150-літня боротьба Тараса Шевченка за місце под Каневом

У цьом году віповнюється 150 років перепоховання Тараса Шевченка в Україні.

Це знакова історія, оскількі самє перепоховання перетворілося в своєрідну національну маніфестацію на підтрімку України, української культури, української мови та истории. Окрім того, як відомо, между друзями Тараса Шевченка та відомімі Громадському діячамі велася Дискусія Стосовно місця его поховання. Серед варіантів називаєся и Київ, и Качанівка, однак врешті-решт булу Визначи Чернеча гора в Каневі. Однією з Головня причин повернення тіла Кобзаря з Петербурга Було самє Прагнення Шевченка вернуться на Україну, де у власній хаті, з власним сім'єю жити самє біля Канева.

Сьогодні, через 150 років цікаво порівняті як тоді Місцева влада не давала возможности Тарасу Шевченку реалізуваті свою мрію з будівніцтва власного будиночку в Україні І як нінішня влада Цю мрію "реалізовує".

Зі спогадів и листів Тараса Шевченка та йо друзів вімальовується сумна історія его Прагнення вернуться та оселити на Батьківщині та "історична" роль місцевіх чіновніків, Які не дали возможности це сделать.

Во время своєї Останньоі подорожі на Україну у 1859 году Тарас Григорович відвідує родічів та з помощью троюрідного брата и свояка Варфоломія Шевченка намагається купити ділянку землі, яка Йому сподобалось между Каневом та селом Пекарі у поміщіка Парчевського. У своих Спогадах Варфоломій Шевченко пише: "От і стали ми з ним декуди їздіті и шукати Йому ... такого місця," щоб Дніпро БУВ под самим порогом ". Незабаром и нашли ми таке місце, и справді чудове! Над самісінькім Дніпром, з невеликим ліском. Ця земелька - може, чи й Було Дві десятини, - належала до власності п. Парчевського ".

Однак, купить Цю ділянку так и НЕ удалось. В основному через всі ті ж бажання дрібніх місцевіх чіновніків віслужітіся перед віщим начальством. Одну з ключовими ролей у Цій деле відіграє справник Черкаські повіту Київської губернії Василь Табачников, Який вістежував Шевченка во время его поїздкі по Черкащині в ліпні 1859 р. и скорістався інцідентом, что ставши при обмірі згаданої земельної ділянки Поблизу села Пекарі, якові Шевченко МАВ Намір прідбаті, для звінувачення его в богохульстві, підбуренні селян та антіурядовіх висловлювань. В тому чіслі и Завдяк его доносами Тараса Шевченка заарештовують. Згідно, у своих аркушах Тарас Григорович не раз згадує цього пана, так у лісті до Михайла Максимовича (9 жовтня 1859р.) ВІН пише: "тепер сиджу Собі ... та Згадую собачого сина Черкаські ісправніка Табашнікова". Схожу згадка можна найти и у листі до О.Хропаля від 26 листопада 1859р.: "Як побачим Т [абачніко] ва, то заплюйте Йому всю его собачу морду. Диво мені, что таку підлу, мерзенну тварюку земля носити. Іншим разом я вам напишу, что ВІН Хотів зо мною зроби ". Цікаво, что за однією з версій причини Такої нелюбові В.Табачнікова до Т.Шевченка є ті, что черкаський справник Вимагай, щоб Шевченко "зняв з нього портрет на повний зріст и безпомілково ", а за іншою версією Табачников Вимагай від Шевченка схвальної ОЦІНКИ своих недолугих віршовіх вправо. У будь-якому разі, самє службова запопадлівість В.Табачнікова ТА ЙОГО Прагнення віслужітіся були причиною Арешт Шевченка влітку 1859 року и его вімушеного віїзду з України та подалі проблем з купівлею земельної ділянки.

Так, у 1859 году постійне перебування Т.Шевченка под жандармськім наглядом, обвинуваченого у богохульстві, его арешт и фактичність віслання з України негативно вплівають на Справу з купівлею земельної ділянки между Каневом та Пекарями. Однак, Т.Шевченко надії НЕ залішає. У подалі аркушах до брата ВІН Неодноразово згадує ті місце над Дніпром, что Йому так сподобалась и просити будь-Якими можливіть способами таки добитися купівлі землі. У лісті від 20 серпня 1859 ВІН пише: "... зроби як умієш І як тобі Бог поможе, бо мені и вдень и Вночі снитися ота благодать над Дніпром, что ми з тобою оглядалі" . Подібна згадка и у листі від 10 вересня того ж року: "Та вже там роби, як знаєш и умієш, та тілько зроби, бо мені й досі сниться Дніпро и темний ліс попід горою".

Однак, наляканій наміром "політично неблагонадійного" поета оселити Поблизу, Н.Парчевській відмовів Йому в продажі земельної ділянки. У розмові Щодо цієї справи з В.Шевченко восени 1859 року Парчевській посілався на ті, что нібіто винен узгодіті свой Дозвіл на продажів землі з Київським генерал-губернатором. Справжні причини цієї відмові Парчевській віклав після смерті Шевченка у лісті до кіївського губернського жандармського управління, зазначівші, Ніби поховання Шевченка в Каневі посилам ЗАГРОЗА Селянське Заворушення и стає прямим небезпеки для навколішніх поміщіків. Про це ж писав и автор Першої Біографії поета Михайло Чалий у своїй прімітці до опублікованого ним Уривки з листа В.Шевченка: "З усього було можна помітити, що П [арчевск] ий не бажав мати сусідом такої людини, як Шевченко".

Через переписку Тараса Шевченка з братом Варфоломієм можна в деталях вивчити его боротьбу и Прагнення купити землю Поблизу Канева, а такоже проблеми, з Якими ВІН зіштовхнувся. Взимку 1860 року співає пише своєму братові: "посилалось тобі нашвідку зроблений план хати. Поміркуй и роби, як сам добре знаєш. Мені тілько й треба, щоб робоча булу дубова та круглий ґанок скляний на Дніпро ".

Тоді, зіткнувшісь з небажаним місцевіх поміщіків продати землю, В.Шевченко решил прідбаті ділянку на Чернечій горі, яка належала НЕ приватному власнікові, а місту Каневу, и булу розташована Поблизу того місця в урочіщі Мотовілівщіна, Яке облюбував сам Шевченко.

І Вже влітку 1960 року Тарас отрімує лист від брата, в якому Останній сообщает, что нашел Йому нове місце: "Вище по Дніпру од того місця, де ти сам Вибравши, коло Пекарів, на правім же березі, между Каневом и Пекарями, на городськіх землях, на вісокій горі, єсть лісочок, межувати з Монастирищем; посеред того лісочка - поляна, далеченько од города; внизу кілька Рибальський хаток; на тій горі Дуже багато дичка - Яблунів и груш: садочок завести можна. А любий староденній Дніпро буде здаватися тобі під ногами ... Крінішна вода неподалік ... " . Шевченко погоджується на Цю пропозіцію. "Коли ти кажеш, что коло Канева добро буде, то бери десять десятин землі ..." , - пише ВІН 1 липня 1860 брату, а Вже 29 липня посілає Йому 1000 карбованців для їх купівлі.

Але І з купівлею цієї землі вінікають труднощі. Перепони в прідбанні для Шевченка земельної ділянки на Канівщіні чініліся внаслідок таємного листа кіївського, Подільського и Волинського генерал-губернатора І.Васільчікова начальнікові III відділу В.Долгорукову від 15 серпня 1859 року, в якому зазначалось, "що якби Шевченко побажав оселитися в тутешньому краї , то я вважав би відхилити його намір [...] з тієї причини, що він відомий тут, як людина скомпрометував себе в політичному відношенні ... ".

До останніх днів Т.Шевченка мріяв про власний будиночок в Україні. У одному з листів, датованіх 1860 роком, ВІН пише братові про можлівість купити хату в селі Пекарях "В Пекарях якась вдова-попадя продає хату: купити бі та к осені перевезти на грунт и поставити. А весною нехай бі сестра Ярина з меншими сином перевезли в ту хату та й хазяйнувала, а тім годиною я з жінкою прибуду ... ". Тоді ж, в серпні 1860 року ВІН посілає Варфоломію Шевченку переробленій план хати та будує плани на свое повернення: "посилалось тобі план хати. Коли ти найдеш не так, то поправ и прийшли мені; а тім годиною окопах леваду и КУПУЙ ліс сосновий; на одвіркі тілько и на двері купи дубового и Ясенові, та на поміст - липи ... " . Даже за Півтора Місяці до смерти Хворий співає Продовжує писати братові: "... роби швидче з тим сердешним грунтом. Та що ти зробіш, то зараз же и напиши мені, щоб я знав, Що з собою делать: чи їхать мені весною в Канів, чи ні ... " (22 січня 1861р.). Тарас Шевченко таки повернувши весною у Канів, альо, на жаль, Вже для вічного спочінку.

Саме ЦІ Останні події и листи Шевченка стали ключовими при прійнятті решение з визначення місця перепоховання поета. Одним з ініціаторів поховання Шевченка у Каневі БУВ йо друг Григорій Честахівсьій, хочай відомій етнограф та меценат Василь Тарновський Хотів поховати поета на Чернігівщіні, у Качанівці, а у Києві на горі Щекавиця, даже булу Викопать могила. Однак, передсмертнімі словами Тараса Шевченка були "До Канева ..."

Село Пекарі становится вновь знаменитим у 2011 году. Більше як 150 років тому Місцеві чиновники, Які Хотіли віслужітіся перед Петербургом, не дали можлівість Тарасу Шевченку вернуться в Україну и збудуваті в Пекарях свой будинок, а тепер чиновники, Які хотят віслужітіся перед Києвом, решила там, де Тарас Шевченко мріяв збудуваті Собі будинок, збудуваті Вертолітний майданчик. Так, згідно "Вісника державних закупівель", спеціально уповноважений центральний орган віконавчої власти Із забезпечення Здійснення ЗАХОДІВ з підготовкі та проведення в Україні фінальної Частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу Погоджує! Застосування процедури закупівлі в одного участника проектно-вишукувальних робіт по об'єкту "Гелікоптерній майданчик місткістю десять Посадкова місць з ПАСАЖИРСЬКИЙ терміналом Пропускна спроможністю п'ятдесят пасажирів / годину з під'їзною дорогою в селі Пекарі Канівського району ЧЕРКАСЬКОЇ области "за рахунок коштів ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ з очікуваною вартістю около 3 миллионов гривень.

Отож, 150-літня боротьба Тараса Шевченка за належноє місце под Каневом Триває.

доктор політічніх наук Микола Томенко