Імперія найлегше кришиться з країв

Аж, не віриться, що у Лукашенка консиліумом лікарів (психіатр-дисидент Щигельський погодив свої висновки ще як мінімум з трьома лікарями-психіатрами) діагностовано наступне захворювання: "помірно виражена мозаїчна психопатія з перевагою рис параноїдального і диссоциального розладів особистості". Бо в самий момент прибуття Путіна до Білорусі з офіційним візитом "бацька" скоїв цілком нормальний вчинок: втік до Венесуели на переговори з Уго Чавесом.

Ні, крім жартів: той мільйон тонн нафти, який Олександр Лукашенко щороку "видобуває" на "білоруських" свердловинах у Венесуелі, свідчить про те, що психіатричному аналізу потрібно піддавати тих українських чиновників, які невблаганно знижують видобуток в Україні та нафти і газу. При цьому наша Окраїна все більше "зависає" на російському енергетичному гачку, не тільки не диверсифікуючи свої джерела вуглеводнів в умовах кризи, але ще й не модернізуючи свої НПЗ. До речі, той факт, що Лукашенко додумався на своїх нафтоперегінних заводах переробляти нафту "від Уго Чавеса", щоб продавати світлі нафтопродукти в Європу, теж свідчить, що Україна все ще правлять ретрогради, яким далеко навіть до уміще Лукашенко.

Так, останні заяви нашого "уряду реформаторів" про те, що команда Азарова-Тігіпка має намір боротися із зарплатами "в конвертах" фіскальними методами (тобто вважати "на око", скільки на конкретному підприємстві повинна становити середня зарплата) просто шокує: хлопці, а де обіцяна пенсійна та медична реформи?

Адже якщо я, наприклад, якщо я в свої 48 років не маю жодного лікарняного бюлетеня, то моя медична страховка вже дозволила б мені спокійно зустріти старість. І якби я отримував білу зарплату, як донедавна той же банкір Сергій Тігіпко, то мої перерахування на мій особистий рахунок в Пенсійному фонді ще обростали б і відсотками. Ну, і тоді б я став боротися зі своєю зарплатою "в конверті" покруче тих фіскалів, яким мій економний роботодавець зазавжди може підсунути бакшиш.

Україна - це, звичайно, не Білорусія. Хоча наш президент цілком може коли-небудь скористатися прем'єрським статусом Володимира Путіна, щоб залишити його наодинці з українським прем'єром Азаровим. Як це спритно проробили зі своїми прем'єрами Сергієм Сидорським і Франсуа Фійоном відповідно Лукашенко і Саркозі (дивно, але і президент Білорусії, і президент Франції втекли від скромного прем'єр-міністра Російської Федерації до Латинської Америки).

Втім, та "замовлена" і Європою, і МВФ політична та економічна стабільність в Україні НІКОЛИ не настане, якщо наші "верхи" не навчаться грамотно і вправно користуватися в геополітичній грі і російської, і американської картами. "Низи" в таких випадках мовчать, як свідчить досвід, наприклад, "флюгерної" дипломатії Туреччини під час другої світової війни (сей досвід цілком застосовний і в умовах неоголошеної третьої світової ТЕРОРИСТИЧНІЙ війни).

Злегка переробивши фултонской промову Уїнстона Черчилля, можна закінчити ці нотатки так: "Міжнародна обстановка після 11 вересня 201 року - заплутана і невизначена. Формально антитерористична коаліція зберігає своє існування. На практиці ж виявлялися все більш заглиблювалися протиріччя між Росією та її західними партнерами. Путін претендує на головну роль, постійно підкреслюючи, що Російська Федерація має не менше прав у вирішенні питань світового устрою, ніж США, особливо в Україні та на Кавказі. Йде активне розширення російського впливу в "буферній" країнах ". Et cetera!