Жвавий блеф

26 травня 2010 український ринок акцій показав потужне підвищення. Індекс ПФТС виріс на 4,95%, до 643,53 пункту. Найбільше зростання до середини дня був зафіксований по акціях "Житомиробленерго" (+47%). На другому місці опинилися акції ММК ім. Ілліча (+42%). Акції меткомбінату "злетіли", як тільки у ЗМІ з'явилася інформація про те, що Володимир Бойко продав ММК ім. Ілліча. Однак, у той час, коли "Українська біржа" через сильного зростання призупинила торги по акціях, Володимир Бойко заявив, що не продавав меткомбінат, після чого акції ММК ім. Ілліча "скотилися" до показників зростання на рівні +16%. Окремі експерти заговорили про те, що Бойко блефує, щоб підвищити курс акцій на біржі. Але справа, швидше, в іншому. Навіщо Бойко приховує факт продажу акцій, і яку гру затіяв Бойко? Адже те, що він продав акції ММК ім. Ілліча не викликає сумнівів, і про це мова піде нижче. Також цікавить питання щодо імені покупця. Але про все по порядку. Отже, про факт продажу акцій меткомбінату розповіли на брифінгу в УНІАН 26 травня українські бізнесмени Борис Подольський та Ілля Горн (в різний час не без успіху представляли в Україні інтереси росіян - Льва Чорного, Вадима Новинського, Олега Дерипаски, але потім, в силу різних обставин відходили від співпраці з вказаними бізнесменами), які заявили, що є офіційними уповноваженими представниками великої компанії з Російської Федерації, яка придбала більше 90% акцій Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Подільський підкреслив, що кіпрські компанії "Формігос Холдинг ЛТД", "Рівейн ЛТД", а також кілька інших компаній, за дорученням російської компанії, викупили 100% акцій ЗАТ "Ілліч-Сталь", якому і належить близько 90% акцій ММК ім. Ілліча. Як виявилося, операція була здійснена ще в травні 2009 року, але згідно з домовленостями між продавцем і покупцем не могла бути оголошена протягом року. На жаль, але поки назва покупця не називається у зв'язку з побажаннями власника російської компанії, що не складно зрозуміти. Як виявилося, Володимир Бойко весь рік приховував продаж ММК ім. Ілліча і продовжує стояти на тому, що нікому нічого не продавав. Чому? Особисто у мене пояснення лише одне - В.Бойко вирішив приховати факт продажу акцій ММК ім. Ілліча, щоб не ділитися з іншими власниками ММК ім. Ілліча. Треба зауважити, що хитра структура власності на меткомбінаті, яку впродовж чи не десяти років конструювали Бойко і його найближче оточення, зробила фактичними власниками підприємства саме їх самих - голови правління та наближених до нього топ-менеджерів (за наявними даними таких людей 20 - 25). А винайдена В.С.Бойко і його сподвижниками горезвісна Організація Орендарів наділила Володимира Семеновича повноваженнями одноосібного розпорядження акціями "Ілліч-Сталі", яка володіє 90,4% акцій ММК ім. Ілліча. Загалом, не встояв В.С.Бойко перед спокусою неабияк збагатитися на старості років. Що ж, суто по-людськи це зрозуміти можна. А тепер, схоже, має намір приховувати продаж від найближчого оточення, яке вже напевно в чергу вишикувалося з банальним питанням - "де наші грошики"? Якщо з блефом Бойко більш-менш зрозуміло, то залишається відкритим ще одне питання: хто тепер володіє акціями 100% акцій ЗАТ "Ілліч-Сталь"? Володіючи інформацією про гравців металургійного ринку, їх фінансових можливостях і планах, можна проаналізувати і об'єктивно вичленувати ряд ймовірних покупців меткомбінату. Тому відразу нескладно назвати тих, хто практично з 100% вірогідністю не купував акції - це українські олігархи, які повністю зациклені на вирішенні, хто форс-мажорних, хто планових питань. В олігарха Ігоря Коломойського перспективи, м'яко кажучи, не райдужні, щоб займатися придбанням акцій одного з найбільших металургійних комбінатів України. Коломойського, що називається, обклали з усіх боків. По-перше, він повністю втратив вплив на ПГЗК, а це, як крути фінансові втрати. По-друге, уряд і президент всерйоз вирішили врегулювати питання щодо "Укртатнафти" і тому ведуть активні переговори з татарами, які колись були акціонерами "Укртатнафти". Швидше за все, що Коломойський кине всі сили, щоб не втратити контроль над "Укртатнафтою". Головне завдання перед Ігорем Валерійовичем - зберегти той бізнес, який є, а не "оголяти фронт" і розпорошувати кошти на придбання інших активів. Так що, звинувачення, висунуті Бойка про те, що його рейдерам група "Приват" більше схожі на те, що у нас в країні звикли, мовляв якщо хтось когось поглинає, так відразу саме "Приват". Хоча, думаю, що той же Колмойскій пишається настільки серйозним визнанням його заслуг на ринку M @ A . Ще один олігарх - Рінат Ахметов теж малоймовірний, як покупець. Сьогодні Ріната Леонідовича хвилює питання щодо придбання "Запоріжсталі", гроші на який він акумулює з величезним трудом. Активи Ахметова, у зв'язку з світовою кризою, не можуть сьогодні принести прибуток, яка могла б бути пущена одночасно і на купівлю "Запоріжсталі" і на скупку акцій ММК ім. Ілліча. Інший вітчизняний бізнесмен Олександр Ярославський з великим інтересом, але без особливого афішування, займається банкрутством меткомбінату ім. Дзержинського, який намагається відібрати у "Індустріального Союзу Донбасу". І всі сили кинув на вирішення цієї проблеми. Самому "ІСД", природно, теж не до покупки. З одного боку Ярославський тисне, з іншого - компанія в боргах, як у шовках, тому дефіцит грошових коштів у наявності. А Віктора Пінчука взагалі не цікавить такого роду підприємства, як ММК ім. Ілліча, оскільки Пінчук займається тільки "феросплавними" і "трубними" активами. Тому говорити про те, що українські олігархи купили акції ММК ім. Ілліча, принаймні, нерозумно. Та й Подільський з Гірському заявили, що представляють компанію з Російської Федерації. Тому звернемо увагу на великі російські компанії, які могли б взяти на себе покупку метпідприємства. ММК імені Ілліча на перший погляд могли б купити найбільші фінансові установи РФ, такі як "ВТБ" або "Ощадбанк". Наприклад, в інтересах російських оліграхов, наближених до Кремля. Але, для цього Спостережні Поради і того й іншого банку повинні отримати дозвіл у держави, а подібні процеси в РФ публічні і громадськість знала б про плани банків, які вирішили б купити активи українського метпідприємства. З усіх великих російських підприємств, мабуть, тільки три могли купити акції ММК ім. Ілліча. Перший можливий покупець - власник "Северстали" Олексій Мордашов. Справа в тому, що "Северсталь" продав, розташовані в США металургійні активи "Northern Steel Group Inc" американської компанії "Esmark Inc". Сума продажу активів не розголошувалася, але вона може становити від 0,75 до 1 млрд. доларів. Є інформація, що стратегія Мордашова буде спрямована на концентрацію виробничих активів не тільки в Росії, але і в країнах СНД. ММК ім. Ілліча якраз той актив, який може зацікавити Мордашова. Іншим вірогідним покупцем може бути власник ВАТ "Уральська гірничо-металургійна компанія" Іскандер Махмутов. Справа в тому, що Махмутов може "завалити" ММК ім. Ілліча якісної збагаченої залізної рудою і залізорудним концентратом, що дозволить вирішити одвічну проблему ММК з нестачею сировини і навіть наростити обсяги виробництва. А це призведе до випуску на меткомбінаті більш якісною, а значить конкурентоспроможної, продукції. Ну і третіми покупцями акцій ЗАТ "Ілліч-Сталь" можуть виявитися співвласники "Метінвесту" Алішер Усманов і Василь Анісімов. Обидва також можуть з успіхом вирішити проблему ММК з сировиною і стабільно постачати його на меткомбінат з трансферної ціною з Михайлівського ГЗК, розташованому в Курській області. Таким чином, собівартість продукції ММК ім. Ілліча зменшиться, а значить, дозволить Усманову і Анісімову диктувати свою ціну на ринку. речі, той же В.Бойко говорив, що другим кандидатом в рейдери є "Базовий елемент" росіянина Олега Дерипаски. Деяка логіка тут простежується - свого Подольський та Горн представляли інтереси Дерипаски в Україні. Але, інших серйозних доказів того, що на ММК ім.Ілліча "зазіхнув" саме Олег Дерипаска не простежується. Принаймні, складно зрозуміти "виробничу" логіку такого кроку. Поки експерти та аналітика ринку будуть гадати, хто ж купив акції ММК ім. Ілліча і за скільки, ті й інші сходяться в думці, що Володимир Бойко в накладі не залишився. А що ще потрібно людині, щоб гідно зустріти старість?!