Ще один "проффессор"! Тепер з Генпрокуратури

У період дикого накопичення приватного капіталу, отак на початку 90-х, в Радянському Союзі різко виріс попит на юристів. Сотні вузів зверталися в Держкомітет СРСР з народної освіти з проханням збільшити план прийому студентів за спеціальністю "Правознавство". По-стахановськи заходився штампувати юридичні кадри і Дніпропетровський державний (нині - національний) університет. Вже через три роки (!) Після надходження на заочний факультет людина могла отримати диплом про другу вищу освіту. Серед випускників прискорених курсів ДГУ значиться і заступник Генпрокурора України Тетяна Корнякова.

"УК" провела розслідування професійної кар'єри Тетяни Всеволодівни. В результаті - в полку українських "проффессор" прибуло!

У липні 2002 року Святослав Піскун в новій для нього іпостасі Генерального прокурора України безжально розігнав усіх заступників свого попередника Михайла Потебенька. Піскун позбавився всіх одіозних фігур, та й професіоналів теж. Своє прокурорства він хотів почати з чистого аркуша. Однією з перших була вписана в цей лист Тетяна Корнякова, яка стала заступником Піскуна.

У той час журналісти намагалися з'ясувати, хто ця дама, проте в довідниках типу "Хто є хто в Україні" була відсутня будь-яка інформація про Корнякової. Відомо було тільки, що на посаду заступника Генпрокурора вона прийшла з Дніпропетровської обласної прокуратури. Де обіймала посаду заступника обласного прокурора. Сьогодні Тетяна Всеволодівна продовжує невтомно трудитися в ГПУ під "крилом" Святослава Піскуна. Зате інформації про неї з'явилося набагато більше. Деякі відомості про чудесне кар'єрному зростанні Корнякової потрапили до редакції "УК".

До розслідування нас підштовхнула біографія Тетяни Корнякової, опублікована на офіційному сайті Генеральної прокуратури. Там буквально написано наступне: "У 1981 році закінчила Дніпропетровський металургійний інститут та юридичний факультет Дніпропетровського державного університету". А нижче перераховані основні віхи кар'єрного зростання. Вони вражають!

За десять років - з 1992 по 2002-й - Тетяна Всеволодівна примудрилася з помічника районного прокурора вирости до заступника Генерального! Деякі на подібне сходження по кар'єрних сходах витратили підлогу свого життя.

Тому "УК" вирішила з'ясувати, хто ж насправді Тетяна Корнякова - геній - юрист чи кадровий гомункулус, вирощений на грунті зв'язків, кумівства і корупції?

Відповідно до виписки з трудової книжки Тетяни Всеволодівни, її професійна біографія до набуття Україною незалежності, - типова калька рядового партійного працівника.

У 1974 році - секретар-друкарка середньої школи № 52 міста Дніпропетровська. Далі - 1976-1981 - навчання в Дніпропетровському металургійному інституті (за фахом "інженер хімік-технолог"). До 1982 року - лаборант, завідуюча лабораторією ДМИ. У тому ж році Тетяна Корнякова розриває зв'язку з технічною інтелігенцією. І кидається у вир партійно - політичного життя - спочатку стає комсомольським інструктором, а в 1984 році - завідуючої відділом Ленінського райкому комсомолу м. Дніпропетровська. У 1985 році вона вже другий секретар райкому комсомолу!

Не поганий ріст, чи не так?

У 1987 році Корнякова відправляється працювати на Дніпропетровський лакофарбовий завод. Трудиться вона там неповних чотири (!) Місяця. Але навіть за стільки короткий термін наша героїня встигла вибитися з інженера-технолога в майстра цеху! Після цього Тетяна Всеволодівна повертається до будівництва комуністичного світлого майбутнього. З грудня 1987 года, маючи за спиною необхідний "заводський" стаж, вона стає спочатку інструктором пропаганди, а потім - завідуючою ідеологічним (!) Відділом Ленінського райкому партії м. Дніпропетровська.

Наступний запис в трудовій книжці датована вже пострадянським періодом - 14.01.1992 рік. Корнякова призначена старшим інструктором відділу кадрів прокуратури Дніпропетровської області. А через 11 місяців, у грудні 1992 року Корнякова стає помічником районного прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська та "юридично грамотно" починає вершити долі людей.

Через два роки, в листопаді 1994 року - старшим помічником райпрокурора. Через місяць (грудень 1994 р.) - прокурором відділу прокуратури області. Через 10 місяців (жовтень 1995 года) - начальником відділу прокуратури області. Через півроку (травень 1996 року) - перебирається до Києва на посаду начальника відділу управління загального нагляду Генеральної прокуратури України (саме в цей період ГПУ керував Ворсинов). Вражає, чи не так?

Ось тут і починається найцікавіше!

Працювати в органах прокуратури Тетяна Корнякова почала без будь-якого юридичного освіти! А стаття 46 Закону України "Про прокуратуру" чітко визначає вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих. Такими призначаються особи, які мають вищу юридичну освіту. Ті, хто не має досвіду роботи за фахом, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року!

Згідно з офіційними документами, Тетяна Корнякова вирішила здобути профільну освіту вже після того, як була прийнята на роботу в прокуратуру! Ну, правильно! Без нього на прокурорській кар'єрі можна ставити хрест. У серпні 1992 року Корнякова написала заяву до Дніпропетровського державного університету з проханням зарахувати на заочне навчання історичного факультету (?!) За спеціальністю "правознавство".

Особливо вражає власноруч зроблена нею запис, якій вона пояснює, що хоча вже й працює за даною спеціальністю, але має необхідність отримання повної (!) Знань у даній області! Без іспитів, пройшовши формальне "співбесіду" її зараховують до ВНЗ. Зауважимо, що ніякого юридичного факультету на той час там не було!

В Указі університету № 1329 від 31.08.1992 року написано, що Корнякова зарахована на заочне навчання за спеціальністю "Правознавство". "Прокурорське" освіту вона отримала за прискореною заочною програмі - всього за три роки. Хоча ДГУ не мав права випускати таких "незакінчених" спеціалістів. Згідно з довідкою Дніпропетровського національного університету, підписаній першим проректором Кучубеем О.О. і начальником навчального відділу Вербою О.В., 1992 року ДГУ не отримував дозволу від Міносвіти України готувати фахівців за спеціальністю "Правознавство" у скорочені терміни, як це мало місце в 1995 році. Тому Корнякова разом з чоловіком повинна була "відтрубити" в університеті "від дзвінка до дзвінка", тобто всі шість (!) Положеннях років.

Мало того, навчаючись в ДГУ, Корнякова не вивчають цілий ряд дисциплін нормативного циклу (прокурорський нагляд, господарське право, кримінологія і т.д.), а також не пройшла спеціалізацію. Але це їй не завадило всього через рік після закінчення університету вже "прокурорствовать" в рамках всієї України на посаді начальника відділу Генпрокуратури ...

Але Тетяна Корнякова не тільки працювала і вчилася. Самим щасливим чином вона потрапила під справжній зорепад у вигляді спеціальних звань. Класні чини Т.Корняковою присвоювалися так оперативно, що протягом одного місяця (!) Вона встигала отримати два звання! У грудні 1994 року - юрист 2-го класу, в жовтні 1995 року - юрист 1-го класу і молодший радник юстиції, через сім місяців (червень 1996 року) - радник юстиції, через три місяці (жовтень 1996 року) - старший радник юстиції . За два роки вона отримала п'ять класних чинів! Сьогодні вона вже має звання державного радника юстиції 2-го класу.

У наявності - грубе порушення законодавства України. Відповідно до статті 47 Закону України "Про прокуратуру", класні чини присвоюються залежно від займаних посад і стажу роботи. Крім того, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України передбачає терміни перебування в класних чинах: юрист 3 класу - 2 роки, юрист 2 класу - 2 роки, юрист 1 класу - 3 роки, молодший радник юстиції - 3 роки, радник юстиції - 4 року, старший радник юстиції - 4 роки. Тобто в сумі - 18 років. А Тетяна Корнякова в прокуратурі - всього то 13 рочків!

Чи не погребувала Корнякова навіть нагрудним значком "Почесний працівник прокуратури України", який отримала у квітні 2001 року. Відповідно ст. 2 Положення про нагрудний знак "Почесний працівник прокуратури України", затвердженого указом Генпрокурора від 09.02.2000 року № 113, цим знаком нагороджуються працівники, які пропрацювали в органах прокуратури не менше 10 років. На момент отримання значка стаж роботи Корнякової у прокуратурі складав 8 років і 4 місяці.

Але Бог з нею, з медалькою! Тетяна Корнякова, незаконно отримуючи класні чини, по суті, капітально грабувала державу, здійснюючи розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах! Адже за кожне присвоєне звання їй додавалися різні виплати, пільги, росла зарплата, збільшується пенсійний коефіцієнт. За великим рахунком, Корнякова, а також ті, хто її просував, грубо порушили закон. Їх дії виходять за рамки дисциплінарного проступку.

Не дивно, що сьогодні Генеральна прокуратура, якій в часності керують такі "заочні кадри", як Корнякова, перетворилася в основний суб'єкт протиправної діяльності. У порівнянні з ними, повинні відпочивати всі інші українські "проффессор".

Крім того, як можна на Україні вірити в силу Закону, коли його "раби" їм відверто нехтують?