П'ятикутний парламент

Парламентські вибори відбулися. Поки ЦВК підбиває останні результати, з'ясовуючи остаточний розклад сил у новому складі Верховної Ради, можна підвести перші політичні підсумки виборчого процесу. Вони виявилися для когось невтішними, для когось тріумфальними, для когось - повчальними.

Як виявилося, президентська команда дійсно не збиралася втручатися в парламентські вибори. Причому настільки серйозно і щиро, що результати екзит-полів викликали на Банковій легкий шок. У підсумку Віктора Ющенка сьогодні намагаються піднести громадськості як спокійного і впевненого арбітра нації, готового по-батьківськи об'єднати учасників виборчого процесу. Правда, дуже непросто бути українським аналогом Вацлава Гавела, не пропрацювавши перед цим жодного дня в кочегарці.

Відео дня

Президент натхненно зазначив демократичність виборчого процесу, і його позиція, схоже, серйозно перешкодить багатьом незадоволеним результатами виборів спробувати оскаржити ці самі результати.

Правда, незрозуміла позиція гаранта Конституції дорого обійшлася його однопартійцям, потерпілим нищівної поразки в боротьбі з БЮТ. У президентському секретаріаті кажуть, що втіленням надії на більш чітке позиціонування Банковій пов'язують з Анатолієм Матвієнко. Ще б пак - після скандального розлучення в УРП "Собор" Анатолію Сергійовичу тільки й залишається, що працювати багато, добре і ефективно.

Проходження тільки п'яти політичних сил до парламенту виявилося несподіваним для більшості учасників виборів. Не можна сказати, що переможці засмутилися такому результату, адже вони отримають додаткові бонуси за рахунок що не подолали 3-відсотковий бар'єр партій і блоків. Але слід відверто визнати - політикум не готовий до простої на перший погляд пятичленной системі парламентського представництва, що залишає досить обмежене поле для маневру. Втім, в політикумі побутує і версія змови влади та опозиції, що дозволив залишити за парламентським бортом "дрібниця", яка могла плутатися під ногами і заважати домовлятися.

Партія регіонів, що отримала третину голосів виборців, опинилася в дуже пікантній ситуації. У неї немає партнерів для формування ефективної коаліції, єдине, чим залишається втішатися - неможливістю нової владної коаліції внести зміни до Конституції. "Регіоналам" добре б скористатися вимушеної паузою в активності і провести політичні пілінг і ліпосакцію - сформувати нове партійне обличчя, визначити виразні застрільників-законотворців і коментаторів, можливо, замінити на посту партійного лідера високого, але не гнучкого Віктора Януковича на когось більш схильного до компромісів. Їй-Богу, згодиться.

Економічна ситуація, судячи з алармістських заявам повернувся до виконання обов'язків міністра фінансів Віктора Пинзеника, така, що новий склад виконавчої влади стабільним не буде. Ось тільки 40-відсоткове за фактом парламентське представництво Партії регіонів "донецьким" політбонзам треба буде якось розважати і втішати, інакше бізнес почне повільно, але впевнено перетікати в бік влади.

Результат Юлії Тимошенко на виборах справедливо можна назвати трудовим. Напружений тур, активне спілкування, апелювання до цінностей Майдану - ось передумови її персонального тріумфу. Юлія Володимирівна обрала відкритий, агресивний стиль ведення агітації, і не збирається відмовлятися від нього після завершення парламентських виборів. Леді Ю пробивається до прем'єрського портфелю подібно криголаму, зламували пухкий березневий лід. Тимошенко, схоже, готова миттєво оприлюднювати інформацію про хід переговорів, постійно апелюючи до своїх виборців. Вона відчула (вибори це підтвердили), що права власності на стратегію і тактику Майдану залишаються у неї. Напір леді Ю користується підтримкою виборців і викликає роздратування в політичній еліті. Потенційним союзникам Тимошенко вдалося стримати її перший натиск на шляху до жаданого прем'єрського кабінету. БЮТ відступив на заздалегідь підготовлені позиції, але Юлія Володимирівна дуже чітко і однозначно позначила свої претензії, щоб від них відмовитися. Тепер вона всіляко підштовхує союзників до рішучих дій, добре розуміючи, що з часом смак перемоги втрачає свій первинно п'янкий смак.

Для "нашоукраїнців" результат виборчої кампанії виявився шоком, від якого вони не змогли оговтатися досі. Пропрезидентський блок отримав набагато менше очікуваного, і тепер змушений торгуватися з противниками - таємними і явними - за місця у правлячій коаліції. Схоже, "нашоукраїнці" отримають результат куди гірше очікуваного, і це може привести до конфлікту між "любими друзями" і "чесними фраєр" всередині НСНУ. Дефіцит владних повноважень може викинути на поверхню конфлікт, тліючий всередині партії влади, і цей викид, який можна порівняти з виверженням політичного вулкана, може призвести до руйнівних наслідків. Невипадково фінальний розмова про створення коаліції запланований тільки на 7 квітня - "Наша Україна" і час потягне, і розклад сил у своїх рядах зможе оцінити. До речі, так і незрозуміло, чому Юрій Єхануров веде переговори за дорученням Віктора Ющенка, яка не брала участі у виборчій кампанії.

Хоча соціалісти отримали парламентське представництво і активно розігрують "золоту акцію", їх результат важко назвати успішним. Традиційно бадьорі заяви Олександра Мороза та Йосипа Вінського обернулися перспективою формування не надто численної фракції. Сан Санич бадьоро змінив прихильність соціал-демократичним цінностям на досить банальне проштовхування представників топ-менеджменту та великого бізнесу. У перспективі соціалістам доведеться здійснювати більш виразну з погляду ідеології кампанію, інакше результат може погіршитися.

А ось комуністам відступати далі і зовсім нікуди. Результат Комуністичної партії виявився навіть гірше, ніж одиночне виступ Петра Симоненка на останніх президентських виборах. Двом десяткам представників КПУ, очевидно, доведеться сформувати найменшу парламентську фракцію і боротися за ідею. Якщо врахувати, що представництво КПУ на місцях теж досить чахле, тільки невгамовні оптимісти можуть прогнозувати позитивні тенденції для найбільш закостенілою ідеологічно лівої партії.

Ситуація посилюється тим, що особливо радикалізуватися комуністам нікуди - зліва їх вельми впевнено, навіть настирливо підпирає блок Вітренко "Народна опозиція". Мабуть, варто визнати, що Наталя Михайлівна надзвичайно ефективно використовувала свою участь у президентській кампанії. Непримиренною боротьбою з Віктором Ющенком вона привернула увагу не тільки електорату, а й зацікавлених осіб зі Старої площі в Москві. Вітренко протягом практично всієї виборчої компанії бравувала московськими зв'язками. Балансування "Народної опозиції" на межі проходження в парламент свідчить, що радикально ліві ідеї користуються попитом в українського електорату, подрастерял серед, немов написаних під копірку, виборчих програм провладних і опозиційних партій.

Можливо, найбільшою сенсацією виборчої кампанії стало неподолання 3-відсоткового бар'єру Народним блоком Литвина, якому практично всі соціологи до виборів пророкували парламентське представництво. Поки залишається секретом, чому очолюваний володарем одного з найвищих рейтингів політичний проект не взяв необхідну висоту. Розбір польотів з цього питання, очевидно, відбудеться пізніше. У самому НБЛ поки причину невдачі бачать в нахабному відлученні були належні блоку голосів під час їх підрахунку на місцях. З цією тезою, до речі, згодні представники партії "Віче", блоків НДП та "Пора" - ПРП. Правда, важко розраховувати, що запропонований ними підрахунок голосів у судах дозволить всім без винятку післявиборним бунтарям подолати-таки необхідний бар'єр. Але справделівость, мабуть, дорожче.

До честі одного з лідерів блоку "Не ТАК!", Віктора Медведчука, він вирішив скласти повноваження лідера СДПУ (о). Така його реакція на провал блоку на виборах. Остаточне рішення прийматиме партійний з'їзд, але розлучення з Медведчуком може стати фатальним для об'єднаних есдеків. З іншого боку, як пише "Коммерсант-Україна", один з лідерів БЮТ Микола Томенко не збирається відмовлятися від депутатських повноважень, хоча блок і не зайняв перше місце в загальному заліку. Микола Володимирович ж обіцяв в такому випадку відмовитися від депутатства. Мабуть, бютівці просто не можуть собі дозволити позбутися одного зі своїх "яструбів" з професійно підвішеним язиком.

Втім, це зокрема. Треба сказати, що розраховувати на процес формування парламентської коаліції у два ходи недоцільно. Енергійність і натиск Тимошенко навряд чи можуть підмінити відсутність реального досвіду будівництва коаліційного уряду без тиску з Банкової, а запропонований соціалістами меморандум про принципи створення коаліції залазить на поле президентських повноважень. Дистанціюватися від виборів Ющенко навряд чи захоче сприймати подібні пропозиції, особливо - після урізання прав глави держави пролобіювати Олександром Морозом політичною реформою.

Варіації нового складу Кабінету Міністрів, розбурхують уми старих і нових депутатів і політичних експертів, наскільки різноманітні, настільки й неправдоподібні. Ризикну припустити наступне. Перше - портфель прем'єра не отримає ні чинний шеф уряду Юрій Єхануров, ні обидва його попередника - Янукович і Тимошенко. Друге - очолить Кабмін технічний прем'єр, здатний впоратися з економічними проблемами і не розташовує президентськими амбіціями, принаймні, на нинішньому етапі. Третє - склад уряду буде оновлено не менше ніж на 60%, однак це не означатиме підвищення його професійного рівня. Основною проблемою нового Кабміну стане необхідність маневрувати між президентською волею, на втілення якої у гаранта Конституції залишилося не так вже й багато повноважень, і необхідністю підгодовувати парламентську коаліцію, щоб вона не схлопнулись і не поховала під собою уряд.

Цілком імовірно, що рейтинги переможців парламентських перегонів після кульмінаційної фази 26 березня поповзуть вниз. Багато виборців будуть розчаровані відсутністю достатньої кількості яскравих осіб в сесійній залі парламенту, та й конфігурації прийняття окремих рішень навряд чи викличуть масовий захват. Коаліція будь-якої колірної гами буде приречена на вирішення рутинних економічних питань, які додають мало рейтингових очок. Не виключено, що парламентарії, як мінімум, розведуть у часі парламентські та місцеві вибори, як максимум - піднімуть прохідний бар'єр або змінять систему виборів у форматі повернення до мажоритарної системи, яка передбачає посилення ролі політичних партій.

В цілому ж закінчення парламентської кампанії в цивілізованому світі означає тільки початок підготовки до нової. В українських реаліях - це ще і очікування можливих дострокових парламентських виборів, адже ця нова норма законодавства ще не була випробувана главою держави, а спокуса змішати дбайливо розставлені фігури на великій шахівниці буває навіть у досвідчених гросмейстерів великої політики ...

Євген МАГДА, DailyUA