.
Зрозуміло, тема отруєння кандидата в президенти Віктора Андрійовича Ющенка давно втратила свою актуальність. Її загадка розкрита кумом і спонсором Віктора Андрійовича - Давидом Жванією. Ображений відлученням від ситного корита, він вилив всю правд-уматку і про реальну хворобу Ющенка - панкреатит. І про соратників, які взяли на озброєння ідею з отруєнням. Правда, скромно промовчавши про те, про що написало безліч ЗМІ. Як в останніх числах серпня у приватній віденській клініці "Рудольфінерхаус" Віктору Ющенку було зроблено дві ін'єкції для омолодження організму - у нижній відділ хребта і область шиї. Це повинно було простимулювати зростання нових клітин спинного і головного мозку, а також серця, печінки, селезінки і наднирників. Але відбулися відторгнення стовбурових клітин і параліч трійчастого нерва. Самі стовбурові клітини почали перетворюватися на хрящову тканину, спотворивши обличчя Ющенка. Замість того щоб тут же звернутися до фахівців, Ющенко зайнявся "народної терапією", яку йому проводив екс-спікер і народний депутат Іван Плющ. Самозваний "знахар" лікував Ющенка ... салом і самогонкою. "Терапія" тривала до тих пір, поки у хворого не перестала функціонувати підшлункова залоза. Тільки тоді, 10 вересня 2004 чартерним рейсом в "Рудольфінерхаус" у важкому стані був доставлений високопоставлений український пацієнт. Самолікування призвело до розвитку у Ющенка такої "несолідної" хвороби, як панкреатит.
Все це відбувалося на тлі активної виборчої кампанії. А перша і найголовніша заповідь будь-яких виборів говорить: "хто володіє інформацією, той володіє всім". Саме з цих міркувань Служба безпеки України (СБУ) прослуховувала кінотеатр "Зоряний", де розташовувався штаб Януковича, а МВС - функціонерів від опозиції. До неї тоді ставилися прихильники Ющенка.
Cотрудники департаменту оперативно-технічних заходів МВС України Бесєдін та Єрмаков зафіксували 10 вересня 2004 той самий злощасний телефонна розмова між народним депутатом Юрієм Павленко і дружиною Віктора Ющенка Катериною Чумаченко.
Витік компромату
Теперішній міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко був одним із близьких соратників Ющенка. У ході бесіди з Катериною Ющенко він і почув слова "панкреатит" і "стовбурові клітини". Про що тут же повідав керівнику виборчого штабу Ющенка Олександру Зінченку. Той, почувши діагноз, просто розізлився, обізвав Павленка "херово креативщиком" і пояснив, що, якщо ця інформація просочиться, - Ющенку кінець і кінець усім їхнім очікуванням ... Мабуть, вирішивши що, діагноз "панкреатит" більш підходить алкоголіку, ніж надії української нації . І вже тим більше про стовбурові клітини треба мовчати. Павленко роздратовано простягнув йому слухавку - "на, мовляв, сам з Катериною Михайлівною розмовляй ...". Той взяв телефон і ще двадцять хвилин спілкувався з дружиною майбутнього президента з приводу стану хворого і з приводу вжитих заходів в плані контр-піару. Наступна розмова між Зінченком і Катериною Чумаченко відбулася 13 вересня. А вже 15 вересня Олександр Зінченко був у Відні, де лежав В. Ющенко.
Ці підслухані розмови тоді нічого не значили, через неможливість представити їх громадськості. Але після перемоги "помаранчевих" сил набули статусу компромату, небезпечного для "надії демократії". Справді - пряма мова першої леді країни про стан здоров'я найдорожчого чоловіка була б найбільш вагомим доказом у справі про "отруєння" Ющенка, яке вели три генеральних прокурори поспіль, не домігшись успіху. Але небезпека в рівній мірі стосувалася та особи, цим компроматом володіє. Тому міністр МВС України Микола Білоконь не став спокушати долю, а відбув до Москви. Знаючі люди кажуть, що багаж Миколи Васильовича складався з одних лише скриньок з жорсткими дисками. На них, ймовірно, знаходився весь архів Департаменту оперативно-технічних заходів МВС за той самий виборчий період. І "прослушка" перший нині осіб держави була його квитком у нове життя, яким він успішно скористався.
Помирати не хочу!
Одним з тих, хто першим отримав доступ до цього архіву воістину безцінної інформації, став громадянин Росії Максим Курочкін. Відомий бізнесмен, керівник "Російського клубу", по кримінальним зведеннями МВС проходив як Макс Скажений, Макс Лужніковський. Методи Курочкіна не відрізнялися особливою чистотою. Але те ж саме можна сказати і щодо інших бізнесменів, збивали первинний капітал, як в Росії, так і в Україні. З Білоконем Курочкіна пов'язували давні відносини. І не завжди законні. Саме по команді Білоконя була знята охорона з одного з обленерго, яке одразу захопили люди Курочкіна. Саме Білоконь, ставши міністром, дав команду підлеглим припинити кримінальне переслідування Курочкіна за фактами незаконної передачі землі Ялтинського заповідника. Але "помаранчева революція" завдала пару відчутних ударів по бізнес-інтересам Курочкіна в Україні. І він, отримавши у свої руки компрматеріали щодо Ющенка і його оточення, вирішив змінити ситуацію докорінно.
20.11.2006 року Курочкін прилетів до Києва, але був тут же затриманий співробітниками ГУБОЗу. Це абсолютно не вкладалося в схему, бо Курочкін провів попередні переговори, і отримав гарантії з самого верху, чи то пак, від Президента. Він не врахував одного - що люди, які привели до влади Ющенка, не схильні до лірики, і не дозволять впливати на Гаранта нікому. З СІЗО Курочкін спробував зв'язатися зі своїми покровителями. Через народних депутатів він передав, що згоден на будь-які умови і відмовляється від усіх претензій, лише б залишитися в живих. 27 листопада, в залі суду, він вимовив три фрази: "У мене все добре, я вас всіх люблю" і "Помирати не хочу! Прошу мене відпустити! "Втім, це вже ні на що не впливало - доля його була вирішена наперед.
27 березня в 16:47 з горища будинку № 23 по вулиці Якуба Коласа прозвучав один єдиний постріл. Обірвалося життя людини, яка занадто багато знав. При цьому був настільки наївний, що вирішив домовитися з людьми, що грають виключно за своїми правилами.
Тепер справа була за малим - знайти "козла відпущення" - того самого отруйника. Подібно Курочкіну, він повинен був забрати таємницю в могилу. Цією людиною був обраний мільйонер Володимир Шульга. Вся його вина полягала лише в тому, що він, за версією офіційного слідства, перебував разом з Віктором Ющенком в день його "отруєння діоксином" 5 вересня 2004 року на дачі заступника голови СБУ Сацюка. І знову ж, за версією офіційного слідства "привозив їжу кандидату в Президенти". Рівно через рік, 28 березня 2008 року, Шульгу запросили до Шевченсковскій райвідділ міста Києва. У присутності адвоката він дав пояснення по справі про нібито підробку трудової книжки, і покинув міліцію. Через кілька хвилин пролунав дзвінок від начальника райвідділу, який запросив його ненадовго для конфіденційної розмови. Адвокат сказав, що почекає в машині. Через сорок хвилин адвокату зателефонував Шульга та прокричав у трубку "Ніякого начальника немає. Мене обманюють, я намагаюся піти, а мене нікуди не пускають! На мене навалилося п'ять чоловік. Порвали сорочку, я втрачаю свідомість ". Пролунали гудки, а через 6-8 хвилин приїхала "швидка" ... Лікар констатував смерть від гострої серцевої недостатності ...
