БЮТ і НУ повинні повним складом увійти до коаліції

БЮТ і НУ повинні повним складом увійти до коаліції

"Грабуй награбоване!" - З цим закликом більшовики здійснили революцію, виграли громадянську війну і надовго спотворили обличчя світу. До цього гаслу, в його сучасній інтерпретації, ми ще повернемося. В історії, як це не банально, все повторюється, і не тільки у вигляді фарсу. Нинішня історична "реінкарнація" в Україні відбувається у своєму гіршому - трагічному - вигляді.

Зрада Мороза - факт, гідний середньовіччя! Один царедворець заколов або отруїв іншого, і уранці всі ми прокинулися вже в іншому, намальованому ним світі. Теж мені, послідовник Нікколо Макіавеллі!

Свідомість людини - одна з найконсервативніших сфер, але й воно змінюється. У даному випадку ми маємо справу з згубним розбіжністю дій нової коаліції з їх оцінкою суспільством. Це відчувають усі. Навіть "антикризовики" зі своїми численними прихильниками, тому й поспішають. Ламають "через коліно" парламентаріїв, прагнуть в щоб те не стало роздобути влада, загрожують президенту імпічментом, сподіваючись, що він піджене "Нашу Україну" з входженням до коаліції, а сам, де-юре, змириться з уже сформованим фактом. Потім всі "устаканиться", і життя піде своєю чергою. Це - навряд чи. Загроза білорусько-російського варіанту розвитку подій в Україні, підтверджена, на жаль, побиттям телеоператора СТБ, змушує дуже багатьох переосмислити: а що ж нового привнесло в їх житті стало вже звичним "Це солодке слово - свобода!"

Відео дня

Що робити двом великим парламентським фракціям, поки не ввійшли в "антикризову" коаліцію? НУ, в одночас що позбулася влади, і БЮТ, ледве було не досягла поставленої на виборах до ВР мети?! "Проклинати чи Кавказ, иль вірити в удачу?", Як співається у старій бардівської пісеньці. Увійти в коаліцію, щоб "підірвати" її зсередини, наперед знаючи, що у "новокоаліціантов" нема ні коштів, ні ідей, ні ресурсів, здатних швидко подолати кризу?

Але це дитинство - ігри, на рівні фільму "Подвиг розвідника", з красенем Кадочникова у головній ролі. До того ж, "Наша Україна", яка наробила, м'яко кажучи, масу дурниць на межі зради, напевно втратить свою самостійність, як колись незалежна парламентська фракція. Теж відноситься і до Її Велічест ..., вибачте, обмовився, до президента. Мимоволі задумаєшся про історичні паралелі: римському імператорі Диоклетиане, вирощують капусту, і нашому, що захоплюються пасікою.

Так "Що робити?", Питання відомий ще з часів неабияк призабутого видатного демократа Чернишевського, і "Як з ними (тобто, брехливо іменують себе" друзями народу "- авт.) Боротися?" - Як писав вічно живий вождь і вчитель пролетаріату Ленін. Піти в опозицію, залишаючись парламентськими фракціями, від яких ніщо не залежить? Постійно отримувати принизливі ляпаси від домінуючого більшості? Але толку з цього, що і від входження в коаліцію з метою зруйнувати її зсередини.

Отже, РОЗПУСК ПАРЛАМЕНТУ! Розглянемо, наскільки можливо, цей варіант. По-перше, його, як показують соцдослідження, не хоче більшість виборців. Будь-яке нав'язування перевиборів президентом буде сприйнято ним як тиск. По-друге, цього побоюються і сам президент, і НУ, чиї рейтинги, в силу відомих обставин, впали, що називається, "нижче плінтуса". По-третє, побоюються його і СПУ, і комуністи. Саме через входження в коаліцію з ПР і, значить, відмови (тимчасового чи ні - не нам судити) від основних ідеологічних принципів. Через що і виникає побоювання не пройти до Верховної Ради. По-четверте, це не потрібно ПР, якій, в принципі, все одно, але навіщо відкладати на завтра те, що сьогодні у неї в кишені? До того ж, потрібно врахувати, що ми маємо такий Регламент ВР і таку Конституцію, де одне положення чи закон не підтверджують, а, навпаки, викликають різночитання з попереднім; не маємо законів про президента та уряді; "Маємо - не маємо" Конституційний Суд, який один тільки й може "растулмачіть" все, що відбувається. Безперспективність подібного варіанту здається очевидною.

Але існує й інший сценарій, який, судячи з непідтвердженою поки інформацією із вартого довіри джерела, зараз розглядається в БЮТ. Передбачається, що, слідуючи йому, можна на повному і законній підставі одним розчерком, як писав "великий пролетарський" поет Володимир Маяковський, "змазати карту буднів". По ньому БЮТ і НУ (а що ще та може запропонувати, крім капітуляції на більш-менш прийнятних умовах?), Негайно відгукуються на заклик "антикризовиків" і погоджуються увійти тепер уже в "безоппозіціонную" (!) Коаліцію. На час, прагматично, не так на завжди (!), Щоб не збідніли їх "грошові мішки", вже не кажучи про "обліко морале" нинішніх "демократів", вони відмовляються від своїх комерційних інтересів і від особистих амбіцій Юлії Володимирівни і Петра Олексійовича. Єдина умова при входженні - прийняття зі стовідсотковими гарантіями, аж до саморозпуску коаліції, Закону України "Про подолання негативних наслідків приватизації".

Ні СПУ, ні комуністи не зможуть з ним не погодитися, оскільки це відповідає їх програмним положенням. Населення країни ще не забуло заяву Тимошенко від 16 лютого 2005 року про трьох тисячах незаконно приватизованих підприємствах. Погодьтеся: не скористатися, особливо в нинішній ситуації, фактом, обурили мільйони обкрадених людей, для БЮТ було б дурістю.

Йти "ва-банк"! До того ж, це єдиний легітимний спосіб, оскільки мова йде про відновлення законності та повернення через суди тільки того, що вкрадено у держави, негайно приступити до виплат з держбюджету компенсації за обвальне підвищення цін. Знаючи, що гроші (а це залежить і від політичної волі) будуть незабаром повернуті. Інших засобів і ресурсів, крім розпродажі загальнонаціональних багатств України, в країні просто немає.

Якщо Партія регіонів погодиться з такою вимогою, то вхідні в "безоппозіціонную" коаліцію демократичні фракції - БЮТ і НУ - очолять як ініціатори цей процес і через парламентські комітети і відповідні органи у виконавчій владі. Реалізація проекту буде проходити в умовах скаженого опору "олігархів". Здійснять вони це чи ні - неважливо. "Авантюра не вдалася, за спробу спасибі", - як писав Андрій Вознесенський. У кожному разі, вони реабілітують себе за півторарічний гріхи і знову, здобувши лаври захисників народу, стануть лідерами. Перемога на президентських виборах-2009 їм забезпечена.

Щоб переконатися в реалістичності такого варіанту і не відволікатися на прогнози радника президента з економічних питань Олександра Пасхавера і йому подібних, що жоден іноземний інвестор в нашу країну після цього не прийде, досить згадати: гроші - справжню вартість "реприватизувати" "Криворіжсталі" (а це п'ята частина державного бюджету) - викласти не злодійкуваті і звикли НЕ розщедрюватися українські "бізнесмени", а найбільша в світі міжнародна сталеливарна корпорація "Міттал Стіл", очолювана індусом Лакшмі Мітталом!

Якщо Партія регіонів не прийме умови БЮТ і НУ, то вона, немов унтер-офіцерська вдова, яка сама себе висікла, викриє свою сутність, як виразниці ненаситних апетитів великого олігархічного капіталу, в очах мільйонів людей. Демократичні фракції змушені будуть піти навіть не в непримиренну опозицію, яка за нинішньої системи парламентаризму ні на що не впливає, а, захищаючи інтереси людей, демонстративно покинути антинародний парламент. З усіма витікаючими з цього - тобто, розпуск! - Наслідками. Викладено, ніби за підручником марсізма-ленінізм. Але, оцініть, яка неубієнною логіка!

Здогадуєтеся, як жадають демократи помсти за зраду і як хочуть вони побачити ганьба і приниження Мороза?! А тепер уявіть: сто п'ятдесят народних обранців (їх, готових до "самопожертви", можна назбирати з "нашоукраїнців" і "тимошенківців", враховуючи, що після виборів все, але вже в якості "переможців і героїв", знову займуть свої місця в Верховній Раді) один за іншим проходять уздовж президії та жбурляють на стіл збентеженого і присоромлений Олександра Мороза свої депутатські посвідчення. Жінки, що припали до телевізорів, будуть ридати на плечі один дружки, немов після латиноамериканського серіалу, чоловіки, граючи жовнами, мужньо стримають охоплюючі їх емоції. Віват демократи! На нових виборах вам, "страстотерпцям", воздасться сторицею!

На заході і на сході країни люди, скучили за старим більшовицького гасла "Грабуй награбоване!", Озвученому для них як "Багаті поділяться з бідними!", Із захопленням - одні з заздрості, інші з почуття соціальної справедливості - масово підтримають того, хто не упустить свій шанс і піде на це. Дерзайте, Юлія Володимирівна, ваш зоряний час пробив! Не пропустіть його, не повторите фатальної помилки маршала Груші, що не достигли через свою нерішучість до битви при Ватерлоо. Ризикуйте! Інакше Стефан Цвейг встане з могили, щоб поповнити свою збірку "Зоряний годинник людства" ще одним історичним есе про долю відомого, але не досягла своїх вершин політика.

Сергій Колосов , незалежний журналіст