Як знову нам знайти себе і державу?

Суспільство звільняється від розбіжностей, низьких пристрастей і злочинності в тому випадку, якщо його колективний розум проявляє інтерес до духовності і порядку. Духовність і порядок уособлює богиня правди Маат.

Глоси давньоєгипетських текстів.

Ми живемо в дивно перевернутому світі .... Ми вживаємо слова, але не розуміємо їх значень, суті, змісту. Виконуючи конкретні дії, ми в цей час думаємо про щось інше і дії наші програють в майстерності, глибині, суті. Ми хочемо, щоб Мир і Життя були зручні для нас, ми хочемо диктувати їм умови і прагнемо зробити їх примітивними, максимально зручними для себе. Пора подолати існуючі у нас ілюзії. Пора зрозуміти, що Життя, і тим більше Світ, що не будуть прогинатися під нас, в кращому випадку, вони нас просто'' скинуть''.

... Всередині нас, особливо останнім часом, продовжує зростати якесь занепокоєння, тривога, незадоволеність. Ми звертаємо на це увагу, але не зрозумівши даного стану, що не освоївши його глибини, суті, змісту, ми від нього'' біжимо'','' тиснемо'' всередині себе або'' вихлюпуємо''. Ми забули, що виникають всередині нас емоційні стани (занепокоєння, тривога, дратівливість і т.д.) це - СВІТЛО. Внутрішній СВІТЛО, який все ще пробує Нам допомогти. СВІТЛО звертає нашу увагу і висвітлює нам те, в чому НАМ дуже важливо розібратися, що важливо вивчити, зрозуміти і по-новому побачити.

Ми оцінюємо ВСЕ і ВСЯ і цим створюємо собі додаткові труднощі. Оцінюючи, ми відсуваємо, віддаляємо, протиставляємо стосовно себе явище, іншої людини, подія, ситуацію і т.д. Ми не розбираємося в суті, сутність питання - це нижче нашої гідності (хоча це ілюзія), а в реальності ми просто не можемо. Ми просто не знаємо як. Нам соромно зізнатися самим собі та іншим у тому, що не вистачає знань, розуміння, навичок, що є прогалини в соціалізації. Ми соромимося і час, забуваючи про те, що коли ми говоримо правду, якою б вона не була, БОГ тримає нас за руку, так як'' Бог в правді, а не в силі''. Коли ми починаємо брехати собі та іншим, Бог поступово відходить від нас, залишаючи одних. Чим більше ми брешемо, тим далі від нас Бог і тим менше ми розуміємо Життя, а це означає, що світ навколо нас і наше життя стають більш руйнівними. Ми настільки заплуталися в обмані - де, кому, як, що навколо нас тільки обман ...

Ми забули, що є СОВІСТЬ ..., що це таке і навіщо вона нам потрібна. Просто ми в даний час не говоримо, не думаємо, що не розмірковуємо про неї. Ми робимо вигляд, що це неактуально, не модно,'' не прийнято'', архаїчно і вважаємо, або робимо вигляд, що її просто немає. Ми собі дозволяємо її не мати, але від інших її вимагаємо. Відсутність совісті у інших нас ображає, ображає, обурює, дратує.

А СОВІСТЬ - це БОГ ВСЕРЕДИНІ НАС, і її всередині може бути від малої частки до тотожності. Чим більше ми думаємо про неї, розмірковуємо, освоюємо всередині, розвиваємо, прагнемо проявляти у своєму житті, тим більшою мірою в нашому житті проявляється БОГ і гармонійніше, досконаліше, глибше, цікавіше, повніше і радісніше ставати життя. Чим більше всередині у нас з ВАМИ СОВІСТІ, тим чистіше, мудрішими, глибше, доброжелательнее ми з ВАМИ і СВІТ навколо нас.

Чим менше ми думаємо про свою совість і не прагнемо проявляти її у своєму житті, тим більше в нашому житті проявляється деструктивне, руйнівне, неосвоєні, примітивне і поверхневе. Життя наше руйнується, в неї проникає хаос і свавілля. Саме СОВІСТЬ, логіка її освоєння і прояви дозволяє нам осмислено, обережно, крок за кроком розкривати гнійники своєї недосконалості і розуміти СВІТ, його глибину, справжню суть, його СОВЕРШЕНСТВО. СОВІСТЬ дозволяє нам знайти своє місце в світі і радісно жити, творячи і перетворюючи, насамперед себе, а потім і світ.

Ми незадоволені ВСІМ: СВІТОМ, БОГОМ, СУСПІЛЬСТВОМ, ЖИТТЯМ, СУСІДАМИ, ВЛАДОЮ і взагалі ВСІМ, ПРОСТО НЕЗАДОВОЛЕНІ і ВСЕ!! Нам не вистачає знань, внутрішньої чистоти, глибини, розуміння і прийняття. Ми забули, що освоєння внутрішнього світу, потенціалу нашого мозку і всіх життєвих досягнень залежить тільки від фізичної та розумової праці. Від вкладеної праці кожним і всіма разом, від усвідомлено зробленого вибору і прийнятої на себе відповідальності за конкретну дію, вибір, вчинок, життя. Недолік культури і знань призводить до того, що ми боїмося залишатися наодинці з самим собою, знайти і зрозуміти причину того, що відбувається у нас всередині і впливає на нашу зовнішню життя. Зрозуміти і змінити виникають явища нашого життя ...

У нашому житті ми хочемо, щоб нас помічали, приймали, звертали увагу, захоплювалися нами, погоджували з нами питання, враховували нашу точку зору. Ми хочемо бути'' крутими''. Хочемо, щоб для нас робили, нами займалися, йшли назустріч, проявляли поблажливість, догоджали, поважали. Ми хочемо бути залученими в Життя. При цьому ми не знаємо, як цього досягти, не знаємо, як себе персоніфікувати, тобто проявити і реалізувати в тих ситуаціях, в яких ми знаходимося тут і зараз. У нас не вистачає розуміння того, що бути значущим, корисним, затребуваним, авторитетним ми можемо тільки тоді, коли щось вміємо і знаємо, причому вміємо і знаємо добре, грунтовно, глибоко, а також можемо осмислено, усвідомлено користуватися зрозумілим і освоєним і переносити сформовані вміння та навички в будь-яку життєву ситуацію. Все, що нам потрібно для нашого життя, для здобуття нашої внутрішньої сили і максимально повної самореалізації, знаходиться навколо нас, в нашому розпорядженні, і вирішувати всі ці питання ми повинні САМІ. Ми ж'' ведемося'' на те, що за нас зроблять, вирішать, створять. Ми не хочемо знати, вміти і розуміти, тому вимагаємо собі умов і обурюємося, що нас не поставили до відома, не попередили, не погодили, не запитали дозволу, не відзвітували. Ми себе ставимо вище, вимагаємо для себе привілеїв, вважаючи іншої людини інтер'єром, умовою, засобом. Вимагаючи собі поблажливості, ми принижуємо, ображаємо, вбиваємо іншого.

У всі часи праця визначав ціну життя людини, завжди виступав умовою його розвитку, відмітною ознакою живої людини. Він показував шлях до вдосконалення, набуття сили і волі. У нас з вами чомусь дані цінності життя втрачають свій вплив і пріоритетною цінністю стають гроші. Вони стають сенсом, метою, суттю. Ми до них прагнемо, їх хочемо, через них страждаємо, мучимося, вбиваємо. У нас проникає жадібність, агресія, ненависть, заздрість, всі пороки, розтління нашої душі й життя. Ми прагнемо до того, щоб нічого не робити, а мати. Ми хочемо бути "мурчал", "дивляться". У нашому суспільстві оселилося невігластво, спрощенство, прислужництво. Присутній невтомне невдоволення життям, похмура апатія, безнадійна нудьга, ми добровільно вбиваємо себе, опускаючись до дитячих примх або скотинячих насолод. Ми навіть свій непрофесіоналізм пояснюємо тим, що нам мало платять. Вигороджувати себе, брешемо собі і всім іншим. Але найсумніше, що ми цього не розуміємо.

Ми чомусь забули, що будь-яка праця - це перше і основне умова нашого життя. Саме він дозволяє кожному з нас розкрити свої сутнісні сили, сформувати внутрішні особливості, здібності. Саме за допомогою праці в людському індивіді відбувається розвиток і підтримку людської гідності, його совісті, щастя, внутрішньої задоволеності, залученості і причетності до життя. Саме праця має якусь внутрішню силу, яка наповнює нас і перетворює всю нашу внутрішню суть. Життєдайної сили праці не можна успадкувати й купити, вона проявляє свою благодатну владу лише над тим, хто трудиться, трудиться з душею, прагнучи максимально проявити свою своєрідність, радіючи праці як засобу прояви і творення себе. Тоді в нас прокидається особлива радість, яка пронизує наше істота, наповнюючи його особливим впливом, повнотою, задоволеністю, причетністю і залученістю в життя. Розумова праця впливає на розвиток наших сил і здорове нормальний стан людського тіла, яке, на жаль, не всіма зізнається. Ми не хочемо зрозуміти, що бездіяльність наших душевних здібностей і при фізичній праці надає шкідливий вплив на наше тіло. Будь-яка хвороба - це наша нечиста життя. Це незрозумілі знання, неосвоєні можливості, скоєні помилки, допущена нами лінь - як фізична, так і інтелектуальна. Це в реальності неосвоєна психіка як властивість високоорганізованої матерії і наш неосвоєний внутрішній світ. Сильне ж розвиток нашої нервової системи розумовою працею дає незвичайну живучість нашому тілу, але ще більшою мірою впливає на розвиток нашого внутрішнього світу, нашої душі. Існує психічний закон, що насолоди, якщо вони не супроводжуються працею, не тільки швидко втрачають свою ціну, але також швидко спустошують серце людини і забирають у нього одне за одним всі його найкращі гідності. Саме праця, фізичний і розумовий, є життя, саме він дозволяє глибше зрозуміти світ і повніше реалізувати, проявити себе. Без спраги серйозної праці наше життя не може бути ні гідної, ні щасливою. Але таке ставлення до нього можливо тільки тоді, коли ми серйозно ставимося до свого життя і розуміємо, що тільки самі зможемо бачити своє життя. Наші помилки, недосконалість повертається до нас як якийсь результат, як якась навколишня реальність. Це ті ситуації, в які ми потрапляємо, ті люди, які нас оточують, ті проблеми, з якими ми стикаємося, ті умови, в яких живемо. Ми думаємо, що це випадковість (нам так зручніше), в реальності це те, за що ми не хочемо брати на себе відповідальність, від чого пробуємо відмовитися і'' втекти''.

Світ дійсно безмежний і є ще багато цікавого, незрозумілого, неосвоєного. Людина не примітивний, у нього є чудовий інструмент, завдяки якому можна пізнати багато що і цей інструмент - мозок. Людина може не просто тупо існувати, а осмислювати, творити, розвивати. Світ людських можливостей і здібностей безмежний. Головне володіти своїм мозком і тілом. Може пора стати повноцінною людиною і освоїти свій потенціал. Пора згадати, що все, що ми робимо, треба робити - по справжньому, всерйоз. Життя не гра, а шлях, який треба пройти.

У нас не вистачає сміливості подивитися правді в очі і визнати свою недосконалість, взяти на себе відповідальність за своє життя і змінити дану ситуацію. МОЖЕ, насмілюся?

А. ДАНИЛОВ, О. АЛЕКСЄЄВА.

Повністю статтю читайте в газеті " Голос України ".