Назустріч виборам і конституційній реформі

26 березня мільйони громадян України відправляться на виборчі дільниці, щоб віддати свої голоси за симпатичні їм політичні проекти. До підведення остаточних підсумків виборів у вигляді набраних голосів, відсотків і депутатських мандатів ще далеко, зате підвести попередні підсумки кампанії самий час.

Хоча в Україні завершуються перші в новітній історії пропорційні парламентські вибори, в яких беруть участь партії та блоки, виборча кампанія набула строго персоніфікований характер. Суб'єктам виборчого процесу, за великим рахунком, так і не вдалося довести виборцям, що між їхніми програмами існують помітні відмінності, тому ставка у передвиборчій агітації була зроблена на персоналії. Природно, у відсутності Віктора Ющенка, не став розмінюватися на безпосередню участь у парламентських перегонах, більш пріоритетними виявилися позиції інших публічних політиків. Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Володимир Литвин та інші розкручені персонажі старанно проштовхують свої політичні проекти через 3-відсотковий бар'єр. Цікаво, що серед вождів фаворитів виборчого процесу - знайомі всі обличчя, за винятком хіба тільки Віталія Кличка, що намагається обміняти чемпіонський пояс боксера важкоатлета на депутатський мандат і / або мерський кабінет.

Не можна не відзначити, що кампанія-2006 виявилася найдорожчою за 14 з половиною років української незалежності. Можливо, справа в тому, що адміністративний ресурс використовується далеко не в такому масштабі, як раніше, тому як опозиційні, так і провладні партії, мають можливість знайти підхід до серця і голосам виборця. Для цього потрібні і агітаційні ролики, та роздаткові матеріали. Пропорційна система виборів дозволяє зачаїтися в прохідній частині не одному грошовому мішку, тому кошти на агітацію викинуті вельми непогані. До речі, обсяг витрат вільно чи мимоволі підштовхує і політологів до висновків про можливу високої стійкості нового складу законодавчого органу. Дещо інші висновки, як видається, повинні зробити партійні вожді і "гаманці". Навряд чи їм захочеться на наступних виборах екстрено вкидати вагомі суми до бюджетів політичних структур. Доведеться будувати партійні структури і паралельні з ними молодіжні, громадські, профспілкові організації - читай: вибудовувати інститути громадянського суспільства. До речі, українським партіям доведеться зробити непростий вибір: або домогтися очевидних ідеологічних відмінностей, або на парламентському рівні обговорювати питання про повернення до мажоритарної системи виборів з тією відмінністю, що правом висувати кандидатів будуть розташовувати тільки політичні партії. Максимально знеособлені партійні фракції, діяльність яких буде посилена імперативним депутатським мандатом, ще викличуть невдоволення виборців.

Охарактеризована президентом як "нецікава" кампанія свідчить, що Віктор Ющенко все ще хотів би відчувати захват в жаркій електоральної сутичці. Глава держави так і не змирився остаточно з набранням чинності політичної реформи, і логіка діалогу Банкової з новообраним парламентом в чому буде будуватися на пошуку шляхів як максимум - скасування, як мінімум - модернізації положень конституційної реформи. Не виключено, що і весняні спроби створення парламентської коаліції будуть здійснюватися з прицілом на подальше препарування Основного Закону. Правда, у потенційних президентських союзників у справі перегляду політичної реформи занадто різне бачення перспектив подальшого її здійснення, і впрягати в одну упряжку коня і трепетну лань буде непросто.

Політична реформа, як відомо, істотно розширила прем'єрські повноваження, що дозволило БЮТ підняти на знамена гасло "обрання народного прем'єра". "Фішка" виявилася красивою і привабливою, але не дуже життєздатною в нинішній ситуації - українське законодавство не передбачає можливість першочергового висування кандидата в прем'єри переможцем парламентських перегонів. Швидше вітчизняні парламентарії отримувати шанс обкатати інший, не менш поширений в Європі, варіант - спробувати дружити проти переможця гонки, щоб відтіснити його до лав опозиції. Схоже, все більше політиків розуміють - конституційне реформування в авторській розробці Віктора Медведчука виявилося лабіринтом, де за кожним поворотом може чекати злісний Мінотавр.

Схоже, навесні 2006-го нас буде чекати не тільки спікеріада, а й прем'єріада. Фаворити парламентської гонки сьогодні роблять войовничі заяви з взаємовиключним змістом, але після настання "години Х" їм доведеться або повністю або частково поступитися заявленими принципами, або умовити спонсорів виборчих проектів профінансувати ще одну виборчу кампанію. Можна тільки припустити, наскільки складною буде конфігурація майбутніх домовленостей, потенційні учасники яких сьогодні хизуються власною принциповістю.

Не можна не відзначити, що парламентська кампанія проходить при опосередкованому участі зовнішньополітичних центрів. Наприклад, і газовий, і м'ясо-молочний кризи у відносинах з Росією можуть розглядатися як елемент впливу на політичну ситуацію в Україні. Учасникам українських виборів переконливо намагаються довести, що з Москвою краще дружити. У свою чергу з Вашингтона роздають НЕ рибу, а вудки - скасована поправка Джексона - Веніка, підписана домовленість про доступ України і США на ринки товарів і послуг один одного. Цікаво, що тільки європейські інституції, що пильно спостерігають за подіями в нашій країні, не роздають обіцянки й преференції, скоріше, навпаки.

Отже, вже найближчим часом ми дізнаємося розклад сил у новому складі Ради. Тоді-то і вийде на вирішальний відрізок переговорний процес, який передбачає створення парламентської коаліції. Україна ж отримає перепочинок на невизначений термін. При позитивному розвитку ситуації - до осені 2009 року, якщо ж політики не дійдуть згоди, то восени нас може очікувати ще один раунд процесу формування нової системи влади.

Євген МАГДА, DailyUA