Хліб з присмаком крові і пальців
Приватний хлібозавод № 10 з'явився в Дніпропетровську роки три тому. Але нині його продукцію споживає вже п'ята частина городян. Сучасне обладнання, новітні технології забезпечують, за словами головного інженера Л.Чашкіна, висока якість хлібобулочних виробів і успішну їх реалізацію. Начебто повний ажур. Але, виявляється, лише з фасаду. Паски-то, як це не гірко, часом замішуються тут на поті і сльозах неповнолітніх. Саме їх прихована експлуатація і забезпечує надприбутки. Але шила в мішку, навіть борошняному, не сховаєш.
17-річна Світлана Лісоченко влаштувалася на хлібобулочну "десятку" після закінчення школи в липні 2004 року. Прийняли дівчину, як кажуть, втемну - без відповідного наказу, що не проінструктували, що і як робити. Просто підвели до робочого місця, показали, як наклеювати на хліб фірмові етикетки - справа, мовляв, нехитре, так що дій. Працювати Світлані доводилося по 12 годин - і вдень і вночі. За мізерну загалом-то зарплату. А трудову книжку їй оформили лише в лютому 2005 р. І то після нещасного випадку ...
У той нещасливий для неї ранок, о 5.15, Світлана почала очищати від тесту машину. І раптом її ліва рука потрапила в крутяться гвинти. Травма була серйозною - відкритий перелом великого пальця, пошкоджено два сусідніх. Змінний майстер Іванова веліла працівниці йти в лабораторію. Чергували там технолог і медпрацівник зобов'язані були відразу ж викликати "швидку". Але замість "03" почали надзвонювати додому головному інженеру хлібозаводу Чашкин. Леонід Васильович примчав на підприємство і в машину поряд з калік робітницею посадив НЕ медпрацівника, як слід було б, а чергового технолога на ім'я Олена. А по дорозі до лікарні розписав майбутні ролі таким чином: Світлана, мовляв, повинна повідомити лікарям, що поранила руку у себе вдома. А технолог Лена зовсім і не працівник підприємства, а її сестра. А він, Чашкин, нібито випадково опинився поруч і серця взяли зголосився доставити потерпілу до лікарні. Уловлюєте, навіщо все це було затіяно?
Черговий лікар Владислав Залевський та медсестра Наталія Шеріна відразу здогадалися, що травма виробнича, а не побутова. І зажадали розповісти, як усе було. Але Світлана, за словами лікарів, стояла на своєму.
Через 17 днів Світлану з незагоєною рукою виписали на амбулаторне лікування. А в середині березня вона знову опинилася в міськлікарні - рука все не заживала. Очевидно, чийсь розрахунок був простий - інженер з техніки безпеки Луценко добре знав, що після перебування їх працівниці у стаціонарі більше трьох тижнів може бути відкрито кримінальну справу ...
А лікування все затягувалося, і незабаром в сім'ї вже стало не вистачати грошей на дорогі ліки. Але власники заводу, схоже, вирішили, що доля покаліченою працівниці їх вже не стосується. Так і не дочекавшись допомоги, мати і дочка стали шукати правду в різних інстанціях. Звернулися вони, зокрема, і в обком партії "Батьківщина". Але саме після цього керівництво заводу звинуватило сім'ю постраждалої мало не у всіх смертних гріхах. Адже дівчині, обурюються тепер панове Чашкин і Луценко, така увага чинився: роботу їй дали, відвезли в лікарню, оплатили операцію. І взагалі, відводячи очі вбік, нарікає Сергій Євгенович, постраждала, мовляв, сама винна ...
До речі, на місці події журналісту "ВВ" побувати так і не довелося - не пустили. Там, мовляв, якісь секретні технології та обладнання. Не показали нам і ксерокопію переписаного заднім числом акта про НП. Як і книгу наказів, табелі виходів на роботу, відомості про видачу зарплати. Внутрішнього споживання, мовляв, документи, так що розголошенню не підлягають ...
Дніпропетровщина, як відомо, лідирує по виробничому травматизму. А, можливо, і по тіньовій економіці з її подвійною бухгалтерією. Та й, швидше за все, за злочинною експлуатації праці взагалі і дитячого зокрема. Горький приклад - випадок зі Світланою, якій наприкінці травня виповниться 18 років. Вісім місяців не видавали наказ про прийом її на роботу, не оформляли трудову книжку, без навчання та інструктажу з техніки безпеки змушували неповнолітню трудитися по 12 годин підряд. Навіть вночі, що категорично заборонено законом. А покалічивши, намагаються тепер приховати свою провину і піти від відповідальності.
Прокуратура Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровська начебто порушила кримінальну справу за даним фактом. Якщо вона дійде до суду, то багато таємного розкриється. А поки на десятому хлібозаводі нібито всерйоз взялися за дотримання правил техніки безпеки. Ажур обіцяють не тільки з фасаду.
Борис Матющенко, "Вечірні вісті"