Хто зупинить загибель столиці?, 18 вересня 2007

Михайло Бродський відомий своєю непримиренною позицією по відношенню до нинішньої київської влади. Відразу після весняних виборів 2006 року Бродський атакував команду новоспеченого мера Леоніда Черновецького, на кожній сесії доводячи, що до управління в місті прийшла некомпетентна і непрофесійна "група товаришів", що намагається перетворити Київ на своєрідне кримінальне "акціонерне товариство". Контрольний пакет у цьому злодійському АТ Черновецький забрав собі, тоді як міноритарні пакети акцій роздав лідерам фракцій Київради. Майже всі були надзвичайно задоволені подібним підходом, заробляючи шалені гроші.

Бродський же буквально криком кричав, закликаючи депутатів одуматися і не перетворювати Київраду в злодійське кубло. Але хто буде слухати депутата-одиночку, якщо на кону мільйони крадених доларів? Проти Бродського "група Черновецького" і що приєдналися до неї фракції використали весь арсенал заборонених засобів: загрози, спроби побиття, вигнання з сесійної зали, відключення мікрофонів. Команда Черновецького пустувала щосили, вважаючи, що ніхто вже не зможе їм перешкодити красти.

Дострокові парламентські вибори для багатьох стали цебром холодної води. Депутати різних рівнів та їх партнери в органах виконавчої влади явно налаштувалися на п'ятирічний кримінальний марш-кидок по захопленню чужої власності. Може добре, що президент таки оголосив дострокові вибори?

- Нічого доброго в цьому немає! Нинішні вибори знову не вирішують ключової проблеми - як зробити владу прозорою і відповідальною. Як позбавити її від злодіїв, пройдисвітів та інших випадкових персонажів. Як зробити її ефективною і не схильною корупційним "перетирань", в результаті яких виникають неприродні політичні та бізнесові союзи, а суспільна власність передається в користування "потрібним" людям. 30 вересня 2007, я вас запевняю, відбудеться чергове переформатування політико-кримінального співтовариства, яке нині керує країною. Але, по суті, все залишиться як і раніше. Одні злодюги поступляться місцем іншим з тих же самих кланів. Хіба від зміни місць корупційних доданків сума наших збитків поміняється?

Чому я про це так впевнено говорю? Столичні вулиці обвішані усіма цими білбордами, на яких красуються всі ті ж особи, що й рік-два-три тому. Ніяких змін. Ніяких нових облич. Але якщо вони всі ці роки тільки крали, то чому після дострокових виборів ці ж суб'єкти раптом захочуть жити чесно? У нинішніх виборах беруть участь в основному ті, хто вже встиг добре накрав і хто готовий витратити всього 10-15% від накраденого, щоб отримати ще п'ять років для продовження своєї справи. Ситуація в Києві, в місті, де ніхто не вирішує жодних проблем, де сміття складується прямо біля входу в житловий під'їзд, але кожна сесія регулярно ділить між "своїми людьми" сотні гектарів землі - мене просто бісить. Чи ви не наїлися всієї цієї псевдополітікі? Невже ще не розібралися, хто є хто?

Ющенко розпустив Раду через перебіжчиків, які купували собі місця в списках, а потім бігали по парламенту. І мотивував це тим, що він любить країну і не хоче за все це свавілля. Виходить, що Київ президент не любить! Тут ж теж депутати бігають з фракції у фракцію за гроші, тут теж правлять злодійські клани - але чому глава держави досі не оголосив дострокові вибори київського мера і Київради?

Але в Києві все-таки існує конфлікт інтересів і є потужна опозиція клану Черновецького.

- Ніяких конфліктів на принциповому рівні немає. Є тільки видимість конфлікту і опозиційної роботи. Є ті, кого обманули або кинули при дільбі комунальної власності, а тому вони наполегливо намагаються повернутися до годівниці, шантажуючи Черновецького. Відповідально заявляю, що справжньої опозиції, яка готова системно працювати і змінювати підходи до управління столицею, яка відмовиться від банального дерибану землі, введе строгий земельний реєстр і земельні аукціони, поверне вкрадене у киян назад жителям столиці, в Києві немає. Всі, хто так чи інакше має відношення до влади, зав'язані кримінальними оборудками. Всі фракції тієї ж Київради беруть участь в злодійському змові проти киян. Ну, хіба що осколки фракції Кличка стоять осторонь і сумно на все це дивляться. Але мовчать!

Якщо коротко, то злодійська система в столиці працює таким чином. Кожна велика політична група отримує в своє відання небудь комітет, управління і навіть столичний район, земля в якому виділяється фірмам, що підтримує цю політичну силу. Київ поділений межу кланами, і вони просто торгуються між собою: "Сьогодні на сесії ми виділимо вам 300 гектарів землі в Дарницькому районі, а ви завтра підтримайте виділення нам 1000 гектарів на Трухановому острові". Проста система - баш на баш. Різниця тільки в розмірах виділяються "паїв" - чим більше політичний клан, тим вагомішим його кримінальні претензії. Найбільші кримінальні апетити, природно, у клану Черновецького. Ці хлопці взагалі не від світу цього - безбашенні, цинічні нахаби, яким по двадцять з невеликим років. Їм немає справи до міста, вони вміють рахувати тільки очманілі крадені гроші.

Черновецький створив систему, яка швидко руйнує місто ...

- Чи не Черновецький її створив - мізків у нього замало. Київ розкрадається вже більше десяти років. А ще він абсолютно неправильно забудовується. Місто не розвивається, не модернізується, не оновлюється, буквально на очах перетворюючись на якесь місто-відстійник. Я вже більше 14 років вивчаю принципи організації великих мегаполісів, урбаністичні принципи облаштування соціумів і можу сказати, що нинішній Київ - одне з найгірших місць для проживання у всій Європі. Місто незручний, брудний, забитий багатокілометровими пробками, задихається від різних отруйних випарів. Можливо, комусь подобається жити в отруйному просторі, але тільки не мені.

Але хіба на вирішенні цих проблем можна заробити гроші? Хіба вибудовуючи розв'язки, підземні паркінги, прибираючи машини з центральної частини міста, своєчасно прибираючи сміття від парадних, можна вкрасти мільйони? Ні. Заробити - або, за їх термінологією, вкрасти - можна тільки на дерибані землі або продаж комунальної власності. Або, в крайньому випадку, на піднятті тарифів на воду, опалення, вивезення сміття і т.д. Саме цим займався Омельченко. Саме цим займається Черновецький. Тільки в більш нахабною, демонстративної і потворній формі. Омельченко - цей старий пропалений партфункціонер, радянський "господарник" - умів маскувати своє жлобство і своїх жлобів. Черновецький в силу специфічних особистих якостей навіть цього не робить. Все в відкриту! А сьогодні Омельченко - права рука Луценка, і хлопці хочуть повернути собі можливість дерибану. Ну, це вже ні в які ворота! Черновецький готовий лизати кому завгодно - Ющенко не виходить, так давай сюди Януковича - аби не зняли. Лише б дозволили і далі грабувати Київ.

Бродський проти стійкої злодійський системи, що зміцнилася в Києві - чистісінька утопія. Один у полі не воїн - це про нас.

- А при чому тут Бродський? При чому тут система? Я хочу жити в чистому, зручному, затишному місті, який реально управляється міською громадою і який не грабується день у день. Знаєте, в чому моя проблема: мене не можна купити! Ні за які гроші. Навіщо мені чужі брудні гроші? Відразу після виборів 2006 року той же Черновецький запропонував мені посаду свого першого заступника. Тільки для того, щоб закрити мені рот! Але я не збираюся працювати в команді злодія. Ніколи не працював у таких командах і не буду цього робити. Я - може наївно, а може, й ні - вважав, що Київська міська рада має відразу і боляче бити по руках будь-якого, хто захоче щось украсти в Києві. Я вважав і продовжую так вважати, що Київрада має, засукавши рукава, виправляти всі ті провали, завали, помилки, які навернув Омельченко і продовжує вернути Черновецький. Ми повинні були впорядкувати життя в місті. Зробити її прозорою і зрозумілою простій людині. Зробити зручним і безпечним пересування столичними вулицями.

Але "нова міська команда" тільки вдосконалила "методики Омельченка". А депутати включилися в розграбування з несподіваним для мене завзяттям. Але набагато більше мене шокує мовчання київської громади - "невже ми таки звикли до того, що на наших очах крадуть мільярди і не несуть за це ніякого покарання?" Невже нам все одно, що в історичному центрі виростають потворні "висотки", які тут же провокують руйнування всіх сусідніх будинків, що мають історичну цінність? Нам не страшно ходити по столичних вулицях? А якщо я скажу, що за ті самі мільярди гривень, які були вкрадені з міського бюджету протягом останніх десяти років, можна було побудувати мости, дорожні розв'язки, естакади, відстійники і тим самим зберегти сотні життів, втрачених на неконтрольованих та аварійних столичних дорогах? А якщо я скажу, що за ці гроші можна було забезпечити нашу безпеку - від і до? Але ж можна ставити питання і ще жорсткіше: яке місто ми передамо нашим дітям?

Блок Юлії Тимошенко нині активно атакує мера Черновецького. А адже ви обиралися до Київради саме за списком БЮТу. Чому пішли з блоку в настільки гарячий час?

- БЮТ - це політична кон'юнктура і не більше того. БЮТ - це Губський і компанія, це недоноски СДПУ (о), які залишилися в парламенті, це залишки команди Бакая і т.д. У БЮТу немає ніяких стратегічних розробок. Там немає фахівців, які розуміють, що і як потрібно робити в столиці. Але там є "бізнесмени", які хочуть тупо замінити "клан Черновецького", забрати собі всі посади і ... продовжити вичавлювати зі столиці живильні соки. БЮТ не готовий працювати прозоро і на столичну громаду. На цьому крапка. Мій розрив з БЮТом був неминучий не тільки з причини відсутності в команді реальних стратегій розвитку.

Чому я пішов з БЮТу? Для мене це вже не питання політичної доцільності. Це питання принципів і моралі. Не можна виступати з одними гаслами, а в тиші робочих кабінетів приймати протилежні рішення. Не можна на трибуні боротися з корупцією, а через годину, зайшовши до себе в кабінет, брати двохмільйонний хабар-підношення від знайомого бізнесмена за співучасть в його кримінальному відлученні столичної землі. Українська політика вкрай потребує нової генерації політиків. У тих, хто буде завжди - підкреслюю, завжди - говорити правду. Навіть якщо говорити цю правду невигідно. Здавалося б, навіщо мені виступати проти Блоку Тимошенко, який стабільно набирає високий відсоток голосів? Нема чого! Але це якби я керувався у своєму житті мораллю нинішніх політичних вождів. Їх порочна мораль чітко говорить - сиди тихенько, допомагай красти, голосуючи за земельні закони в Київраді, Похвалюйте Юлю, після чого отримуй власну квоту в партійному списку і "рубай" трошки грошенят на обкраданні киян. Але навіщо? Кому потрібні гроші, якщо навколо суцільний бруд, сморід і злодійська мораль?

Я хотів покинути БЮТ Губського ще в січні 2006 року. Ще напередодні минулих - чергових - парламентських виборів, коли на власні очі бачив, як Юлія Володимирівна Тимошенко записувала у свій "список" різних злодіїв, діляг, родичів діляг, кумів діляг і т.д. Можливо, вона має на це право. Можливо, партійні списки - це бізнес вождів. Але я-то тут причому? Я йшов у БЮТ, щоб ми таки прописали певні правила поведінки, щоб ми великими літерами виписали базовий закон України - "не вкради" - і причепили цей закон кожному чиновнику на лоб. Чесно скажу, я помилявся. Я крупно помилився. І ненавиджу себе за цю помилку.

А що тут незвичайного? Тимошенко не виправдала ваших сподівань і виявилася однією з багатьох.

- Тимошенко не гірше, але й не краще за всіх інших. Вона так само прагматична і так само цинічна. Вона так само живе за принципом - "проти кого дружимо сьогодні". По відношенню до Тимошенко чи Турчинову у мене немає нічого особистого. Але проаналізуйте список БЮТу і ви побачите, що з 120 перших місць 83 займають олігархи або їх "шістки". Питання - хто насправді керує БЮТом? Не Тимошенко, але тіньові кардинали - Губський, Фельдман, Бакай (через своїх кротів), інші кучмісти. Але навіть не в цьому справа. Я розумію, що Бродський не може перевиховати відразу всю нашу політичну еліту. Хоча, між нами кажучи, я б не відмовився побути наглядачем у таборі, в якому всіх цих наших горе-політиків, включаючи Ющенка, Януковича і Тимошенко, вчили б не красти, не зраджувати, що не лицемірити.

Так от, я сподівався, що крок за кроком ми будемо наводити порядок. Спочатку в Києві, потім в Україні. Ще раз скажу - я помилявся. Багато пізніше я дізнався, що за моєю спиною Юлія Тимошенко вела переговори з Льонею Черновецьким. І найстрашніше - вони полюбовно домовилися про те, що хтось Олесик Довгий стає секретарем Київради. А це, між іншим, ключова посада, яка дозволяє маніпулювати залом, вносити до порядку денного будь-які питання і продавлювати будь-які рішення, що гарантують системне розграбування. Натомість же Тимошенко отримала в своє негласне ведення п'ять столичних районів, земельну комісію, в яку тут же призначила свого Євлаха на посаду заступника Черновецького по "комуналці" для ще одного "бютівця". Юля в приватних бесідах тоді прямо заявляла, що Київ - це великі фінансові потоки і великі земельні ресурси, які БЮТ повинен контролювати. Так починалося розграбування Києва новою командою. І я змушений був піти в опозицію. Не тільки до Черновецького, який взагалі не розуміє, що таке управління великим соціо-промисловим конгломератом. Але й до тієї політичної групи, з якою я прийшов "чистити" місто від злодіїв. У підсумку я зрозумів, що нас всіх в черговий раз "кинули".

Далі буде ...