Битва за регіони триває. Погляд із Запоріжжя

Битва за регіони триває. Погляд із Запоріжжя

Сколихнула суспільство трагічна загибель народного депутата Євгена Кушнарьова, аж ніяк не останньої людини в Партії регіонів і явного лідера так званої "Харківської групи", змушує задуматися про міцність положення і ступеня впливу на ситуацію регіональних еліт, що входять в орбіту "донецьких". Вже подейкують і про ослаблення позицій харків'ян, і про переділ сфер впливу.

Подібні розмови множаться і в інших регіонах і провокують їх не тільки сумні події. Скажімо, в Запоріжжі в місцевій банківському середовищі пройшов ніяк поки не підтвердила чутки про продаж великого запорізького банку, обслуговуючого кошти міського бюджету (і явно не збиткового), що належить одному з наближених до керівництва міста людей. Крім того, деякі політтехнологи місцевого розливу подейкують про можливість швидкого проведення позачергових виборів мера. Все це поки тільки чутки. Але чутки, що набувають тривожний відтінок на тлі заміни міністром внутрішніх справ Цушком начальника обласного УМВС Ольховського на більш відданого регіоналам людини (навіть незважаючи на те, що така заміна відбулася в 12 областях), а також скандального виключення нинішнього мера Євгена Карташова з Партії регіонів. Членство в ній Євген Григорович отримав у серпні минулого року, в момент, коли ймовірність прем'єрства Януковича ні у кого вже не викликала сумнівів, а позбувся його в листопаді, за рішенням місцевих партійних організацій та у зв'язку з вельми розмитими і абстрактними звинуваченнями.

Відео дня

Це показове вигнання запорізького мера з лав ПР (такий крок місцеві функціонери не могли попередньо не погодили з партійною верхівкою в Києві) стало явною демонстрацією відмови йому в підтримці з боку Януковича і кабінету міністрів. Отже, вже тримаючи під контролем обласна рада та прокуратуру (новий прокурор області - земляк Януковича, займав високі пости в донецькій прокуратурі), а зараз прибравши до рук ще й обласне МВС, "донецькі", ймовірно, готують плацдарм для потужного наступу на бізнес регіональної еліти. І на Карташова, як на "слабку ланку", у зв'язку з цим може надаватися сильний тиск, має метою усунути його з посади і замінити більш поступливим кандидатом, якщо не відвертої маріонеткою. Причому ім'я цього кандидата в місті всім відомо. Він уже три рази штурмував крісло мера, але так і не зміг його зайняти, навіть при тому, що рейтинг Партії регіонів у Запоріжжі, традиційно, завжди був високим.

Потрібно відзначити, що Запоріжжя, місто з великим промисловим і економічним потенціалом, ніколи не належало з потрохами вихідцям з шахтарського краю. І, голосуючи в більшості своїй за Віктора Федоровича, запорожці не підтримували його з тим фанатизмом, який спостерігався, скажімо, на його малій Батьківщині або в Луганську. Тому не дивно, що між місцевою бізнес-елітою і вийшли з її середовища регіональним керівництвом періодично виникали тертя і конфлікти інтересів з донецьким кланом. Особливо помітними вони стали після 2002 року, коли Янукович був призначений главою уряду.

Наприклад, під час свого першого візиту в область прем'єр-міністр публічно відчитав тодішнього губернатора Карташова за неналежну поведінку деяких депутатів, які дозволили собі гучну бесіду під час його промови. Ця історія потрапила тоді на сторінки преси. Замітку про туманному майбутньому губернатора, який опинився в немилості у новопризначеного глави уряду, розмістив на своїх сторінках навіть такий впливовий тижневик, як "Дзеркало тижня".

Це не завадило господарям регіону підтримати кандидатуру Януковича на президентських виборах, не перешкоджаючи їх фальсифікації, але характер їх відносин з кланом в цілому не змінився. Вже в 2006 році Віктор Федорович в одному з телеінтерв'ю назвав Євгена Карташова "політичним флюгером", сказавши, що такі люди йому в команді не потрібні. Пізніше він таки видав йому членський квиток Партії регіонів, не порахувавши необхідне узгодити це питання з місцевими осередками (у всякому разі, вони так стверджують), а через кілька місяців забрав його назад.

У Запорізькій області ніколи не існувало єдиного і згуртованого "запорізького клану" з потужними фінансами, власними ЗМІ та парламентсько-урядовим лобі. Політичну "погоду" в місті традиційно визначали кілька фінансових груп, що сформувалися навколо регіональних промислових гігантів. Найбільш впливовою з них була група "Запоріжсталі", керована гендиректором Віталієм Сацьким та Євгеном Карташовим, який очолював раніше зовнішньоекономічну фірму при заводі. Їй не раз вдавалося відстояти свої інтереси в боротьбі з конкурентами, а також двічі зробити губернатором свого ставленика - Карташова, плавно перемістивши його в мерське крісло в 2003 році. Однак, не маючи кишенькових політичних партій (це стосується всіх запорізьких груп), для лобіювання і рішення на столичному рівні власних політичних питань їм доводилося користуватися послугами інших кланів, які надають місця у своїх партійних списках. До 2004 року місцеві бонзи користувалися цим безболісно, ??плюс ще й мажоритарка виручала. Але революція і політреформа серйозно змінили ситуацію.

Справа в тому, що у створеній Леонідом Кучмою системі управління всі олігархічні угруповання і клани перебували під контролем президента, що володів величезними владними повноваженнями. Кожен з них "знав свій припічок", намагався не вести затяжних економічних воєн з конкурентами і не робив замах на їх територію. Бували, безумовно, між ними різні конфліктні ситуації і зіткнення, але в цілому все знаходилися в паритетних умовах. Тому в той період не мало великого значення, якого клану належить партія, до якої ти прилучився. Вони всі були провладні - хоч "За ЄдУ" чи СДПУ (о), Трудова Україна або ПР. Каралися лише "порочать зв'язку" з опозиційною тоді Нашої України, БЮТ та СПУ. Потрапляння до Верховної Ради за списками кишенькових партій теж було майже гарантованим, завдяки підключенню потужного адміністративного ресурсу.

Руйнування кучмівської системи стримувань і противаг для регіональних кланів дали потужний імпульс загострення междуусобних конфліктів. Підтвердженням цьому стала прокотилася по всій Україні хвиля рейдерських атак, кримінальних розборок, гучних замовних вбивств, замахів. На жаль, не залишилося осторонь від цього процесу і Запоріжжя.

Минулого року область прогриміла на всю країну серією резонансних замовних вбивств кількох серйозних кримінальних авторитетів і депутатів-бізнесменів, а також директора одного великого заводу. Більшість з них є на сьогоднішній день не розкритими або розкритими лише частково.

Серйозно загострилося в регіоні і політичне протистояння. Всі, хто був не задоволений гегемонією запоріжсталівці, об'єдналися навколо Володимира Кальцева - постійного опонента міської влади, кандидата на крісло мера і давнього союзника "донецьких". Завдяки його діям донецький бізнес має сьогодні на головному проспекті Запоріжжя цілу мережу вигідно розташованих магазинів. Причому придбав він їх, як кажуть, недорого - в погашення політичних боргів (компенсація витрат на виборах мера). Головним лобістом інтересів цієї групи в Києві став великий акціонер і гендиректор ВАТ "Мотор Січ" В'ячеслав Богуслаєв, включений до парламентського виборчий список ПР п'ятим номером.

Запоріжсталівці і їх союзники в ситуації, що склалася зробили ставку на БЮТ. Один з великих акціонерів металургійного гіганта - Василь Хмельницький увійшов до виборчого списку Юлії Володимирівни, а активно займається благодійністю і піаром зять Віталія Сацького очолив фракцію БЮТ у міськраді.

Основна боротьба протиборчих сторін розгорнулася навколо легітимності результатів виборів міського голови (Володимир Кальцев їх програв і звернувся в суд) та міської ради, керівництва комітетами і формування міськвиконкому. І якщо на районному та обласному рівні всі ці процеси пройшли відносно безболісно (обласна рада, в якому 60 мандатів з 120 можливих отримала ПР, майже відразу вибрав голови та його заступників), то на міському вони вилилися в багатоденні затяжні баталії, сперечання і взаємні звинувачення . Остаточний результат цієї боротьби поки не ясний, але можливо, чутки про відставку мера і продажу дуже відомого в місті банку, чий власник є великим акціонером "Запоріжсталі" - це підготовка громадської думки до можливої ??зміни владної команди та переділу власності. Адже цілком може вийти, що слідом за "добровільною відставкою" мера господарів великих і перспективних підприємств попросять "добровільно" продати або відмовитися від своїх акцій.

Так, до слова сказати. 2 лютого успішно завершилася стажування Володимира Кальцева, і він став повноправним заступником губернатора Євгена Червоненка. Наступний етап у його кар'єрному зростанні вгадати нескладно.

Андрій Гайдай