У колі п'ятому. Фракцію регіоналів рано списувати з рахунків

Робота Верховної Ради п'ятого скликання стартувала в атмосфері загального піднесення. Поки парламентські новачки, яких в новому скликанні більшість, обживають сесійної зали і кулуари, вожді фракцій ведуть переговори про створення коаліції. Хоча ініціатива належить трьом фракціям, "регіоналів" рано списувати з рахунків - надто вже численна у них фракція.

Білосніжна уніформа фракції БЮТ стала однією з головних новин першого парламентського дня. Якщо врахувати, що через день багатьом активістам-"безсрібників" вручали красиві медалі та інші цяцьки на честь успішно проведеної виборчої кампанії, нескладно здогадатися - Юлія Володимирівна приділяє багато уваги проблемам внутрішньокорпоративної комунікації. Її можна зрозуміти - сьогодні лідеру БЮТ доведеться домогтися або прем'єрського портфеля, або статусу лідера парламентської опозиції. До речі, і один, і інший варіант передбачають курс на максимальне наближення президентських чи парламентських виборів - підтримувати високий рейтинг до чергових виборів буде надзвичайно непросто навіть такому небезталанний публічного політику, як Тимошенко. У будь-якому випадку важливо буде зберегти не тільки горезвісну команду, а й другу за чисельністю парламентську фракцію. Від нардепів в останні роки потрібні не тільки пальці, щоб голосувати, а й лікті і плечі, щоб пробиватися до трибуни і президії. Бютівці зайво бадьоро заявляють про те, що розраховували на власну настільки значну численність, практика показує: управляти громіздкою фракцією дуже непросто.

Цю істину ще раз підтвердили і "регіонали" - 186 депутатів (за словами Януковича, найчисленніша фракція в Європі) не змогли перешкодити переносу наступного пленарного засідання на 7 червня. Поразка, нехай і не смертельне, але образливе. До речі, Віктору Федоровичу ще доведеться подумати над тим, як ліквідувати недобрі чутки про його швидке випровадження в почесну відставку з поста партійного лідера. Поки його рятує хіба що відсутність політика, якого безболісно для інтересів основних "донецьких" спонсорів можна поставити рулити громіздко-примхливої ??організацією. Але якщо "регіонали" візьмуть участь у формуванні коаліції, то така людина може з'явитися.

Всім вождям великих фракцій доведеться добре подумати, як же організувати роботу своїх депутатів так, щоб вони не просто приходили на засідання відбувати номер, а й ефективно голосували. Від депутатської фракції найчастіше потрібна не величезна чисельність, а ефективність і злагодженість дій. Перші в історії України пропорційні вибори призвели до того, що у великих депутатських представництвах спостерігається химерна суміш абсолютно самодостатніх людей та нардепів, що стали такими завдяки милості Божої і прихильності партійних бонз. Вождям фракцій не варто сподіватися на імперативний мандат - ця норма, хоч і прописана в Конституції, але нормативного акту, що регулює прив'язку парламентарія до певної фракції, поки в природі не існує. Оскільки в інші гарячі дні буває десятки голосувань, надзвичайно важко буде забезпечити результативне прийняття рішень. Та й обіцяна Юлією Володимирівною членам коаліції чистка в разі відмови підтримати її кандидатуру на посаду прем'єра виглядає лише заходом залякування, а не реальним механізмом впливу. Варто відзначити: парафовану Тимошенко і Морозом коаліційна угода передбачає мораторій на розширення складу коаліції і заборона добирати відсутні голоси за рахунок опозиції, якщо одна з трьох фракцій виступає проти того чи іншого рішення. При цьому навіть приблизний аналіз порядку денного дозволяє стверджувати: контраверсійних питань буде предостатньо, і присутньому 243 голосів може елементарно не вистачити.

Вітчизняна практика показує, що найкращим засобом консолідації фракції є поділ кадрових портфелів. Не випадково в пресі вже з'явилася інформація про кадрові претензії "Нашої України", погано порівнюватися з реальним впливом фракції на ситуацію. До речі, пропрезидентській політичній силі сьогодні безумовно нездужає. У разі створення коаліції, яка не дозволить задовольнити кадрові претензії провідних "нашоукраїнців", з однієї тільки НСНУ можуть відмежовуватися кілька партій. У цьому немає нічого дивного: Народний Союз "Наша Україна" думав себе преторіанською гвардією Віктора Ющенка, але президент не поспішає користуватися запропонованою вірністю, вважаючи за краще маневрувати в політичному просторі, не прив'язуючись ні до однієї партії. На цьому тлі навіть не потрапили в парламент ПРП та УНП відчувають себе позитивно: відмовившись від злиття і поглинання з НСНУ, вони зберегли ідентичність і гідність.

До речі, президентська ініціатива пов'язати призначення прем'єра з формуванням Конституційного Суду може завести процес формування коаліції в глухий кут. Очевидно, що спроба заповнити вакансії в Конституційному Суді без участі "регіоналів" викличе їх різкий протест, а їх залучення до переговорного процесу може спровокувати демарш соціалістів і бютівців. Перші вже вустами Миколи Рудьковського пообіцяли покапризничать, інші настільки вжилися в імідж "воїнів Світла" (до речі, хто така Світу? У них начебто Юля вождем - авт.), Що будь-які наміри президента і "Нашої України" назустріч "регіоналам" будуть вважати провокацією . Віктор Андрійович, управлінську геніальність якого невтомно звеличує Олег Рибачук, елегантно загнав себе в цугцванг. Якщо створюється "коаліція трьох" без задоволення претензій "Нашої України", пропрезидентський блок осиплеться як колір з дерев, що не подарувавши навіть мінімальної зав'язі. Криза президентської політичної платформи, ймовірно, підштовхне "регіоналів" і БЮТ до ініціювання дострокових парламентських виборів, в ході яких спробують остаточно розділити між собою країну. "Широка коаліція" виштовхне Мороза і Тимошенко з парафованою коаліційною угодою не тільки в опозицію, а й на вулицю. Якщо на Банковій можуть ще екстреної мобілізацією зусиль стримати Сан Санича, то з Юлією Володимирівною провернути подібний фокус буде складно. Вона вже скуштувала солодкість народного милування своєю персоною під час виборчої кампанії і постарається використовувати хвилю схвалення своїх дій для задоволення спраги влади.

Втім, в цих розкладах є один нюанс: поки ніхто з більш-менш авторитетних експертів не прогнозує, що приступила до роботи Верховна Рада оттрубіл повну п'ятирічку своїх повноважень. І перший дед-лайн з формальної точки зору настає вже 25 червня. Цікаво, наскільки прорізався метал в президентському голосі стане каталізатором процесу формування коаліції та вплине на її формат? Але є й інший, тимчасово риторичне питання - чи не послужить несподівана спалах президентської активності причиною формування антиющенківської коаліції?

Євген МАГДА, DailyUA