Корупцію легше очолити, але краще все ж побороти

Корупцію побороти дуже складно, але можна хоча б спробувати її мінімізувати. Це довели уряди багатьох країн. Головне, як виявилося, у цьому процесі мати політичне бажання керівництва країни змусити своє чиновництво жити за законами. При цьому самому керівництву ці ж закони шанувати. Шляхи війни з корупціонерами різні. Від радикальних чисток прикладу Румунії грудня 1989, коли слідом за Чаушеску позбулися посад (іноді й життя) добра сотня керівників РКП. До делікатно-поглинаючих заходів, прикладу Німеччини жовтня 1990, коли держчиновники ФРН плавно і тихо замінили собою бюрократичний апарат НДР.

В Україні корупцію не змогли перемогти ні ліквідації політичних систем, ні зміни політичних команд. І проблема швидше за все в тому, що нікому з нового керівництва країни, який отримав владу, не хотілося міняти давно усталені правила гри. Домінанта якої - гра без всяких правил, а точніше - використання тільки тих систем координат, які вигідні в дану хвилину.

Причому чиновники раніше за інших інтуїтивно розуміють настрій нового керівництва в бажанні-небажанні реально змінювати ці правила життєустрою. Коли ж до цього чиновництву безпосередньо звертається представник нової політичної влади з проханням вирішити питання, використовуючи правове різночитання конкретної ситуації, а простіше кажучи "в рамках закону обійти закон" - це вже пряма команда кожному з великої армії бюрократів "рубати капусту в чітко виділеному городі в строго надане посадою час ".

Для видимості боротьби з корупцією влада періодично оголошує операції з символічною назвою "чисті руки", в ході яких ще більш чисті руки перевіряючих стають "позолоченими". У цьому зв'язку боротьба з корупцією наших правоохоронців виглядає більш ніж "переконливо".

Тим більше, якщо врахувати, що корупціонерів в правоохоронній системі значно більше, ніж серед будь-який інший галузі госсслужащіх. Справа не в тому, що правоохоронці більш аморальні у своїй більшості, просто у них можливостей для "вирішення питання" значно більше, ніж у їхніх колег по бюрократичному цеху з інших відомств.

З цієї ж причини корупціонери-силовики небезпечніше інших державних хабарників. Коли ж корупціонер - суддя (а подібні випадки не поодинокі), на правоохоронній системі можна ставити хрест. Торік проти суддів було порушено 47 кримінальних справ. До судів направлено 20 кримінальних справ про корупційні діяння, зроблених безпосередньо суддями. Однак за весь 2008 рік щодо суддів їх колегами по Феміді винесено всього 4 обвинувальних вироки.

Для ілюстрації цієї ситуації найбільш вдало підійдуть народні вислови про "око ворона" і "миття рук". Вузько корпоративна судова система не дає в образу своїх членів у мантіях: судами скасовано 17 постанов прокуратури про порушення кримінальних справ проти суддів.

Влада сама спровокувала коррупціонізацію всієї судової системи, даючи їй доручення вирішувати свої окремі питання (політичні, держустрою, господарські), які явно виходили за межі правового поля. Судді зрозуміли свою винятковість. Тому не варто демонструвати таку здивування "колядника" Зваричем, скоріше, його приклад - виключення з правил, коли замкнута корупційна система держави дала збій на рівні окремої області. І знову ж, на те була конкретно сформульована воля, в даному випадку Президента.

Порядок у судовій системі наводити ніхто не збирається. Тому і лежать в парламенті з позаминулого року Законів "Про судоустрій" та "Про статус суддів", які хоч якось могли конкретизувати функції і повноваження кожної судової інституції, а головне їх апеляційного та підзвітності.

Найцікавіше, але корумпованість влади вже влаштовує населення. За даними досліджень, проведеним Київським інститутом управління ім. Горшеніна цього року, 59,5% респондентів говорять про можливість купівлі за гроші потрібного вердикту суду, 52,4% - "рішення" питання про звільнення від кримінальної відповідальності, 39,7% людей вірять, що в суді можна "домогтися" правди , але це буде дорого коштувати.

Від суддів не сильно відстають і інші категорії "слуг" народу. З початку року всіма силовиками, які ведуть боротьбу з корупцією, а ця місія покладена практично на всіх правоохоронців - ГПУ, СБУ, МВС, ДПАУ, - складено та направлено до суду 4060 протоколів про корупційні діяння. До речі, це на 14 відсотків менше торішнього показника. При цьому в полі зору правоохоронців перестали потрапляти чиновники середньої і вищої ланки, матеріали готуються в основному по дрібним районним чиновникам, які самостійно нічого вирішити не можуть. Не повірите, але число притягнутих до відповідальності держчиновників 3-4 категорії зменшилася на 91,4%, і лише 2 держслужбовців-корупціонера 1-2 категорії виявлено цього року. При цьому треба уточнити, що виявлення корупційності чиновників згідно з нашим законодавством абсолютно не означає зняття їх з роботи або ж початку кримінального переслідування. У більшості випадків, заплативши штраф, вони продовжують далі трудитися на наше благо.

Як з суддями, так і зі своїми чиновниками-корупціонерами, влада навіть формально боротися не збирається. Законопроект "Про сумлінній поведінці осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування" наприкінці березня цього року депутати продинамили, в тому числі і члени проурядової коаліції.

Хоча такий "теоретико-законодавчий" підхід теж не панацея в боротьбі з корупцією. Експерти стверджують: як тільки підвищиться відповідальність за вчинене чиновником злочин - або кримінальна, або матеріальна - відразу ж прямо пропорційно їй збільшаться суми хабарів. Згадайте, як після збільшення штрафів за порушення ПДР даішники відразу підняли планку своїх поборів вполовину. "За ризик", - говорили винувато посміхаючись державтоінспектори, пояснюючи причину підвищення дорожніх "тарифів".

Поки не будуть прийняті основні закони по боротьбі з корупцією, можна обійтися більш простими в методиці прийняття, але досить дієвими в практичному плані ініціативами. Одна з них - процедура корпоративного поручительства. Вона досить широко розвинена в США, і суть її дуже проста. Перш ніж чиновнику отримати посаду, за нього повинні поручитися двоє старших товаришів, які у відомстві, куди він йде працювати, займають керівні посади. "Наставники" письмово підтверджують гарантії професійних і моральних якостей кандидата. Якщо прийнятий на роботу чиновник не виправдав довіри, дисциплінарну відповідальність разом з ним несуть і його поручителі.

Коли в Америці я питав у поліцейських, як сильно розвинена у них внутрішньовідомча корупція, мені відповідали - буває, але рідко. А в приклад приводили залізне правило. Документи абітурієнта в поліцейську академію будуть розглядати тільки тоді, коли в його особовій справі буде рекомендація начальника поліції міста або шерифа району, звідки родом майбутній кадет. Після поліцейської академії офіцер поліції повертається служити додому, тому, даючи йому рекомендацію, начальник поліції вже впевнений у своєму протеже. І ризикувати керівник поліцейської дільниці не буде, так як посада його виборна, а зарплата навіть за американськими мірками дуже велика.