Народжений повзати літати не зможе
Відставка генерального конструктора АНТК ім. Антонова Петра Балабуєва стала своєрідним виверженням вулкана з проблем, який клекоче в українській авіаційній промисловості. Однак вона навряд чи вирішить конфлікт, в який виявилися втягнутими найбільш впливові представники політичних та економічних кіл країни.
Сьогодні, ні у кого немає сумніву в тому, що українське авіабудування вимагає більш тісної інтеграції, причому не тільки з внутрішніми, але і з російськими виробниками. Інакше його чекає загибель. Однак цілі і напрямки цієї реформи основними учасниками конфлікту бачаться по-різному. Уряд виступає за створення консорціуму. Згідно з цією логікою АНТК, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство і Київський авіабудівний завод "Авіант" повинні об'єднатися на досить ліберальних принципах, із збереженням відносної незалежності кожного учасника, враховуючи їх неготовність до повної інтеграції. Це дозволить всім учасникам розвиватися рівномірно і з часом плавно перейти до найтіснішого злиття.
Другий сценарій передбачає радикальний шлях - жорсткий концерн з підпорядкуванням всіх членів єдиному керівнику. Такий уже фактично знайдений. Це директор харківського заводу Павло Науменко, кандидатура якого нібито сподобалася Олександру Зінченку. Визначено і годину "ікс", коли буде закладено перший камінь в основу концерну. На 20 травня заплановане нарада у Президента України, де має бути прийняте відповідне рішення про початок злиття.
Цікаво, що опір авіабудівників, включаючи і пов'язаних з харківським заводом, викликає не стільки форма, скільки принципи планованого об'єднання, а також неоднозначна особистість можливого керівника.
Спочатку про перший. Харківський завод на відміну від інших двох учасників є збитковим, причому настільки, що впору піднімати питання про банкрутство.
Згідно з довідкою, отриманою в службі першого віце-прем'єра Анатолія Кінаха, за останні три роки фінансовий стан підприємства погіршився в 4 рази.
І це при тому, що програма АН-140, яку ведуть харків'яни, існує в умовах технопарку, тобто користується пільгами з ПДВ. У 2001 році нинішній директор прийняв підприємство з кредиторською заборгованістю в 240 млн. гривень. Сьогодні ж він загальний борг становить 910 млн. У кращому випадку в нинішньому році буде вироблено 3 літаки АН-140 і 4 - АН-74 загальною вартістю 328,6 млн. гривень. Цього ніяк не вистачить для погашення боргів підприємства. Адже тільки для нульової рентабельності необхідно виготовляти 12 літаків на рік. Такі обсяги харківському заводу не під силу, що, втім, не заважає йому замахуватися на лідерство у всеукраїнському концерні.
Що стосується особистості керівника ... Під час останніх виборів пан Науменко виганяв своїх робітників на страйк проти "ставленика Америки", "самозванця-месії", а за сумісництвом лідера "нашистів" і "ряджених зомбі". Саме так газета "Подія", наближена до Науменко, називала кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Вона ж з номера в номер на правах політичної реклами друкувала цілу сторінку з символікою Віктора Ющенка, наповнену маразматичними фантазіями. Там від імені нинішнього Президента повідомлялося про його плани ліквідувати українську армію і військову промисловість, створити в Україні плацдарм США для агресії проти Росії, надати територію країни для поховання відходів з усього світу, закрити кордони з Росією, сформувати "олігархічний клан Жванія-Мартиненко-Порошенко "(деякі з них, до речі, підтримують створення концерну) та інші клінічні варіації.
Збереглося також підписане Науменко лист до Президента Кучми від 24.11.04, яка закликала тодішнього гаранта "відновити в таборі порядок" і припинити "політичний авантюризм". Так директор у той час оцінював події на київському Майдані.
Проте вже 17.02.05. Науменко пише новий лист, на цей раз Президентові Ющенку, називаючи його "Вельмишановний" і підписуючись "з глибоким повагою". Що ж, будемо вважати, що це дещо запізніле прозріння.
Цікаві і особливості виробництва на ХГАСЗ, де генеральний директор успішно займається приватним бізнесом. Скажімо, авіазавод замовив його власній фірмі інтер'єр літака, вартістю 3,5 млн. доларів.
Втім справа не стільки в зовнішності планованого лідера вітчизняного авіабудування, скільки в іншому. Сьогодні в країні продовжується політика, властива розвинутого кучмізму. Кілька фаворитів відчувають в собі впевненість від імені Президента приймати стратегічно важливі рішення, не підкріплені розрахунками і не обгрунтовані серйозними аргументами. Це загрожує не тільки авіабудування, а й існуванню демократії в Україні. Сьогодні голос протесту подала технічна еліта країни, про що свідчить відставка генерального конструктора АНТК. Завтра його можуть підтримати інші.