УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Шанс для Тимошенко

Шанс для Тимошенко

Тимошенко, з її вибуховим темпераментом, не надто добре укладалася в психологічний клімат постреволюційної України.

Однак ситуація, що складається в Україні в кінці 2005 року, формує зовсім інші запити ...

Криза державної влади

У результаті бурхливої ??діяльності нової влади (насамперед - Президента) ми маємо сильну кризу влади. Такої ситуації в Україні ще не було - навіть у період "помаранчевої революції" мали місце хоч якось керовані структури, які могли вести переговори. Зараз державна влада, крім того, що користується порівняно низькою довірою громадян (не порівнювати з Кучмою, порівнюємо з початком року), ще й дезорганізована до крайності.

Наведемо хоча б деякі основні фактори дезорганізації:

1) генпрокурорському чехарда

Описувати та аналізувати ситуацію не буду - це тема окремого дослідження. Також не має сенсу в даному контексті аналізувати рівень професіоналізму міністра юстиції (хоча мені так і незрозуміло, навіщо він поперся в суд), юридичної правосвідомості Президента (продовжує гомеричний регіт Володі Бойко) і т.п.

Важливий сам факт - небагато чого стоїть влада, над якою відверто знущається Піскун ... Нагадаю, що знущатися над Кучмою ні Піскун, ні Маляренко собі не дозволяли.

2) Губернаторська чехарда

Хто, поясніть мені, напоумив "народну владу" поставити губернаторів перед вибором - або список, або посаду? Я ще розумію, коли Тимошенко зажадала такого вибору від Пинзеника (все ж, нинішній Кабмін - її конкурент), але при чому тут губернатори - члени партії, яку в народі вже називають НСКПСС?

Офіційне пояснення - таким чином партія збирається боротися проти адмінресурсу. Даруйте, та це тут при чому? Невже для того, щоб цей ресурс застосовувати, обов'язково треба поєднувати посаду губернатора з місцем у списку? А якщо поєднуєш пост прем'єра з місцем у списку - це не дозволить застосовувати адмінресурс? А якщо губернатор не входить в список, але є членом партії - він не буде підігравати своєї партії?

Я не хочу зараз вдаватися в науковий аналіз феномену адмінресурсу та "унікальною моралі" команди Президента, яка, начебто, не дозволяє оний ресурс застосовувати, але вимагає таких от своєрідних форм контролю. Я про інше. Ви уявляєте, в яких умовах доведеться працювати держапарату перед виборами? Першим шоком було звільнення маси чиновників в перші місяці нової влади, тепер - ця ще напасть. Мало того, що дезорганизуется адмінресурс (хоча без нього НСНУ навряд чи життєздатний - адже в більшості випадків місцеві організації президентської партії створювалися Свіжопризначений губернаторами), дезорганизуется сама вертикаль влади ...

І після цього ще знаходяться люди, які проти реформи! В умовах розвалу старої системи, з легкістю незвичайною виробленої Віктором Ющенком і Юрієм Єхануровим, для відновлення хоч якийсь керованості хоч чимось, треба міняти або Президента, або Конституцію ...

3) Повернення Мельниченка

Тут, власне, все зрозуміло. Можна, звичайно, говорити про те, що Мельниченко, насправді, - народний герой. Але справа не в цьому. Будь-яка держава на інстинктивному рівні захищає свої секрети і жорстко карає тих, хто ці секрети розбазарює. Якщо держава втрачає такі інстинкти, то це означає його зникнення в найближчій перспективі. Згадаймо, що розпад СРСР послідував саме за кампанією гласності, що супроводжувалася діяльністю таких, наприклад, чудових громадян, як генерал Калугін. Їм, нагадаю, теж захоплювалися ...

4) Енергетична криза

Знову ж, не хочу обговорювати причини виникнення та перебіг конфлікту з Росією з приводу ціни на газ. Більш важливо в даному випадку розібратися з наслідками кризи.

Рішення конфлікту, швидше за все, буде полягати в тому, щоб погодитися на російські вимоги щодо ціни газу, але відповісти асиметрично - підняти вартість на оренду Севастопольської ВМБ. Які будуть соціально-економічні наслідки такого рішення?

Тут можливий великий розкид варіантів. Оптимістичний: за рахунок підвищення вартості оренди вдасться вирішити соціальні проблеми (опалення тощо), а промисловість буде збережена елементарним зниженням норми прибутку олігархами. Песимістичний: внаслідок недолугості "народної влади" компенсувати втрату дешевого газу для населення не вдасться (до речі, Івченко збирався підвищувати ціну побутового газу ще при старих цінах ...), а падіння конкурентоспроможності української металургії та хімії буде таким, що у олігархів залишиться тільки один вихід - зупиняти заводи і масово звільняти персонал ...

Другий песимістичний варіант вже озвучило керівництво "Газпрому" - якщо до Нового року протокол не буде підписаний, то поставки газу автоматично припиняться. Тоді Україна буде змушена відбирати газ у європейських споживачів. У такому випадку Європа і Росія виступлять в одному строю і мало не здасться нікому ...

Реалістичний варіант передбачає суттєві труднощі з теплом взимку, пов'язані не так з підвищенням цін на газ (нагадаємо, що для підвищення орендної плати за Севастополь те ж не завадило б переговори провести ...), як з традиційними проблемами - низьким рівнем проплат населення за газ і тепло і т.п. Однак у суспільній свідомості ці труднощі будуть зв'язуватися саме з "успіхами газової дипломатії" від Івченко. Ситуація в промисловості буде нерівномірною. Багато заводів, безумовно, стануть збитковими, але до весни вони, швидше за все, не зупиняться. У будь-якому випадку, ситуація в металургійних регіонах буде вельми напруженою.

Наслідки і перспективи

Зрозуміло, що навіть найоптимістичніший варіант викличе неабияке невдоволення чинною владою, а будь песимістичний - також невдоволення і Росією. Для населення Південного Сходу поведінка Росії в газовій сфері приведе до шоку. А якщо цей шок ще підживити антиросійської пропагандою (чим займаються зараз і "плюси", і "п'ятий", і інші канали), то в результаті можна отримати деякі електоральні бонуси ... Іншим джерелом бонусів є самоочевидною бардак у сфері державного управління.

Які ж настрої сформують ці бонуси?

1) Тяга до "сильної руки", яка, нарешті "наведе порядок". Ця тяга не буде чіткої поміщатися в синьо-помаранчеву альтернативу. Тобто для значної частини виборців буде важливим чи повернення до "ідеалам Майдану", або відсторонення від влади помаранчевої команди (досить чітко зорієнтувалася в цьому напрямку СДПУ (О)). Однак багато виборців будуть стежити за тим, хто продемонструє достатню силу, щоб навести хоч якийсь порядок.

2) Необхідність домовитися з Росією. Домовлятися-то дійсно потрібно, і ніякі заяви про "захист національних інтересів", якими славен пан Івченко, тут не допоможуть ... Бо будь-якій людині (навіть знає про приголомшливу енергоємності вітчизняної промисловості) зрозуміло, що підвищення ціни на газ Україні не вигідно.

3) Необхідність "показати москалям". Показувати, особливо, нема чого, але на тлі підвищення ціни за газ, як я вже написав, неминуче піде сплеск націоналізму і розчарування в політичних силах проросійської орієнтації.

Хто може скористатися бонусами?

Зрозуміло, що бонусом "сильної руки" зможе скористатися тільки "сильна рука". Претендентів тут троє: Янукович, Медведчук і Тимошенко.

Янукович ніяка не "сильна рука", що зрозуміло навіть його прихильникам - аж надто характерним було його поведінку під час "помаранчевої революції".

Медведчук - швидше сильний менеджер. Він, звичайно, "сильна рука", але тільки за наявності певних повноважень. Показувати ж свої властивості "сильної руки" доведеться вже зараз - без певних повноважень і статусу. Враховуючи, що з'являтися на публіці Медведчук почав тільки недавно, втиснутися в цю нішу йому буде важкувато ...

Таким чином, найбільші можливості тут у Тимошенко. Тим більше, що на її боці "майданна інтелігенція" і великий капітал (який, очевидно, знає про стосунки ЮВТ і "майданної інтелігенції" щось, невідоме останньою ...).

Необхідність одночасно "домовитися" і "показати" вимагають неслабкого напруги сил політтехнологів. Наскільки можна зрозуміти, поки жодна сила не змогла сформулювати виразної відповіді на обидва ці виклику. Реакції Тимошенко і Бойко витримані, швидше, в проросійському дусі (з упором на здатність "домовитися", але ніяк не "показати"). Однак у перспективі більше можливостей у Тимошенко, абсолютно не даремно боролася за "Собор".

Отже, проти очікувань у Тимошенко з'явилася можливість сформувати свій уряд. Чи зможе вона нею скористатися, залежить від двох моментів: як розвиватиметься ситуація навколо газу; як спрацюють технологи самої Тимошенко та її ймовірних опонентів - ПР, СДПУ (О), ПРП ("Нашу Україну" я в розрахунок не беру).

Василь Стоякін, Директор Центру політичного маркетингу