Мороза з воза - Юлі легше!

Вчинок Олександра Мороза, який зробив можливим реванш "регіоналів" у 2006 році, призвів до найгострішого політичного протистояння в країні і що викликав вкрай негативні емоції у багатьох українців, став головною причиною поразки СПУ на нинішніх виборах. Висловлювання про дволикого Януса на адресу лідера СПУ з боку частини його колишніх соратників, представників опозиції і Президента Ющенка дали на виборах 30 вересня очікуваний результат.

Оціночні метаморфози

"Зрадник", "зрадник", "Іуда" - такі й подібні прізвиська в поєднанні з ім'ям Мороза заповнили інформаційне поле України в перші ж дні після формування влітку минулого року парламентського альянсу ВРХ. Істотно приклався до створення даного кліше колишній багато років "правою рукою" лідера соціалістів Йосип Вінський. Скільки могли, підсобили у справі опису "ганебного вчінка" Мороза політики з БЮТ і "Нашої України". Юлія Володимирівна, зокрема, розповідала в парламенті про "шелест купюр", а "бютівець" Ляшко навіть поінтригувати магнітофонного записом, нібито доводить факт підкупу "регіоналами" Мороза за $ 300 млн. Хоча, як відомо, це виявилося мильною бульбашкою.

Потім розмови про продажність спікера дещо вщухли. Винуватцем провалу демократичної коаліції політики, журналісти та громадськість все рідше стали називати Олександра Мороза, переводячи свої погляди в цьому плані з нього на керівництво "Нашої України" і особисто Віктора Ющенка.

Справа в тому, що багато хто очікував після "бліцкригу" Мороза подальших його вчинків, що підтверджують крамольність намірів головного соціаліста - як то: маріонетковий запобігання перед "регіоналами" і урядом Януковича, відмова від деяких програмних положень СПУ на догоду новим політичним партнерам, "наїзди" на колишніх соратників і опозицію, і т.п.

Однак нічого подібного в 2006 році не відбувалося. Дивлячись на Олександра Мороза і вслухаючись у його слова під час численних виступів, багато хто бачив, що він анітрохи не схожий на людину, "яка не знає, куди очі подіти". Мороз, навпаки, не ухилявся від прямої відповіді і, схоже, був переконаний у своїй правоті. Аргументи, що наводяться главою СПУ у виправдання своїх дій, що не здавалися надто надуманими або слабкими.

Ця обставина згодом мусила визнати, ймовірно, значна частина українського політбомонду. Приклад тому - ремарка Юрія Луценко з трибуни Верховної Ради. Коли колишній соціаліст напередодні своєї відставки з поста глави МВС голосно стукнув дверима, звинувативши в корупції поіменно багатьох "регіоналів", і при цьому, заявивши не тільки про своє вливання в ряди опозиції, а й про надії побачити аналогічні дії в майбутньому від Олександра Мороза. Хоча перед тим Луценко однозначно висловлювався про зраду своїм колишнім шефом ідеалам Майдану у зв'язку з утворенням "антикризової" коаліції.

Про прорахунки соціалістів

Підтримка Олександром Морозом у другому турі останніх президентських виборів кандидатури Віктора Ющенка була з його боку цілком логічним вчинком. Оскільки перемога Януковича означала в тих умовах продовження епохи "кучмізму", проти якого вже давно боролися соціалісти і їх лідер. А ось кілька пізніше Мороз та інші керівники СПУ допустили якщо не помилку, то, як мінімум, недалекоглядність.

Після відставки уряду Тимошенко в 2005 році перед Морозом постала серйозна проблема - його (і партії) реакції на що стався політичну кризу. У соціалістів був тоді найкращий вибір, ніж вони зробили. Більш правильним кроком СПУ в той час став би, можливо, вихід її членів з уряду.

Причому, не обов'язково відразу (восени 2005 року). Ще ефектніше демарш соціалістів виглядав би на початку 2006 року, після дворазового подорожчання імпортного газу внаслідок непрозорого січневої угоди в Москві. Соціалістична фракція у ВР на чолі з Морозом змогла б у такому випадку виступити з критикою на адресу уряду Єханурова і Президента Ющенка. Як у зв'язку з корупційними діями - зокрема, тодішнього керівництва "Нафтогазу", так і на увазі погіршення економічних показників у кінці 2005 - початку 2006 років. При цьому, не кидаючись відкрито в обійми до БЮТ.

Результати парламентських виборів у березні 2006 року показали, що український народ дуже гостро відреагував на трапилися в країні політичні катаклізми. Більш яскраво це продемонстрували показники БЮТ - 22% і НУ - 14% (у той час як на початок виборчої кампанії НУ навіть випереджала БЮТ). Олександр Мороз не розгадав таких різких тенденцій в настроях електорату. Соціалісти отримали лише 6% на виборах у 2006 році, а могли б - у два рази більше.

Якби СПУ відкликало тоді своїх міністрів з уряду і перейшло в опозицію, за цю партію проголосували б додатково частина з тих, хто підтримав на торішніх виборах БЮТ. А ще більше голосів соціалісти відібрали б у Партії регіонів, так як у людей на сході і на півдні України з'явився б серйозний не "помаранчевий" і не комуністичний вибір - крім "регіоналів".

Морозні думки

А ось вихід з демократичної коаліції і входження в антикризову влітку 2006 року своєю помилкою Олександр Мороз не визнає досі. На його думку, керівництво "Нашої України" і почесний глава НСНУ Ющенко вели тоді відверто нечесну гру, проводячи паралельні переговори з "регіоналами". Такі дії "партнерів" не могли не змусити Мороза "тримати вушка на маківці". Висування "нашоукраїнцями" на пост спікера Петра Порошенка остаточно розставили для глави СПУ всі крапки над "i".

Якби відбулася демократична парламентська коаліція, то вона була б приречена на розвал вже восени 2006 року - пояснював свої дії Мороз. Уряд Єханурова, практично, не підвищило вартість комунальних послуг для населення, і це змушена була б робити прем'єр-міністр Тимошенко. Що дало б "переконливу" причину для народного невдоволення, критики уряду у ВР і переформатування парламентської коаліції. Втім, привід міг бути знайдений і будь-якій іншій. Після чого політичну весілля зіграли б Партія регіонів і "Наша Україна".

І від такого "шлюбу" країну очікували б не просто нелегкі часи, але й без перспективи швидких змін. Оскільки цілі у членів фракції "регіоналів" і більшості депутатів НУ були єдині - успішність власного або опікуваного ними бізнесу. А парламентських голосів у двох цих політичних сил виявилося б достатньо. До того ж істотну "допомогу", якщо буде потрібно, їм надали б частина депутатів з БЮТ.

Саме для того, щоб в українському парламенті не сталося такого "гримучого" розкладу (Клондайк для олігархів - ящик Пандори для народу), а СПУ при цьому не опинилася на політичних задвірках, Мороз і пішов на участь в антикризовій коаліції. Так мотивував головний соціаліст створення антикризової коаліції. Додаючи, що СПУ стане дієвим гальмом для Партії регіонів, якщо остання і уряд Януковича почнуть переходити в своїй поведінці за рамки "пристойності". А вже тим більше, якщо заміряться відкрито відновити адміністративно-кримінальне свавілля, їх чинили ними ж в 2003 і 2004 роках з благословення Кучми.

І дійсно, восени 2006 року Олександр Мороз продемонстрував "регіоналам" свою силу, принциповість і небажання дудіти з ними в одну дуду - при голосуванні, наприклад, за закон про Голодомор. Хоча спікер своїми поправками, узгодженими з Ющенком, практично, і нівелював головну установку президентського варіанту закону: замість слів "геноцид української нації" з'явилося безглузде з юридичної точки зору визначення - "геноцид українського народу". Але не вийшло і по-"регіональному". А це був явний знак того, що Сан Санич не згоден грати другу скрипку в оркестрі ВРХ.

Фатальна помилка лідера СПУ

Якби в такому ж дусі Олександр Мороз вів і далі свою гру, то, швидше за все, дострокових виборів у 2007 році, обірвавши його політичну кар'єру, і не було б. Верховна Рада V скликання, хоча і хитко і хитко, але відпрацювала б весь покладений термін.

Однак наприкінці 2006 і початку нинішнього року парламентська коаліція, а значить, і Мороз, як голова Верховної Ради, допустили ряд серйозних політичних прорахунків.

Перший з них - це подолання вето Президента і прийняття в союзі з БЮТ закону про Кабінет Міністрів. Природно, такий крок не міг не змусити Віктора Ющенка і його оточення серйозно задуматися. Прийняття цього закону не принесло помітних дивідендів уряду і коаліції, зате підштовхнуло юридичних радників Президента до активізації з пошуку нових методів ослаблення Кабміну. Виграла ж від усього цього лише Юлія Тимошенко, яка, до речі, відкрито хвастає перед своїми прихильниками, що завдяки саме її зусиллям були призначені дострокові вибори.

Головною ж помилкою Олександра Мороза стали його слова на початку 2007 року про 300 парламентарів в коаліції до травня і схвалення політичної рокіровки депутатської групи Кінаха. Вже не важливо, що конкретно мав на увазі тоді спікер під своєю фразою, але це переповнило чашу терпіння Віктора Ющенка, і Указ про достроковий розпуск Верховної Ради у квітні був підписаний.

Пояснюючи причини розпуску парламенту, Президент заявив, що внаслідок вчинку Олександра Мороза у 2006 році було спотворено думку народу, висловлену ним на виборах. Даний меседж був, природно, активно використаний під час виборчої кампанії агітаторами від БЮТ і НУ-НС.

В результаті СПУ не подолав на дострокових виборах прохідний бар'єр, що й зробило можливим формування коаліції з "помаранчевих" сил. Адже якби соціалісти набрали 3%, то БЮТ і НУ-НС не отримали б сумарного більшості. І в цьому випадку питання про можливе прем'єрство Юлії Тимошенко навіть не піднімалося б. Більшовики складалися б, поза всяких сумнівів, з фракцій Партії регіонів, СПУ, КПУ і Блоку Литвина.

Так що потрібно визнати, що в змаганні між Морозом і Тимошенко, що почався влітку 2006 року, виграла леді Ю. Олександру Олександровичу вже більше 63 років і за українським законодавством він вважається людиною непрацездатного віку. Стати ж восени 2007 року політичним пенсіонером Морозу, а Соціалістичної партії піти (можливо, і назавжди) в область маргінесу, більше інших допомогла смертельно ображена ним у минулому році Юлія Володимирівна.

фото ВВС Україна" Хотілося б, щоб уряд Тимошенко було створено і щоб воно опрацювало хоча б два роки ", - висловив своє побажання в четвер (4 жовтня) в" Голосі України "Олександр Мороз. Цікаво, висловиться чи Юлія Тимошенко у відповідь взагалі, і чи буде в її словах хоч трохи теплих нот для свого, тепер уже колишнього, суперника? ..