"Гарнюні" і "Спритко" замість державної стратегії?

Баталії про імідж України залишили поза дискусій головне питання, - чи може нинішня Україна в принципі провести таку кампанію? Адже в будь інформаційної кампанії важливий, власне, сам продукт кампанії - унікальна пропозиція авторів продукту своїм цільовим аудиторіям.

Чи має Україна зараз такий продукт? Чим саме Україна може бути цікавою для світу? У чому унікальність українського пропозиції іншим країнам?

Можливо, ми збираємося провести справжні ліберальні реформи і перетворити Україну в саму сприятливу на пострадянському просторі країну для ведення бізнесу? Як, наприклад, довгий час позиціонувала себе спочатку Польща, а пізніше Грузія?

А, може, ми використовуємо своє географічне розташування і зробимо для світу цікавими свої транспортні шляхи? А, можливо, залучимо масштабні інвестиції в сільське господарство і запропонуємо розвиненим країнам екологічно чисті, вирощені на унікальних українських чорноземах продукти харчування? Або інше - завалимо ринок третіх країн дешевими доступними продуктами?

А, може бути, використовуємо потенціал наших занедбаних, але виняткових зон відпочинку, і перетворимо Україну і країну курортів і рекреації? Як, наприклад, Кіпр, де, як стверджують розміщені на українському телебаченні ролики, "завжди літо"? Або Туреччина, туристичний логотип якої не зникає з українських екранів?

Або, дійсно, доведемо, що українська демократія є прикладом для світу? Як, наприклад, стверджують США, які вкладають мільйони в грантові програми, які пропагують в інших країнах зразки прозорих державних і громадських інституцій, зроблених часто по американському подобою?

А може нам цікавіше показувати наші культурні досягнення? Як, зокрема, це робить Франція, яка через мережу своїх культурних центрів не тільки підтримує все краще, що є в культурах інших країнах, а й показує неповторні зразки власного національного мистецтва?

... Що саме має бути цим унікальним позиціонуванням - державною стратегією розвитку - повинна визначати владу. Особливо та влада, яка на словах пропонує суспільству масштабні реформи.

Саме від цієї державної стратегії залежать, в значній мірі, по-перше, цільові аудиторії кампанії, по-друге, засоби та інструменти, якими ця кампанія буде втілюватися, і, тільки, по-третє, сама стилістика і символіка кампанії.

Якщо, наприклад, буде запропоновано, що Україна повинна стати туристичною країною, то і вістря кампанії має бути спрямоване на ті країни і на ті цільові аудиторії, звідки потенційно до нас можуть приїхати туристи. І необхідні для цього, напевно, іміджеві ролики на закордонних популярних телеканалах та туристичні представництва від України.

А якщо ми станемо країною з самою ліберальною економікою, то тут, крім роликів в ділових програмах, не завадять різного роду бізнес форуми і виставки, що проводяться бажано у світових фінансових центрах.

Відповіді на базове питання, - який є державна стратегія України - ми досі не отримали. Влада досі не оголосила, яку країну вона будує і в чому її унікальність для світу. А шарахання з боку в бік з соціальними ініціативами, податковими, трудовими та іншими "кодексами" свідчать про те, що влада поняття зеленого не має про необхідність такої стратегії.

Важливо розуміти - не можна в стратегічному позиціонуванні і інформаційної кампанії пропагувати "все і потроху". Потрібно визначитися. Наприклад, не можна одночасно проводити ліберальні економічні реформи і, в той же час, робити значні соціальні навантаження на бізнес. Як, до речі, неможливо навіть говорити про ліберальні реформи та іноземних інвестиціях, не забезпечивши право приватної власності, а, отже - судову реформу, що роблять українські суди справді незалежними від влади. І вже точно не можна будувати "стабільність" в країні, де влада затіває небезпечні ігрища навколо мови, історії, релігії, та прапорами тоталітарної імперії над державними будівлями.

Поки влада, - дуже бажано в діалозі з суспільством, - чітко не визначиться що будує - залишиться невідомим що для кого і як повинні працювати рекламісти, "покращуючи імідж України закордоном". І хіба "Гарнюні" або "Спритко" винні в тому, що такого визначення ми досі не почули.

Як, можливо, не винні і мільйони наших громадян, яких, за задумом рекламників повинні тих персонажів уособлювати ... Втім, винні хіба тим, що таку владу обирали ...